ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.12.2025Справа № 910/7523/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 15 308 125, 89 грн
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Акуленко А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15 308 125, 89 грн, з яких: 13 767 373, 68 грн - основного боргу, 715 416, 86 грн - інфляційних втрат та 825 335, 35 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62/01/20 від 28.01.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"- задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" 13 767 373 (тринадцять мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч триста сімдесят три) грн 68 коп. - основного боргу, 825 212 (вісімсот двадцять п'ять тисяч двісті дванадцять) грн 41 коп.- 3 % річних, 715 416 (сімсот п'ятнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн 86 коп. - інфляційних втрат та 183 696 (сто вісімдесят три тисячі шістсот дев'яносто шість) грн 04 коп. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
13.11.2025 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 107 000, 00 грн.
28.11.2025 до суду надійшли заперечення Державного підприємства "Гарантований покупець" на клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких відповідач з огляду на надмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, неспіврозмірність розміру вартості послуг критеріям реальності і розумності таких витрат, просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача в повному обсязі, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для покладання на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, просить суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Гарантованого покупця до 1000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7523/25 призначено на 18.12.2025.
У це судове засідання представник позивача не з'явився, однак про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 01.12.2025) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" - 02.12.2025 о 21:00 год.
Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданого клопотання, яке підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3,4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2025 між Фізичною особою-підприємцем Кравченко Сергієм Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (замовник) укладено договір № 03/25, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичне супроводження замовнику, в обсязі і на умовах, передбачених цим договором.
Період надання послуг: 01.06.2025 - 01.06.2026 (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, сторони погоджують вартість послуг відповідно у відповідних додатках до цього договору.
Згідно п. 4.4. договору, замовник сплачує вартість послуг щомісячно, протягом п'яти робочих днів, з моменту отримання відповідного рахунку від виконавця. У випадку неотримання зазначеного рахунку, замовник сплачує вартість послуг на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг за відповідний місяць, протягом п'яти робочих днів, з моменту підписання такого акту.
01.06.2025 Фізичною особою-підприємцем Кравченко Сергієм Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (замовник) складено та підписано додаток № 2 до договору № 03/25 про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичне супроводження замовнику в межах стягнення дебіторської заборгованості із ДП «Гарантований покупець».
У п. 1.2. додатку № 2 до договору сторони погодили наступний перелік послуг та їх вартість:
- попередня консультація, ціна послуги - 5000, 00 грн;
- підготовка позовної заяви із розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, ціна послуги - 50000,00 грн;
- формування пакету документів та відправка відповідачу/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника, ціна послуги - 1000, 00 грн;
- подача позову до суду/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника, ціна послуги - 2000,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, ціна послуги - 1000,00 грн;
- формування пакету документів, відправка відповідачу відповіді на відзив на позовну заяву/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника, ціна послуги - 1000, 00 грн;
- подача відповіді на відзив на позовну заяву до суду/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника, ціна послуги - 2000,00 грн;
- витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання (із розрахунку на 5 судових засідань), ціна послуги - 5000, 00 грн;
- представництво в судовому засіданні (із розрахунку на 5 судових засідань), ціна послуги - 25000,00 грн;
- підготовка і подача до суду заяви з доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу (ч. 8 ст. 129 ГПК України), ціна послуги - 2000,00 грн.
Разом:103 000, 00 грн.
Остаточна вартість послуг погоджується сторонами шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі послуг (п. 1.3. додатку № 2).
23.07.2025 між Фізичною особою-підприємцем Кравченко Сергієм Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (замовник) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 03/25, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти додаток № 2 до договору в новій редакції як додаток №1 до цієї додаткової угоди, сторони погодили, що оплата представництва виконавця в судовому засіданні, на якому згідно судової процедури здійснюватимуться судові дебати сторін процесу, здійснюється у формі попередньої оплати за тарифами, встановленими в додатку № 2 до договору і послуга включається до акту приймання-передачі послуг.
Також, 23.07.2025 між Фізичною особою-підприємцем Кравченко Сергієм Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (замовник) укладено додаток № 2 до договору № 03/25, відповідно до умов якого, замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов?язання надати юридичне супроводження Замовнику в межах стягнення дебіторської заборгованості із Державного підприємства «Гарантований покупець» в суді першої інстанції.
У п. 1.2. додатку № 2 сторони погодили наступний перелік послуг та їх вартість: попередня консультація - 5000,00 грн; підготовка позовної заяви із розрахунком 3% річних та інфляційних втрат - 50000,00 грн; формування пакету документів та відправка відповідачу/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника - 1000,00 грн; подача позову до суду/надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника - 2000,00 грн; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 10000,00 грн; формування пакету документів, відправка відповідачу/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника відповіді на відзив на позовну заяву - 1000,00 грн; подача відповіді на відзив на позовну заяву до суду/ надання правового супроводу та консультацій під час подачі представником Замовника - 2000,00 грн; витрати на прибуття до суду та очікування 1 судового засідання - 1000,00 грн; представництво в судовому засіданні (за 1 судове засідання) - 5000,00 грн; підготовка і подача до суду заяви (клопотання) з доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу (4.8 ст.129 ГПК України) - 2000,00 грн; складання інших письмових заяв чи клопотань до суду (про надання доказів, про забезпечення позову, про перенесення засідання, про відвід суду тощо) (за кожну заяву/клопотання) - 2000, 00 грн; надання письмових пояснень до суду по суті справи/для підтвердження правової позиції у справі/ у відповідь на письмові пояснення іншої сторони/на запит суду (за кожне пояснення) - 5000,00 грн.
Виконавець складає і надає на затвердження Замовнику Звіт про надання послуг правничої допомоги, у якому зазначає детальний опис наданих послуг та витрати, понесені Замовником в процесі надання послуг (п. 1.3. додатку № 2).
Остаточна вартість послуг погоджується Сторонами шляхом підписання відповідних Актів приймання-передачі послуг. Оплата здійснюється на підставі підписаного Акту приймання-передачі послуг або у формі попередньої оплати (п. 1.4. додатку № 2).
Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Так, 12.11.2025 Фізичною особою-підприємцем Кравченко Сергієм Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (замовник) складено та підписано акт приймання-передачі послуг № 11, відповідно до якого виконавцем надані такі послуги: попередня консультація - 5000,00 грн; підготовка позовної заяви із розрахунком 3% річних та інфляційних втрат - 50000,00 грн; формування пакету документів для подачі позовної заяви та надання правового супроводу та консультацій під час подачі направлення позову представнику замовником замовника відповідачу - 1000,00 грн; супроводження дій замовника під час направлення позовної заяви з додатками до Господарського суду міста Києва - 2000, 00 грн; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 10 000, 00 грн; формування пакету документів для подачі відповіді на відзив та надання правового супроводу та консультацій під час направлення відповіді представником замовника відповідачу - 1000,00 грн; супроводження дій замовника під час направлення відповіді на відзив з додатками до Господарського суду м. Києва - 2000,00 грн; витрати на прибуття до суду та очікування судових засідань - 4000, 00 грн; представництво в судовому засіданні - 20 000, 00 грн; складання письмових пояснень на заперечення на відповідь на відзив відповідача та їх подача до Господарського суду м. Києва - 5000, 00 грн; складання додаткових письмових пояснень щодо новітньої судової практики по стягненню заборгованості з ДП «Гарантований покупець» - 5000, 00 грн; підготовка і подача до суду заяви з доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу - 2 000,00 грн.
Загальна сума послуг склала - 107 000, 00 грн.
Також, позивачем надано Звіт про надання послуг правничої допомоги, в якому детально зазначено надані адвокатом послуги.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" здійснено оплату послуг адвоката на суму 107 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2038 від 12.11.2025.
Суд зазначає, що інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Кравченко Сергій Володимирович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4981 від 29.05.2012), який діяв на підставі довіреності № _12/06_ від 01.06.2025, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС".
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що договір № 03/25 від 01.06.2025 укладений позивачем з Кравченко Сергієм Володимировичем, як з фізичною особою-підприємцем, оскільки згідно з діючим законодавством не виключається можливість займатися адвокатською діяльністю індивідуально, як фізична особа-підприємець.
Законодавством встановлені лише обмеження щодо сумісної адвокатської діяльності, зокрема: частина перша статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює несумісність адвокатської діяльності виключно із: робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції"; військова або альтернативна (невійськова) служба; нотаріальна діяльність; судово-експертна діяльність.
Таким чином ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить спеціальних положень, пов'язаних із обмеженням дії загальних норм частини 1 статті 50 Цивільного Кодексу України про можливість здійснення підприємницької діяльності фізичною особою з повною цивільною дієздатністю за умови державної реєстрації її у встановленому законом порядку як підприємця, при цьому види діяльності, які здійснює фізична особа -підприємець, не можуть бути тотожними визначеним у статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
При цьому, суд зазначає, що інтереси позивача у даній справі Кравченко Сергій Володимирович представляв як адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4981 від 29.05.2012), на підставі довіреності № _12/06_ від 01.06.2025, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС".
Суд також враховує висновки Верховного Суду, який відхиляючи доводи касаційної скарги про те, що адвокат не може здійснювати адвокатську діяльність за організаційно-правовою формою: фізична особа - підприємець, в постанові від 17.09.2020 у справі № 760/32929/18 зазначив наступне.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою.
При цьому визначення поняття самозайнятої особи міститься у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Таким чином, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності.
Адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснюватись особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Таким чином, укладення договору Кравченко С.В. як фізичною особою - підприємцем не позбавляє його статусу адвоката, а тому в розумінні наведених приписів процесуального закону не впливає на правильність розподілу судових витрат у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.
Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн.
Також, суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, відповідно до якої заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Крім цього, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Так, десятиденний строк для складання повного тексту додаткового рішення суду у даній справі припадає на 29.12.2025 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте, враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, повний текст додаткового рішення складено 14.01.2026.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (вул. Гагаріна, 11, с. Фрузинівка, Іванківський р-н, Київська обл., 07221, ідентифікаційний код - 37734640) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині клопотання відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено: 14.01.2026.
Суддя С.О. Щербаков