ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2026Справа № 910/12770/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джока Тревел Юкрейн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрейдінг"
про стягнення 367967,80 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Джока Тревел Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрейдінг" про стягнення за агентським договором від 23.12.2023 № 01/23-12/2023 основного боргу в розмірі 367967,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.12.2023 між позивачем (туроператор) та відповідачем (турагент) укладено агентський договір від 23.12.2023 № 01/23-12/2023, відповідно до пункту 2.1 якого турагент в інтересах туроператора, реалізує туристичний продукт, що складається з туристичного пакету, складовою частиною якого є набір необхідних документів, що підтверджують право туриста на тур або на певні види туристичних послуг.
Згідно з пунктом 4.1. договору Турагент зобов'язаний укладати з кожним Туристом від імені Туроператора договір про надання туристичних послуг незалежно від обраного Туристом способу подорожі (індивідуальний тур/груповий тур). Договір повинен містити відомості про Туроператора, достатні для його ідентифікації, зокрема, найменування, код ЄДРПОУ, місце знаходження, номер ліцензії, телефон), а також посилання на цей Договір, включаючи його помер та дату укладання.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що Турагент зобов'язаний направляти Туроператору Заявку - бронювання з інформацією про Туриста в обсязі, достатньому для реалізації туристичних послуг (паспортні дані (в латинській транслітерації у відповідності до закордонного паспорту), бажаний вид туризму із зазначенням країни, дати початку та закінчення туристичної подорожі, строк подорожі, програму туристичного обслуговування, вартість запропонованого Туру, характеристику транспортних засобів, які Турист обирає для здійснення подорожі, їх вид, категорія, варіацій можливих стиковок авіарейсів, характеристику готелів, їх розташування, класифікацію у відповідності до законодавства країни тимчасового перебування, послуги готелю, а також іншу необхідну інформацію в інтересах Туриста).
У пункті 4.3. договору вказано, що Турагент зобов'язаний здійснювати реалізацію таких Турів Туристам, на які були підтвердження Туроператором Заявки - бронювання.
Згідно з пунктом 6.1. договору Турагент здійснює оплату замовлених ним Турів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Туроператора на підставі виставлених останнім рахунків-фактур.
Відповідно до пункту 6.3. договору Турагент не набуває право власності на грошові кошти, отримані ним від Замовника, які мають бути передані Туроператору. Власністю (доходом) Турагента є виключно суми агентської (комісійної) винагороди. Комісійна винагорода не нараховується на замовлення, в яких немає послуг з проживання.
При виплаті агентської винагороди шляхом надання Турагенту права самостійно утримувати агентську винагороду з отриманих від Замовника коштів, рахунок-фактура виставляється Туроператором за мінусом агентської винагороди (п. 6.4. Агентського договору).
Пункт 6.5 договору передбачає, що Турагент та Туроператор щомісячно підписують Акт надання послуг.
Із матеріалів справи слідує, що 07.05.2025 відповідачу направлено рахунок № 705 від 07.05.2025 на суму 364 126,80 грн. за сплату наданих послуг (проживання Капни, Франція 07-05 - 11.05).
У свою чергу, відповідачем на електронну пошту позивача направлено Гарантійний лист від 07.05.2025, яким гарантовано повну оплату по заявці згідно рахунка № 705 від 07.05.2025 на суму 364 126,80 грн. у термін до 08.05.2025 року.
Також, сторонами підписаний та скріплений печатками акт надання послуг № 834 від 11.05.2025 на суму 367 967,80 грн.
Надалі, 03.06.2025 та 20.06.2025 позивачем на електронну адресу відповідача направлено повідомлення про підняття ціни до 367 967,80 грн. у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти, та новий рахунок на оплату № 831.
У відповідь, 23.06.2025 відповідачем на електронну пошту направлено позивачу лист про гарантування повної оплати боргу до 27.06.2025 року.
Оскільки відповідач оплату боргу не здійснив, позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 12.09.2025 № 12-09/25, що повернута 06.10.2025 без вручення відповідачу за закінченням встановленого терміну зберігання (згідно з даними відстеження відправлення № 0214101962830).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що за відповідачем утворилась заборгованість за агентським договором від 23.12.2023 № 01/23-12/2023 згідно з актом надання послуг № 834 від 11.05.2025 на суму 367 967,80 грн. (рахунок на оплату від 07.05.2025 № 831).
При цьому, відповідач у листах від 07.05.2025, 23.06.2025 гарантував здійснення повної оплати боргу.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 367967,80 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джока Тревел Юкрейн" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрейдінг" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код 40960742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джока Тревел Юкрейн" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, буд. 7/9, група нежилих приміщень № 83; ідентифікаційний код 37571296) 367967 (триста шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 80 коп. боргу, а також 5519 (п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова