ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2026 р. справа № 300/4310/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2025, зобов'язання до вчинення дій, -
Позиції сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Дніпропетровській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 092850019905 від 30.05.2025 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 23.05.2025; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 23.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 23.05.2025 звернулася через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, яке прийняло рішення № 092850019905 від 30.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для відмови вказано недосягнення необхідного віку - 55 років та стажу роботи на пільгових умовах - 10 років. Позивач вважає протиправними рішення № 092850019905 від 30.05.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 52 років, за умови зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки роботи на з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Зважаючи на те, що на час подання заяви про призначення пенсії від 23.05.2025 ОСОБА_1 досягла необхідного віку 52 років, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.
03.07.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заява.
Ухвалою від 03.07.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.08.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 24.08.2025, до якого долучено засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 66-101).
ГУ ПФ України в Дніпропетровській області правом на подання відзиву на позов не скористалося. Ухвалу про відкриття провадження від 03.07.2025 доставлено 04.07.2025 до електронного кабінету відповідача.
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, вважається, що відповідачу вручено ухвалу суду від 03.07.2025 належним чином, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 23.05.2025 звернулася через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До заяви долучено копії: паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; довідки АТ «Оріана» від 07.01.2025 № 12; архівної довідки Калуського політехнічного фахового коледжу від 22.05.2025 № 18; довідки АТ «Оріана» від 12.07.2021 № 172; довідки АТ «Оріана» від 12.07.2021 № 734; довідки АТ «Оріана» від 12.07.2021 № 735; довідки АТ «Оріана» від 12.07.2021 № 736; архівної довідки АТ «Оріана» від 14.08.2023 № 996; довідки АТ «Оріана» від 14.08.2023 № 997; свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.01.2007; диплому серії НОМЕР_2 від 29.06.1992; контракту № 52/3 від 02.03.1992; наказу № 15-к/9 від 15.03.1995; наказу № 36-к/9 від 01.07.1998; наказу № 40-к від 17.06.2024; наказу № 55 від 01.03.1999; наказу № 259 від 17.11.1993; додатку до наказу № 55 від 01.03.1999; додатку до наказу № 259 від 17.11.1993; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 19.08.1994; трудову книжку серії НОМЕР_4 від 18.06.1991; довідки від 10.08.2023 про перебування на обліку в центрі зайнятості (а.с. 72-101).
30.05.2025 ГУ ПФ України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 092850019905 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення відповідача від 30.05.2025 № 092850019905 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що вік позивача становить 52 роки, при необхідних 55 років, страховий стаж 20 років 02 місяці 07 днів при необхідних 25 років, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 09 років 04 місяці 01 день, при необхідних 10 років. Відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів 1 та 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 19-20).
Листом № 0900-0210-8/29355 від 05.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило позивачу рішення відповідача від 30.05.2025 № 092850019905 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 18).
Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 № 092850019905 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, позивач звернулася з цим позовом до суду, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 23.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту "б" частини першої статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а“ для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б“-«з“ для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а“ - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б“-«з“ - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах “Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та “Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Таким чином, як пунктом 2 частини другої статті 114 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», передбачено різні вимоги щодо:
- віку жінок для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2: згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 55 років, а згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» - не менше 50 років;
- страхового стажу: згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно не менше 25 років, а згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» - не менше 20 років.
При цьому, вимоги щодо стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, залишились однаковими як в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і в Законі України “Про пенсійне забезпечення», а саме: 10 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі, при застосуванні вказаного вище підходу до обставин цієї справи, застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки норми першого закону встановлюють більш сприятливі умови для позивача щодо її права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
За вказаних обставин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 31.07.2006 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 23.05.2025 позивач досягла віку 52 роки.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 в частині наявності в позивача загального та спеціального страхового стажу, то судом встановлено таке.
Згідно змісту рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 № 092850019905, відмовляючи в задоволенні заяви від 23.05.2025 відповідач виходив з відсутності в позивача необхідного загального страхового стажу 25 років та пільгового стажу роботи за Списком № 2 - 10 років.
Водночас, як встановлено судом вище, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 № 092850019905 та розрахунку стажу відповідач визначив страховий стаж ОСОБА_1 20 років 02 місяці 07 днів, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с. 19-20).
Що стосується пільгового стажу роботи, то відповідач визначив страховий стаж позивача 09 років 04 місяці 01 день, що дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Позивач не оспорює вказаного висновку пенсійного органу щодо розрахунку стажу.
Натомість позивач вважає, що зниження пенсійного віку на 4 роки має здійснюватися від загального пенсійного віку 55 років для жінок, який визначений в статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення». З огляду на те, що позивач на дату звернення із заявою про призначення пенсії досягла 52 років, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в цьому випадку за пільгового стажу для жінок більше 9 років (1 рік за кожні 2 повних роки роботи на таких умовах) необхідний вік становить 51 рік.
Згідно з абзацом 2 пунктів “а» та “б» частини першої статті 13 Закону № 1788, в редакції до змін внесених законом від 02.03.2015 № 213-VIII, працівникам, які мають не менше половини стажу на стажу на роботах: із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (тобто Список № 1), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; із шкідливими і важкими умовами праці (тобто Список № 2), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, беручи до уваги вказану правову позицію Великої палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 про необхідність застосування саме норм Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, згідно якої у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, з огляду на встановлені судом обставини (на час звернення із заявою від 23.05.2025 про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 52 річного віку, страховий стаж - 20 років 02 місяці 07 днів, з них на роботах за Списком № 2 - 09 років 04 місяці 01 день), відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею зниженого пенсійного віку, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправною.
Вказаний висновок суду зроблено з врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах у зразковій справі № 360/3611/20, постанова від 03.11.2021.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 № 092850019905 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави.
Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу першого Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
З огляду на передбачені пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу 23.05.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою віку пенсійного віку за її пільгового стажу - 52 роки, а тому пенсія має бути призначена позивачу з дня звернення за пенсією, тобто з 23.05.2025.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення від 30.05.2025 № 092850019905, наслідком чого є його скасування.
Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 від 23.05.2025, орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, та прийняв остаточне рішення, є ГУ ПФ України в Дніпропетровській області.
Отже, саме ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, яке розглядало заяву позивача та прийняло протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру для відновлення порушеного права позивача за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 23.05.2025 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 23.05.2025 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні. В решті позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 16.06.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 12).
З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. (605,60+ (605,60/2)= 908,40 грн.).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.05.2025 № 092850019905 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49094) повторно розглянути, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні, заяву від 23.05.2025 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення»,
Відмовити в задоволенні решти позову.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49094) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.