ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2026Справа № 910/13843/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ+"
про стягнення 178 127,60 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (далі - позивач, АТ "Хмельницькобленерго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-СПМ+" (далі - відповідач, Товариство) збитків у розмірі 178 127,60 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що за результатами ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача були встановлені фінансові порушення, що призвели до заподіяння АТ "Хмельницькобленерго" збитків у вищевказаному розмірі.
Ухвалою від 12.11.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13843/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
19.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання АТ "Хмельницькобленерго" від 19.11.2025 року, в якому останнє просило суд залучити Західний офіс Державної аудиторської служби в Хмельницькій області до участі у справі № 910/13843/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
За змістом частин 1, 3 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
За умовами частини 1 статті 51 Господарського процесуального кодексу України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви додаються докази направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Разом із тим, оскільки у клопотанні від 19.11.2025 року АТ "Хмельницькобленерго" належним чином не обґрунтувало та не підтвердило жодними доказами, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Західного офісу Державної аудиторської служби в Хмельницькій області щодо однієї із сторін у цьому спорі, а також не надало доказів направлення копії означеного клопотання вказаній особі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення Західного офісу Державної аудиторської служби в Хмельницькій області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
28.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 27.11.2025 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти пред'явлених до нього вимог з огляду на те, що 18.12.2020 року сторони уклали договір підряду, на виконання умов якого відповідач виконав, а позивач без жодних зауважень та в повному обсязі прийняв роботи на загальну суму 16 906 489,82 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт. Оплата цих робіт була здійснена замовником частинами, зокрема, 06.01.2021 року - на суму 5 274 257,24 грн., 27.05.2021 року - на суму 207 639,09 грн., 04.06.2021 року - на суму 2 477 274,21 грн., 09.07.2021 року - на суму 3 434 106,40 грн. та 28.08.2021 року - на суму 5 513 213,24 грн. Відтак, позивач прийняв виконані відповідачем роботи, фактично погодившись з їх об'ємом, якістю та вартістю, не надавши при цьому до них жодних зауважень.
Крім того, Товариство вказало про відсутність правових підстав для задоволення вимог АТ "Хмельницькобленерго" внаслідок пропуску останнім позовної давності.
03.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь АТ "Хмельницькобленерго" від 03.12.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, вказав, що він не мав можливості дізнатися про завищення вартості робіт раніше, ніж після проведення ревізії Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області та складення відповідного акту ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Хмельницькобленерго". Отже, зважаючи на неможливість встановлення факту некоректного або безпідставного завищення вартості робіт, замовник, здійснивши оплату в межах договірної ціни, не позбавлений права виявити у подальшому факти завищення вартості робіт.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті спору, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
18.12.2020 року між АТ "Хмельницькобленерго" (замовник) та Товариством (підрядник) був укладений договір підряду № ТЕ-79 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно робочого проекту "Реконструкція ПЛ-35 кВ "Славута-Цвітоха" Хмельницької області. Коригування" (інвестиційна програма 2020 року - п. І.4.1), згідно проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти будівельні роботи та оплатити відповідно до умов даного Договору.
Означений правочин, а також укладена у подальшому між сторонами додаткова угода від 08.10.2021 року № 1 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договірна вартість робіт визначена згідно з кошторисом, що є невід'ємною частиною Договору, і становить 30 420 900,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 5 070 150,00 грн. Ціна Договору є твердою, а розрахунок проводиться згідно актів виконаних робіт.
Згідно з пунктами 3.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає зміст та обсяг робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати всі роботи, визначені в проектно-кошторисній документації.
У разі виявлення в ході виконання не врахованих проектною документацією робіт і необхідності у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення в зв'язку з цим кошторису, підрядник зобов'язаний вчасно повідомити про це замовника. Замовник, який не погодився на збільшення кошторису, має право відмовитись від Договору, оплативши підряднику виконану відповідно до Договору частину роботи. У разі неодержання від замовника в 7-ми денний строк відповіді на своє повідомлення, підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.
За приписами пункту 4.2 Договору замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, що оформляється Актом (Форма КБ-2в і довідка про вартість виконаних робіт Форма КБ-3) протягом 5 днів. Обов'язок по складанню Акта покладається на підрядника. В разі відмови замовника від прийняття робіт причини відмови обов'язково зазначаються в Акті, при цьому підрядник зобов'язаний усунути обґрунтовані недоліки у погоджений із замовником строк. У випадку не усунення недоліків в зазначений строк, замовник має право відмовитись від Договору та вимагати відшкодування збитків. Акт прийняття виконаних робіт стає невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання.
Пунктами 4.3, 4.4 Договору встановлено, що якщо після прийняття роботи виявлені відступи від умов Договору, які не могли бути встановлені при обумовленому способі прийняття, замовник повідомляє про це підрядника протягом 5 днів. Усунення обґрунтованих недоліків в якості роботи та відступів від умов Договору, виявлених замовником протягом гарантійного терміну, здійснюється підрядником за його рахунок у визначений замовником строк.
Відповідно до пунктів 5.2.1, 5.2.2 цієї угоди замовник має право в будь-який час, повідомивши підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості та якості робіт і матеріалів, які підрядник використовує в роботі, умовам Договору, а також відмовитись від прийняття робіт, якщо підрядником документально не підтверджена вартість обладнання (устаткування), яке використане під час виконання робіт.
За умовами пункту 8.1 Договору останній вступає в дію з моменту його підписання (дати укладення, зазначеної в правому верхньому куті першої сторінки цього Договору) і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків за виконані роботи - до повного розрахунку.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач виконав передбачені цією угодою підрядні роботи на загальну суму 16 906 489,82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних між уповноваженими представниками сторін та скріплених відбитками печаток цих суб'єктів господарювання без жодних зауважень чи заперечень актів приймання виконаних будівельних робіт: за березень 2021 року від 31.03.2021 року на суму 2 634 219,04 грн., з ПДВ; за травень 2021 року від 19.05.2021 року на суму 2 847 677,28 грн. з ПДВ; за травень 2021 року від 31.05.2021 року на суму 2 477 274,22 грн.; за червень 2021 року від 30.06.2021 року на суму 3 434 106,04 грн.; за серпень 2021 року від 27.08.2021 року на суму 5 513 213,24 грн. з ПДВ, та відповідних довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також не заперечувалося позивачем під час розгляду справи.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов Договору АТ "Хмельницькобленерго" на підставі платіжних інструкцій від 06.01.2021 року № 16306 на суму 5 274 257,24 грн., від 27.05.2021 року № 22869 на суму 207 639,09 грн., від 04.06.2021 року № 23186 на суму 2 477 274,21 грн., від 09.07.2021 року № 25134 на суму 3 434 106,40 грн. та від 28.08.2021 року № 27406 на суму 5 513 213,24 грн. сплатило на користь Товариства грошові кошти у загальному розмірі 16 906 490,18 грн.
У той же час, суд встановив, що 08.10.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, в якій, враховуючи звернення підрядника щодо істотної зміни обставин - зміни ринкових цін на матеріали, обладнання та вартість робіт, які не можна було передбачити до моменту укладення Договору, дійшли згоди розірвати Договір та вважати датою його розірвання 08.10.2021 року.
У пункті 3 цієї додаткової угоди сторони підтвердили відсутність на момент розірвання Договору будь-яких вимог майнового (у тому числі грошового) характеру щодо одна одної.
У пред'явленому позові АТ "Хмельницькобленерго" вказувало, що за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби України в Хмельницькій області ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2019 року по 30.06.2025 року був складений акт від 01.10.2025 року № 06-08/21, яким встановлено фінансові порушення, що призвели до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) цьому підприємству на суму 178 127,60 грн. Так, контролюючим органом було встановлено, що до актів приймання виконаних будівельних робіт Товариством включено вартість роботи автомобілів бортових, вантажопідйомністю 5т та автомобілі бортові вантажопідйомністю 8т, які враховані ресурсними елементними кошторисними нормами на ремонтні роботи. Відтак, Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби України в Хмельницькій області було встановлено, що застосування механізмів внутрішньо-будівельного транспортування виявилося необґрунтованим, що призвело до завищення вартості виконаних за Договором робіт на суму 178 127,60 грн.
