ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.01.2026Справа № 910/12763/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, вул. Бойчука Михайла, буд.4Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 03346331)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (02002, вул. Андрія Аболмасова, буд. 1,м. Київ, код ЄДРПОУ 40657853)
про стягнення коштів у розмірі 1 997 475,93 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання;
Акціонерне товариство "Київгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 997 475,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором №14407 розподілу природного газу відповідач в обумовлений строк не здійснив своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 501 518,23 грн інфляційних втрат та 495 958,70 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 18.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 відкладено розгляд справи на 02.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 06.01.2026.
В судовому засіданні 06.01.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача в засідання суду не з'явився про розгляд справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 06.01.2026 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно підписаної заяви-приєднання із Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» (далі - ТОВ «Атем Груп», споживач, відповідач) був укладений договір №14407 розподілу природного газу, який відповідає типовому договору (постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2498, далі - договір розподілу).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.4 Договору терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення: підтверджений обсяг природного газу - це об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493; реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді; споживач - це фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим правочином. Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у нього об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ. При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) та Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (пункти 2.1 - 2.3 Договору).
За приписами пункту 3.1 Договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом ГТС порядку підтверджується оператором ГТС до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період, споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м3) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м3) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі ГРМ. У разі виявлення порушень вимог Кодексу ГРМ при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу ГРМ.
Споживач зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу (підпункт 5 пункту 7.4 Договору).
Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1. Договору).
За результати перевірки комерційного вузла обліку на об'єкті споживача представниками Оператора ГРМ в присутності представника споживача був складений 18.01.2018 акт про порушення №19.
На засіданні комісії 15.02.2018 був розглянутий та повністю задоволений акт про порушення №19 від 18.01.2018.
Відповідно до задоволеного акту про порушення №19 відповідачу було донараховано необлікований об'єм та обсяг природного газу і його вартість на загальну суму 2 411 016 (два мільйони чотириста одинадцять тисяч шістнадцять) грн. 19 коп. (з ПДВ).
АТ «Київгаз» направило в листі від 06.03.2018 №716/09 вимогу до ТОВ «Атем Груп» про сплату боргу на суму 2 412 016,19 грн., в якій позивач пропонував відповідачу добровільно сплатити суму боргу у семиденний строк на рахунок позивача.
Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив та оскаржив в судовому порядку рішення комісії від 15.02.2018, яким було повністю задоволено акт про порушення №19 від 18.01.2018.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/4072/18 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Атем Груп» про скасування рішення відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/4072/18 залишено в силі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та постановою Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №910/4481/18, позовні вимоги АТ «Київгаз» до ТОВ «Атем Груп» про стягнення 2 412 016,19 грн. було задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Атем Груп» на користь АТ «Київгаз» 1 417 247 (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 49 коп. основного боргу та судовий збір.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ТОВ «Атем Груп» сплатив 07.03.2025 суму основного боргу 1 417 247,49 грн. на користь АТ «Київгаз» платіжною інструкцією №217151.
За нормою частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором №14407 розподілу природного газу відповідач в обумовлений строк не здійснив своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 501 518,23 грн інфляційних втрат та 495 958,70 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРМ визначено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 7 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За приписами пункту 1 глави 5 розділу VІ Кодексу ГРМ споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ здійснюється за умови включення споживача до реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період. Порядок включення споживача до реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому період.
Відповідно до пункту 3 глави 5 розділу VІ Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Пунктами 3, 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначені обов'язки споживача, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу; припинити (обмежити) споживання природного газу згідно з вимогами законодавства та умов договорів.
Відповідно до Кодексу ГТС несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу за відсутності споживача в реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема у випадку відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно з пунктом 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ, якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою: В = Vф х Ц х К, де В - вартість природного газу, яка компенсується оператору ГРМ; Vф - об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий споживачем за період відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника; Ц - ціна закупівлі природного газу оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у відповідний період. Оператор ГРМ щомісячно публікує на своєму веб-сайті інформацію про таку ціну та період її дії; К - коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 1,5. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у ТОВ «Атем Груп» заборгованості у розмірі 1 417 247,49 грн., при цьому доказів її погашення відповідачем суду не надано, відтак наявні правові підстави для нарахування за вказаний позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних аж до повного виконання боржником грошового зобов'язання.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.
При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, ухваленої за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення коштів, дійшов таких висновків:
«40. При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
41. З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)."
У справі № 905/21/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, зазначив про те, що позивач правильно включав до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці, проте суди попередніх інстанцій помилково не взяли цього до уваги, тому неправильно обрахували суму інфляційних втрат.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що правовідносини сторін, які виникли у даній справі є подібними з правовідносинами сторін у справах № 905/600/18.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 1 501 518,23 грн та 3% річних у розмірі 495 958,70 грн за період з 13.03.2018 по 06.03.2025, вважає його арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в розмірі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем Груп» (02002, м. Київ, вул. Андрія Аболмасова, 1; ЄДРПОУ 40657853) на користь Акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4б; ЄДРПОУ 03346331) 1 501 518 (один мільйон п'ятсот одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн 23 коп. інфляційних втрат, 495 958 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 70 коп 3% річних, 23 969 (двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 72 коп судового збору.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА