ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2026Справа № 910/13734/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код: 23510137)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» (03057, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 49/2; ідентифікаційний код: 41836771)
про стягнення 76457,02 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
07.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» про стягнення збитків у розмірі 76457,02 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період страхування з 01.04.2023 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» продовжувало виконувати свої зобов'язання за Договором №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 та здійснило страхові виплати на загальну суму 76457,02 грн, в той же час Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» своє зобов'язання з оплати чергового страхового платежу до 10.04.2023 у розмірі 186712,27 грн не виконало, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 76457,02 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що 23.03.2023 рішенням НБУ №21/565-к було анульовано ліцензію Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» щодо права надання фінансових послуг, у зв'язку з чим позивач втратив право укладати договори страхування, а також продовжувати строк діючих договорів страхування. Крім того, відповідач зазначив, що Додаткову угоду №15 він не підписував та вказав на те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків у заявленій сумі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі №910/13734/24, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі №910/13734/24 скасовано, справу №910/13734/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/13734/24 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 суддею Спичаком О.М. прийнято до провадження справу №910/13734/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення по справі та відповідні докази на їх обґрунтування із врахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30.10.2025.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.04.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» (страхувальник) укладено Договір №03/0502037/9067/20 добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) з подальшою пролонгацією.
Згідно п.1.1 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб. Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови цього договору.
Відповідно до пунктів 1.7 та 1.7.4 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 строк дії договору з 30.06.2020 по 30.06.2021 включно. У разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати завершення терміну дії договору письмово не заявить про бажання його розірвати і сторони дійдуть згоди про умови пролонгації договору, договір може бути пролонгований на новий період шляхом укладання про це відповідної додаткової угоди, що передбачає умови оплати і період дії договору.
Згідно з пунктом 6.1 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 зміна його умов здійснюється за взаємною згодою страхувальника та страховика на підставі звернення однієї із сторін і оформлюється у вигляді письмових додаткових угод, що підписуються обома сторонами.
Якщо будь-яка із сторін не згодна з внесенням запропонованих іншою особою змін до цього договору, протягом одного місяця вирішується питання про дію договору на попередніх умовах або про припинення договору (пункт 6.2 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020).
Відповідно до пункту 6.3 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 з моменту ініціювання внесення змін до договору однією із сторін до моменту прийняття рішення, що випливає з пунктів 6.1 і 6.2, цей договір продовжує діяти на попередніх умовах.
Дія договору припиняється за згодою сторін, а також у разі закінчення строку його дії (пункт 6.4.1 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020); несплати страхувальником страхового внеску (або його частини) у строки, що встановлені договором. При цьому договір вважається достроково розірваним у випадку, якщо черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом 30 календарних днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику (пункт 6.4.4 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020).
За умовами пункту 10.2.2 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі у розмірах та в строки, визначені Розділом 5 договору.
Згідно з пунктом 10.6.9 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 страховик зобов'язується регулярно (щомісяця) надавати страхувальнику звіти в узгодженому сторонами форматі (Додаток №6 до договору).
Відповідно пункту 10.6.9.1 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 звіт по страхових виплатах надається до « 20» числа кожного місяця, наступного за звітним (якщо « 20» число не є робочим днем, звіт надається в останній робочий день, що передує звітній даті). Звіт включає інформацію про виплати, які були здійснені страховиком при організації медичної допомоги застрахованим особам за звітний період; поточні зміни в списку застрахованих осіб; показник загальної збитковості; статус використання корпоративних лімітів.
Звіт по відмовах надається до « 03» числа кожного місяця, наступного за звітним (якщо « 03» число не є робочим днем, звіт надається в останній робочий день, що передує звітній даті). Звіт включає інформацію про відмови, які були здійснені Асистансом при організації медичної допомоги застрахованим особам; відмовах в компенсації самостійно витрачених коштів застрахованим особам за звітний період (пункт 10.6.9.2 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020).
Згідно з пунктом 10.6.9.3 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 за згодою сторін страховик зобов'язується надавати розрахунок компенсації коштів, самостійно витрачених застрахованою особою, за запитом страхувальника та / або по всіх випадках, коли розмір компенсації менше 100% (крім відмов у компенсації, які відображаються в регулярних звітах згідно пунктом 10.6.9.2). Розрахунок надається страховиком протягом не більше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такого запиту або проведення розрахунку. Розрахунок повинен включати фактичну вартість оплачених послуг і вартість аналогічних послуг в клініках, зазначених в пункті 8.7.2 договору.
Сторони повинні дотримуватись умов договору (пункт 10.7 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020).
Пунктом 11.1 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 визначено, що будь-які зміни до даного договору вносяться лише за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди, що становить невід'ємну частину даного договору, або іншим чином, передбаченим договором/чинним законодавством.
Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, тільки якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (пункт 13.1 Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020).
Додатковою угодою №13 від 30.06.2022 в договір внесено чергові зміни, а саме визначено строк дії договору: з 01.07.2020 по 30.06.2023 включно; внесено зміни до розділу 5 договору «Страховий платіж, порядок його сплати», а саме: « 5.7.13. Дев'ята частина платежу у розмірі 172593,65 грн. сплачується до 10.07.2022».
Додатковою угодою №14 від 30.09.2022 внесено чергові зміни, а саме визначено, що за період страхування з 01.10.2022 до 31.12.2022 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 185948,27 грн.
Додатковою угодою №15 від 02.01.2023 в договір внесено чергові зміни, а саме визначено, що:
- за період страхування з 01.01.2023 до 31.03.2023 сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 186993,02 грн.
- за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023, сплаті підлягає страховий платіж у розмірі 186712,27 грн., термін сплати - до 10.04.2023.
Черговий платіж за період страхування з 01.04.2023 до 30.06.2023, у розмірі 186712,27 грн відповідачем сплачений не був.
Строк сплати визначений - до 10.04.2023.
Довідкою, наданою АТ «ПРАВЕКС БАНК», підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» за період з 30.06.2022 по кінцеву дату дії договору сплатило лише три страхові платежі, а саме:
11.07.2022 в сумі 172593,65 грн - першу частину за третій період страхування.
12.10.2022 в сумі 185948,27 грн - за період страхування з 01.10.2022 до 31.12.2022
18.01.2023 в сумі 186993,02 грн - за період страхування з 01.01.2023 до 31.03.2023.
За період страхування з 01.04.2023 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» продовжувало виконувати свої зобов'язання за Договором №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 та здійснило страхові виплати на загальну суму 76457,02 грн, в той же час Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» своє зобов'язання з оплати чергового страхового платежу до 10.04.2023 у розмірі 186712,27 грн не виконало, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 76457,02 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що 23.03.2023 рішенням НБУ №21/565-к було анульовано ліцензію Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» щодо права надання фінансових послуг, у зв'язку з чим позивач втратив право укладати договори страхування, а також продовжувати строк діючих договорів страхування. Крім того, відповідач зазначив, що Додаткову угоду №15 він не підписував та вказав на те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків у заявленій сумі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі №910/13734/24, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 у справі №910/13734/24 скасовано, справу №910/13734/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу №910/13734/24 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 30.10.2025 вказав на те, що суди попередніх інстанцій, перш за все, мали встановити: 1) правову підставу позову та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин з огляду на зміст позовних вимог; 2) правову природу договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, а також правову природу коштів, питання стягнення яких є предметом позову.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача збитки, суди не врахували правової природи збитків, а також не навели, які саме докази були оцінені на підтвердження розміру цих збитків, обмежившись лише загальними висновками про те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» послуги з медичного страхування на суму 76457,02 грн, що підтверджується копіями страхових актів, рахунків на оплату та платіжних інструкцій. Крім того, суди не надали належної оцінки всі аргументам учасникам справи, що свідчить про неповне з'ясування фактичних обставин справи та передчасність зроблених висновків, і як наслідок, недотримання норм процесуального права так і неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на такі обставини.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір страхування на користь третьої особи. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Згідно із ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.
Відповідно до ст. 105 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: 1) закінчення строку дії договору страхування; 2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; 3) несплати страхувальником чергової частини страхової премії у встановлений договором строк (у разі сплати страхової премії частинами). При цьому договір страхування вважається достроково припиненим з дня, наступного за встановленим у договорі страхування днем сплати чергової частини страхової премії, якщо інше не передбачено умовами договору; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи (крім випадків, передбачених статтею 100 цього Закону); 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання договору страхування недійсним; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України та договором страхування.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» зареєстровано фінансовою установою та внесено до Державного реєстру фінансових установ з 21 серпня 2004 року, має 29 ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування.
