14 січня 2026 року Справа № 480/9050/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9050/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 36 від 06.10.2025 щодо відмови у призначенні їй пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" починаючи з дня звернення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною бабусею та відповідно до рішення № 76 Зарічної районної в м. Суми адміністрації від 21.04.2006 була опікуном загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Позивач будучи непрацездатною особою похилого віку з незадовільним станом здоров'я та перебувала на утриманні ОСОБА_2 до його смерті. Зазначений факт встановлений рішенням Зарічного районного суду м. Суми 05.06.2024 у справі № 591/1880/24.
З метою реалізації свого права на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, встановленого ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою та надала відповідачу копію рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01.05.2025 у справі № 591/463/25 про оголошення ОСОБА_2 померлим. Проте, відповідачем було відмовлено їй у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника мотивоване тим, що ОСОБА_1 є бабусею загиблого, а відтак її право на пенсію передбачене ст. 30 Закону № 2262-XII лише у разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані її утримувати.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право на гідне пенсійне забезпечення.
Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 02.12.2025. У встановлений судом строк відповідач відзив не надав.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабусею та відповідно до рішення № 76 Зарічної районної в м. Суми адміністрації від 21.04.2006 була опікуном загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.05.2025 у справі № 591/463/25, яке набрало законної сили 02.06.2025, ОСОБА_2 оголошено померлим з 17.01.2023 під час виконання військового обов'язку щодо захисту Держави України.
20.06.2025 позивачем отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , актовий запис про смерть № 09.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми 05.06.2024 у справі № 591/1880/24, встановлено факт перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника - ОСОБА_2 оголошеного померлим з 17.01.2023 під час виконання військового обов'язку щодо захисту Держави України.
06.10.2025 головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області прийнято рішення № 36 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника. Відповідач мотивує наявністю особи (дочка та син), які за законом повинні утримувати непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст.1 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Так, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Положеннями статті 31 Закону № 2262-ХІІ визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 266 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, повнолітні внуки повинні мати змогу надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що спірним рішенням відповідача відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з наявністю особи (дочка та син), які за законом повинні утримувати непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.
Пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) передбачено перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника, якими є загальних: заява, копія свідоцтва про смерть годувальника, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю, висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби), довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.
Додатково передбачені й інші документи в залежності від категорії осіб, про яких йде мова в ст.30 Закону № 2262-XII.
Зокрема, для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах "б", "в", "г" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:
довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності);
копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків;
довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).
Отже, документи, які мають бути подані для отримання відповідного виду пенсії, повинні підтверджувати особисті відомості заявника, родинні відносини з померлим військовослужбовцем та причину його смерті.
ОСОБА_2 (онук позивачки) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01.05.2025 року у справі № 591/463/25 ОСОБА_2 оголошено померлим з 17.01.2023 під час виконання військового обов'язку щодо захисту Держави України.
Отже, члени сім'ї ОСОБА_2 , мають право на пенсію в разі втрати годувальника, на підставі Закону № 2262-ХІІ.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є бабусею ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення № 76 Зарічної районної в м. Суми адміністрації від 21.04.2006 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 була опікуном загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми 05.06.2024 у справі № 591/1880/24, встановлено факт перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правило цієї частини означає, що учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість, такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Такий висновок щодо застосування норми частини четвертої статті 78 КАС викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 638/18852/16-а.
Таким чином, позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_2 , про що свідчить Зарічного районного суду м. Суми 05.06.2024 у справі № 591/1880/24
Спірним рішенням від 06.10.2025, пенсійний орган відмовив позивачці у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку з наявністю родичів, які за законом повинні утримувати позивача.
Суд вважає зазначені підстави для відмови необґрунтованими, оскільки розглядаючи заяву позивача, відповідач залишив поза увагою рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2024 у справі № 591/1880/24, яким достовірно встановлено факт перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця. У зазначеному судовому провадженні суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив фактичні обставини сімейних відносин, мету звернення, зокрема слабкий стан здоров'я позивача, отримання нею мінімальної пенсії, відсутність у інших осіб, які законом зобов'язані утримувати ОСОБА_1 реальної можливості це робити, а також інші обставини утримання та всі докази, що підтверджують факт перебування позивача на утриманні
Таким чином, зазначення відповідачем у спірному рішенні про наявність інших працездатних родичів, є необґрунтованим.
Крім того, судом враховано, що відомостей про наявність інших осіб, які за законом зобов'язані утримувати позивачку, відповідач не наддав, а ні під час розгляду подання про призначення пенсії, а ні під час розгляду справи у суді.
Враховуючи, що інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ГУ ПФ України в Сумській області не зазначено, суд доходить висновку, що рішення № 36 від 06.10.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 36 від 06.10.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" починаючи з дня звернення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал