ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.01.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1262/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", вул. Фізкультури, буд. 30, м. Київ, 03150
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-12629", вул. Юності, буд.52, с. Микитинці, Івано-Франківська область, 76018
про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу в сумі 98 398 грн 09 коп.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-12629» (далі - відповідач) про стягнення 98 398 грн 09 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-228047533 від 26.03.2025 позивач виплатив потерпілим страхове відшкодування, в результаті чого набув право вимоги до відповідача, оскільки власником транспортного засобу, яким завдано шкоду, є відповідач.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025, суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
У зв'язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 28.10.2025 про відкриття провадження у справі, суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали від 28.10.2025 відповідачу, було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці АТ "Укрпошта" "невірна адреса, індекс".
Враховуючи дану обставину, суд повторно надіслав копію ухвали від 28.10.2025 про відкриття провадження у справі відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу згідно з відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду: вул. Юності, буд.52, с. Микитинці, Івано-Франківська область, 76018.
Ухвалу від 28.10.2025 вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП-12629» 19.12.2025.
Суд зауважує, що згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і вручена одержувачу, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 28.10.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
28.10.2025 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля БАЗА097.23 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "СК "Перша" згідно з полісу № ЕР-228047533 від 26.03.2025, з встановленим лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну у розмірі 250 000 грн 00 коп. Страхувальником за даним полісом виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-12629".
19.06.2025 Приватне акціонерне товариство "СК "Перша" отримало заяву потерпілого ОСОБА_1 , 01.07.2025 заяву потерпілого ОСОБА_2 та 13.06.2025 заяву потерпілого ОСОБА_3 про страхове відшкодування за дорожньо - транспортною пригодою ( далі - ДТП), яка сталася 05.06.2025 по вул. Залізнична, 3 в м. Івано-Франківськ, за участю транспортного засобу БАЗА097.23, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 .
Приватне акціонерне товариство "СК "Перша" визнало випадок страховим та виплатило потерпілим страхове відшкодування.
Відповідно до постанови Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області №344/10583/25 від 01 липня 2025 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем БАЗА097.23, д.н.з. НОМЕР_2 , перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан у зв'язку з чим відбулось пошкодження гальмівної системи вказаного транспортного засобу, чим порушив Правила дорожнього руху та був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993, 1166, 1191 Цивільного Кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінювання доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
05.06.2025 о 18:05 год. по вул. Залізнична, 3 в м. Івано-Франківськ сталася дорожньо - транспортна пригода. Водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем БАЗА097.23, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан у зв'язку з чим відбулося пошкодження гальмівної системи вказаного транспортного засобу, що призвело до зіткнення із транспортними засобами: марки KIA CERATO державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , марки PEUGEOT державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , марки FORD FUSION державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_5 , чим порушив вимоги п.2.3 а, б, п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказані обставини встановлені постановою Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025 у справі № 344/10583/25, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Власником автомобіля БАЗА079.23, державний номерний знак НОМЕР_1 є ТзОВ "АТП-12629", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .
Позивач зазначає, що на момент дорожньо - транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля БАЗА097.23, державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в Приватному акціонерному товаристві "СК "Перша" згідно з полісу № ЕР-228047533 від 26.03.2025.
Власники пошкоджених транспортних засобів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до Приватного акціонерного товариства "СК "Перша" із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
ПрАТ "СК "Перша" розглянуло подані заяви потерпілих про страхові виплати та на підставі страхових актів №10.001-25-02641 від 16.07.2025, №10.001-25-02522 від 06.08.2025, №10.001-25-02957 від 19.08.2025 здійснило виплату страхових відшкодувань потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у розмірі 98 398 грн 09 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №19057 від 28.07.2025, №20204 від 25.08.2025, №19468 від 08.08.2025.
З метою досудового врегулювання спору 09.09.2025 позивач на адресу відповідача направив претензію з проханням у добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування, яка залишена останнім без реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем страхового відшкодування у розмірі 98 398 грн 09 коп.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).
Спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого".
Згідно з пункту г ч. 1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.
Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме п.2.3 а,б, п.13.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_4 , який керуючи автомобілем БАЗА097.23, державний номерний знак НОМЕР_1 , перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан у зв'язку з чим відбулося пошкодження гальмівної системи вказаного транспортного засобу, що призвело до зіткнення з іншими транспортними засобами встановлено постановою Івано-Франківського міського суду від 01.07.2025 у справі № 344/10583/25. Постанова набрала законної сили 12.07.2025.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 904/6092/21.
Згідно з частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).
В постановах від 25.11.2024 у справі № 357/11901/22, від 17.01.2024 у справі № 554/4401/22 та від 19.02.2024 у справі № 272/579/22 Верховний Суд роз'яснив, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують факт існування трудових відносин між винною в ДТП фізичною особою ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-12629", а також того, що вказана ДТП відбулася під час виконання зазначеною фізичною особою своїх трудових (службових) обов'язків, покладених на нього відповідачем, зокрема: наказу Товариства про прийняття на роботу, наказу Товариства про звільнення, наказу про здійснення трудової діяльності, довідки Товариства про нарахування та виплату заробітної плати, доказів наявності трудового договору з Товариством, допущення працівника до роботи на Товаристві тощо.
Вказані обставини також не були встановлені постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2025 року у справі №344/10583/25.
Частиною 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок суду.
Враховуючи те, що позивач не довів належними доказами того, що на момент вчинення ДТП водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем, а також те, що ДТП відбулась саме під час виконання ОСОБА_4 його трудових (службових) обов"язків з відповідачем, тому позов компанії є необгрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
постановив :
у задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гула У.І.