Справа № 420/498/26
12 січня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., отримавши заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій / бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо направлення позивача до підрозділів Десантно-штурмових військ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо неналежного контролю за законністю направлення позивача;
- скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення позивача до підрозділів ДШВ;
- визнати, що відкриття кримінального провадження за ст.402 КК України стало наслідком незаконного направлення позивача до підрозділів ДШВ та ігнорування медичних обмежень.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мого направлення до підрозділів ДШВ до ухвалення рішення у справі та заборони вчинення будь-яких дій, пов'язаних із примусовим залученням позивача до служби у підрозділах ДШВ до вирішення справи по суті. В обґрунтування заяви вказує на те, що незаконне направлення позивача до підрозділів ДШВ та примус до проходження створюють служби медичним всупереч реальній загрозі його життю унеможливлюють ефективний судовий захист у разі подальшого примусового залучення до служби.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Предметом спору в даній справі є дії та рішення відповідача-1 щодо направлення позивача до підрозділів Десантно-штурмових військ та бездіяльність відповідача-2 щодо неналежного контролю за законністю направлення позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить зупинити дію наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо направлення до підрозділів ДШВ до ухвалення рішення у справі. Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування вказаного заходу забезпечення позову, суддя враховує те, що позивач наразі вже мобілізований та направлений до підрозділів Десантно-штурмових військ. Відтак, обраний захід забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, оскільки спрямований на попередження подій, які вже відбулись.
Також суддя враховує, що п.10 ч.3 ст.151 КАС України встановлено заборону забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач проходить військову службу та є військовослужбовцем. В свою чергу, обраний ОСОБА_1 захід забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, пов'язаних із примусовим залученням позивача до служби у підрозділах ДШВ до вирішення справи по суті суперечить положенням ст.151 КАС України, оскільки спрямований на блокування передбаченої законом діяльності органів військового управління у воєнний час.
Суддя вважає, що позивачем не доведено існування обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував представник позивача. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
В даному випадку доводи ґрунтуються на припущеннях стосовно унеможливлення ефективного судового захисту у разі подальшого примусового залучення до служби, а тому не свідчать про існування дійсної і реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні.
З огляду на вказане та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суддя приходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-152, 154, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко