ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2026Справа № 910/13564/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Медичного реабілітаційного центру "Одеський"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста"
про стягнення 77 677,15 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Медичний реабілітаційний центр "Одеський" (далі - позивач, Центр) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 77 677,15 грн., з яких: 51 408,00 грн. - попередня оплата, що становить вартість невикористаних позивачем талонів на бензин за укладеним між сторонами 10.04.2023 року договором про постачання товару № 34-Т, 17 221,68 грн. - пеня, 3 598,56 грн. - штраф, 4 033,79 грн. - інфляційні втрати, 1 415,12 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 05.11.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13564/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З огляду на викладене, копія ухвали суду від 05.11.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/13564/25 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету відповідача, та доставлена останньому 05.11.2025 року о 18:54 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.
Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 06.11.2025 року о 09:33 год.
За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
10.04.2023 року між Центром (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (постачальник, попереднє найменування відповідача у справі) був укладений договір про постачання товару № 34-Т (далі - Договір), предметом якого є закупівля "Бензин А-95, Дизельне паливо" Додаток № 1 до Договору. ДК 021:2015-09130000-9 - Нафта і дистиляти.
Означений правочин, а також додаткова угода від 14.04.2023 року № 1 до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Договору замовник зобов'язується провести оплату вартості товару на підставі видаткової накладної і прийняти товар відповідно до пункту 5.2 Договору.
Право власності на товар переходить до замовника з моменту передачі (відпуску) товару. Підтвердженням отримання товару замовником є видаткова накладна та акт прийому-передачі товару (пункт 1.4 Договору).
Згідно з пунктами 3.1, 3.3 Договору його ціна складає 563 200,00 грн., у тому числі ПДВ (0 % відповідно до постанови № 178 від 02.03.2022 року). Ціни на товар встановлюються в національній валюті України.
У Специфікації до Договору (з урахуванням додаткової угоди від 14.04.2023 року № 1) сторони погодили найменування, кількість та ціну товару: Бензин А-95 (Євро-5) у кількості 5 000 літрів за ціною 46,00 грн. за 1 літр загальною вартістю 230 000,00 грн., а також Дизельне пальне (Євро-5) у кількості 7 000 літрів за ціною 47,60 грн. за 1 літр загальною вартістю 333 200,00 грн.
Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставлених товарів згідно видаткових накладних протягом 14 календарних днів з дати отримання товару (післяплата) (пункт 4.1 наведеного правочину).
Згідно з пунктом 5.2 Договору місцем поставки товару за талонами/скретч-картками (номіналом 10/20/50 літрів або інший літраж) з терміном використання не менше 1 року) є: 65038, місто Одеса, вулиця Рибальська Балка, 3.
За умовами пункту 5.3 Договору загальний термін поставки: до 31.12.2023 року.
Пунктом 6.3.1 Договору на постачальника покладено обов'язок забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, але не більше ніж до закінчення правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідач за видатковою накладною від 28.04.2023 року № 141 передав замовнику паливні талони "Авіас" на 5 000 літрів бензину А-95 вартістю 230 000,00 грн. та на 7 000 літрів дизельного пального загальною вартістю 333 200,00 грн. Загальна вартість поставки за наведеною накладною склала 563 200,00 грн. (що становить ціну Договору).
Вказані талони у повному обсязі були оплачені позивачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 01.05.2023 року № 359 на суму 563 200,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог Центр посилався на те, що на його обліку перебувають нереалізовані талони (скретч-картки) на дизельне паливо загальним об'ємом 1 080 літрів, що вбачається, зокрема, з наданої позивачем доповідної записки від 13.10.2025 року. Однак, починаючи з грудня 2024 року позивач був позбавлений можливості використати наявні в нього талони на означене дизельне пальне внаслідок припинення функціонування мережі АЗС "Авіас", у зв'язку з чим Центр не отримав оплачений ним обсяг палива на загальну суму 51 408,00 грн.
Враховуючи відсутність у позивача фактичної можливості отримати дизельне пальне загальним об'ємом 1 080 літрів вартістю 51 408,00 грн. за невикористаними талонами, а також беручи до уваги неповернення Товариством на користь замовника вартості цього пального, Центр звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Суд зазначає, що за умовами Договору предметом поставки фактично є бензин та дизельне пальне, відпуск яких здійснюється на підставі пред'явлених замовником талонів, що надані постачальником за відповідною видатковою накладною.
Так, за умовами пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Суд зазначає, що талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. У той же час, фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС.
За таких обставин, позивач вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення скретч-карток (талонів) на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).
Проте, всупереч умовам укладеного між сторонами Договору відповідач у повному обсязі не виконав покладеного на нього обов'язку з передачі товару на сплачену Центром суму коштів у розмірі 51 408,00 грн. (у позивача невикористаними залишились талони на 1 080 літрів дизельного пального вартістю 47,60 грн./1 літр пального), заборгувавши таким чином позивачу 51 408,00 грн. (1 080 * 47,60 грн.).
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідачем не було надано й доказів на спростування того, що у спірний період Товариство було позбавлене можливості здійснити заправку транспорту на АЗС "Авіас", або докази отоварення позивачем спірних талонів.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 51 408,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Центром, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Товариства про стягнення зазначеної суми боргу.
Крім того, у позовній заяві Центр просив суд стягнути з відповідача 17 221,68 грн. пені, нарахованої із застосуванням ставки у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, за 335 днів прострочення у період з 01.12.2024 року по 31.10.2025 року на суму боргу в розмірі 51 408,00 грн., а також 3 598,56 грн. штрафу, що становить 7 % від вартості відповідного товару, з поставки якого допущено прострочення.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Більше того, відповідно до пункту 7.2.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо постачання товарів може стягуватись пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, суд врахував положення пунктів 5.3 та 10.1 Договору, за якими загальний термін поставки: до 31.12.2023 року, а сам Договір (за загальним правилом) також діє до 31.12.2023 року.
Разом із тим, суд звертає увагу на положення пункту 5.2 Договору, яким прямо передбачений строк використання позивачем талонів/скретч-карток протягом не менше 1 року. Отже, зважаючи на укладення сторонами Договору 10.04.2023 року та враховуючи мінімальний термін дії талонів/скретч-карток протягом не менше 1 року, суд дійшов висновку про те, що обов'язок відповідача з поставки Центру, зокрема, дизельного пального на суму 51 408,00 грн. після 31.12.2023 року фактично не припинився.
Щодо положень про закінчення строку дії Договору 31.12.2023 року, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Приписи статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору.
Оскільки розміри нарахованої позивачем пені у сумі 17 221,68 грн. та штрафу в розмірі 3 598,56 грн. є арифметично правильними та відповідають вищезазначеним приписам законодавства і положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Центру про стягнення з відповідача означених сум штрафних санкцій є обґрунтованим.
У той же час, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.
Крім того, Центр на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 415,12 грн., нарахованих на суму боргу в розмірі 51 408,00 грн. у період з 01.12.2024 року по 31.10.2025 року, а також 4 033,79 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу протягом наведеного періоду.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
У той же час, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з окремою вимогою про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у період, зокрема, з 01.12.2024 року по 31.10.2025 року (дата звернення Центру з даним позовом до суду).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що визначене Договором зобов'язання Товариства щодо поставки товару трансформувалося у грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати саме після звернення позивача до суду з даним позовом про повернення Товариством попередньої оплати за товар, тобто після 31.10.2025 року, що виключає правомірність нарахування на цю суму компенсаційних виплат за період з 01.12.2024 року по 31.10.2025 року.
Відтак, у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства 1 415,12 грн. 3 % річних та 4 033,79 грн. інфляційних втрат слід відмовити, в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження, зокрема, повної сплати грошових коштів передоплати за Договором у спірній сумі вартості невикористаних талонів.
Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Центру в даній справі.
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; код ЄДРПОУ 44876120) на користь Медичного реабілітаційного центру "Одеський" (65038, місто Одеса, вулиця Рибальська Балка, будинок 3, код ЄДРПОУ 24548180) 51 408 (п'ятдесят одну тисячу чотириста вісім) грн. 00 коп. попередньої оплати, 17 221 (сімнадцять тисяч двісті двадцять одну) грн. 68 коп. пені, 3 598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп. штрафу та 2 252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.01.2026 року.
Суддя В.С. Ломака