03 грудня 2022 року згідно з постановою Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 01 грудня 2022 року №237 було внесено зміни до пункту 1 Постанови №177 та доповнено цю постанову новим пунктом 1-1, відповідно до якого страховики подають інформацію, визначену в пункті 1 цієї постанови, до 30 грудня 2022 року.
У встановлений Постановою №177 строк, до 30 грудня 2022 року, визначені в пункті 1 цієї постанови документи від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до НБУ не надходили.
Порушення вимог пунктів 1, 1-1 Постанови №177 та пункту 74 глави 5 розділу II Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умов провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління НБУ від 24 грудня 2021 року №153 (далі - Положення №153), зафіксовано в акті про правопорушення від 08 лютого 2023 року №В/27-0024/15239, який було надіслано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна» листом від 09 лютого 2023 року №27-0024/9206, у якому було вказано, що протягом трьох робочих днів із дня отримання акту необхідно подати до НБУ наступну інформацію щодо: характеру та обставин вчинення виявленого порушення; причин, які зумовили виникнення виявленого порушення; ужитих Товариством заходів для усунення виявленого порушення з наданням документів/копій документів та/або інформації, що підтверджують факти вжиття таких заходів; іншу інформацію (за потреби).
Після спливу вищезазначеного строку НБУ отримано від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» лист від 17 лютого 2023 року №03-16/585 з поясненнями щодо порушення, зазначеного в акті від 08 лютого 2023 року. У листі позивач зазначив, що причиною неподання документів, визначених Постановою №177, є вкрай обмежений термін, відведений на виконання нових законодавчих норм щодо оцінки фінансового/майнового стану прямих і кінцевих власників істотної участі в Товаристві, який не надав часу та можливості для приведення їх фінансового стану у відповідність до нових вимог.
20 лютого 2023 року комітет НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалив рішення №21/303-рк про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» вжити заходи для усунення порушення та причин, що сприяли вчиненню порушення, у строк до 07 березня 2023 року.
22 лютого 2023 року позивачем подано до НБУ клопотання про продовження строку виконання рішення, оскільки власники істотної участі є нерезидентами, що в умовах введеного воєнного стану ускладнює процес отримання та легалізації іноземних документів.
06 березня 2023 року НБУ прийняв рішення №21/389-рк про відмову в продовженні строку на виконання свого рішення від 20 лютого 2023 року.
07 та 08 березня 2023 року на виконання рішення №21/303-рк позивачем були подані до НБУ документи.
13 березня 2023 року НБУ складено акт про правопорушення №B/27-0024/27683, в якому зафіксовано порушення позивачем строків подання документів та неповного подання документів.
16 березня 2023 року позивачем подано до НБУ пояснення, в яких наголошено, що правопорушення виникло не з вини позивача, а через об'єктивні причини тривалості збору та підготовки документів власників істотної участі, що є нерезидентами.
Листом від 20 березня 2023 року НБУ направив позивачу запрошення на засідання Комітету на 23 березня 2023 року.
22 березня 2023 року позивачем повторно подано інформацію компанії «Londen & Van Holland» щодо підтвердження вартості гаманця (рахунку у цифровій валюті).
23 березня 2023 року на засіданні правління НБУ за участі представників Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» було розглянуто питання про анулювання ліцензії позивача на провадження діяльності з надання фінансових послуг у зв'язку із невиконання рішення НБУ та ухвалено відповідне рішення від 23 березня 2023 року №113-рш про анулювання Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна» з 24 березня 2023 року ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг.
29 березня 2023 року НБУ ухвалив рішення №21/565-к про виключення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» з Державного реєстру фінансових установ.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, вважаючи їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 та постановою Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №320/13809/23, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відмовлено.