З огляду на викладене, а також зважаючи на висновки Акту від 01.10.2025 року № 06-08/21 ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Хмельницькобленерго" за період з 01.10.2019 року по 30.06.2025 року, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з Товариства збитків у розмірі 178 127,60 грн., сума яких встановлена у вищенаведеному Акті ревізії.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення між сторонами спірних правовідносин за Договором) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків (протягом строку дії вказаного Договору).
За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно з частинами 1-3 статті 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
При цьому, частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що АТ "Хмельницькобленерго" оглянуло і прийняло обумовлені Договором роботи за актами приймання виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3), які підписані сторонами без будь-яких зауважень, заперечень чи застережень, позивач погодився з їх кількістю, вартістю і якістю. Крім того, зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що виконані Товариством роботи за вищенаведеним договором були оплачені замовником.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд звертає увагу на положення частин 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, за якими зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тоді як зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Обґрунтовуючи наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ "Хмельницькобленерго" спірної у справі суми збитків, позивач посилався на висновки, викладені в Акті від 01.10.2025 року № 06-08/21 ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Хмельницькобленерго" за період з 01.10.2019 року по 30.06.2025 року, складеному Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби України в Хмельницькій області.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Разом із тим, в силу положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).
Згідно з положеннями статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Отже, обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України, стаття 623 Цивільного кодексу України).
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У частині 2 статті 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Так, відповідно до вказаних положень статті 623 та статті 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.
Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, на позивача покладений обов'язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
У той же час, Акт від 01.10.2025 року № 06-08/21 ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Хмельницькобленерго" не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення спірних коштів, оскільки виявлені відповідним органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати.
Зокрема, Акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18.02.2020 року в справі № 910/7984/16.
За таких обставин, сам лише Акт ревізії від 01.10.2025 року № 06-08/21 не є достатньою підставою для стягнення з відповідача визначеної у вказаному акті суми, та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 року в справі № 922/1609/13.
Проте, позивачем не доведено суду завищення відповідачем обсягу та вартості виконаних за Договором робіт на загальну суму 178 127,60 грн. Докази винного порушення Товариством зобов'язань за вказаним правочином та наявності причинного зв'язку між діями відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків у матеріалах справи також відсутні.
Більше того, відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
За умовами частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що зазначені у відповідному акті ревізії обставини були встановлені контролюючим органом після виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, після його розірвання (08.10.2021 року) та, відповідно, після припинення зобов'язань сторін за цією угодою, що свідчить про відсутність у позивача права вимагати повернення коштів за вищевказаним правочином.
Щодо посилань позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Передбачений вказаною статтею ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 910/1238/17.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 23.01.2020 року в справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року в справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року в справі № 904/2444/18.
Судом встановлено, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем на користь Товариства у порядку виконання умов Договору згідно з підписаними повноважними представниками сторін актами та довідками форми КБ-2в та КБ-3.
Натомість, як уже зазначалося судом, відповідний Акт ревізії за своєю правовою природою є документом, який складений з приводу наявності чи відсутності порушень в діях органів, установ, підприємств та організацій, щодо яких здійснювалася ревізія, їх посадових осіб, й містить виключно думку органу, який його склав.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів та не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, у тому числі протиправної поведінки підрядника, а також причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та збитками.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відтак, у задоволенні позову АТ "Хмельницькобленерго" слід відмовити.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу Україна позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на встановлену судом недоведеність позовних вимог АТ "Хмельницькобленерго", суд не вбачає підстав для розгляду питання про застосування до таких позовних вимог наслідків спливу позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.01.2026 року.
Суддя В.С. Ломака