Частина 4 статті 50 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи» визначає, що з дати, зазначеної у рішенні Регулятора про анулювання ліцензії чи виключення з ліцензії окремої фінансової послуги, але не раніше наступного робочого дня після дня прийняття такого рішення, фінансова компанія, ломбард не мають права здійснювати діяльність з надання фінансових послуг чи виключеного з ліцензії виду фінансової послуги (у тому числі укладати нові договори з надання відповідного виду фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів з надання таких фінансових послуг, та/або збільшувати розмір зобов'язань за укладеними договорами з надання таких фінансових послуг). Зобов'язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.
У ч. 5 ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи» визначено, що договір, яким передбачається надання фінансової послуги особою, яка на день укладення договору не має права надавати таку фінансову послугу відповідно до цього Закону та спеціальних законів, є нікчемним.
Анулювання ліцензії - припинення права надавача фінансових послуг на здійснення діяльності з надання фінансових послуг на підставі відповідного рішення Регулятора та внесення відповідного запису до Реєстру (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи»).
Отже, оскільки з 24 березня 2023 року Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Провідна» було анулювано ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а 29 березня 2023 року НБУ ухвалив рішення №21/565-к про виключення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» з Державного реєстру фінансових установ, то продовження строку дії Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 з 01.04.2023 до 30.06.2023 (відповідно до Додаткової угоди №15) не може відбутися в силу заборони, встановленої законом, а правочин щодо продовження такого строку страхування є нікчемним (оскільки продовження строку дії договору передбачає продовження строку надання фінансової послуги).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» не сплатило черговий платіж у сумі 186712,27 грн. (за період страхування з 01.04.2023).
Відповідно до умов Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020 дія договору припиняється у разі несплати страхувальником страхового внеску (або його частини) у строки, що встановлені договором.
Так як страхувальник не сплатив частину страхового платежу за період страхування з 01.04.2023, та приймаючи до уваги нікчемність правочину про продовження строку дії договору страхування після анулювання ліцензії на надання фінансових послуг, суд дійшов висновку, що строк дії Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020, а отже і строк страхування не було продовжено на період з 01.04.2023.
Відносно заперечень відповідача про те, що він не підписав Додаткову угоду №15, суд зазначає, що відповідач здійснив на користь ПрАТ «СК «Провідна» платіж на суму 186993,02 грн з призначенням: «Оплата страхового платежу ДУ №15 до Договору №03/0502037/9067/20» від 13.04.2020 р.Рах.№ 03/0502037/9067/20 (03.01.2023). Без ПДВ», дата платежу - 18.01.2023.
Тобто, відповідач здійснив платіж за період страхування з 01.01.2023 до 31.03.2023, а отже у суду відсутні підстави вважати неукладеною вказану додаткову угоду.
У ч. 4 ст. 50 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи» вказано, що зобов'язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача «збитки» за надані послуги за страховими випадками, які виникли з 01.04.2023, а не за ті страхові випадки (зобов'язання), які вже існували на дату відкликання у позивача ліцензії, а тому підстави для застосування вказаних норм ч. 4 ст. 50 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові установи» відсутні.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положеннями частин першої та другої статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Суд зазначає, що з огляду на дату виникнення спірних правовідносин, норми Господарського кодексу України підлягають застосуванню, оскільки Господарський кодекс України діяв на час виникнення спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Однак, зважаючи на встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що здійснені позивачем витрати у сумі 76457,02 грн не є збитками, завданими відповідачем, оскільки позивач виплачував страхове відшкодування після закінчення строку дії Договору №03/0502037/9067/20 від 13.04.2020, після позбавлення його відповідної ліцензії та щодо випадків, які виникли після вказаних двох обставин (з 01.04.2023).
Наведене свідчить про відсутність будь-якої протиправної поведінки у бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» щодо несплати чергового страхового платежу (оскільки строк дії договору та строк страхування все одно не міг бути продовжений у зв'язку із позбавленням страховика ліцензії - нікчемний правочин) та причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та понесеними позивачем витратами.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» збитків у розмірі 76457,02 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі і докази, які позивач обгрунтовує розмір завданих збитків) не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Оскільки за подання апеляційної та касаційної скарги відповідач сплатив судовий збір у загальному розмірі 10900,80 грн, зважаючи на відмову у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» під час вирішення спору на новому розгляді, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код: 23510137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Смартфлекс» (03057, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 49/2; ідентифікаційний код: 41836771) судовий збір у розмірі 10900 (десять тисяч дев'ятсот) грн 80 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак