вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
13 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/388/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Орінчая Василя Васильовича, с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К. Баусервіс Гмбх» (L.K. Bauservice GmbH), м. Зальцгіттер Федеративна Республіка Німеччина
про стягнення 29 725,09 євро
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Фізична особа-підприємець Орінчай Василь Васильович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К. Баусервіс Гмбх» (L.K. Bauservice GmbH) 26 832,64 євро заборгованості за постановлений товар та 2892,45 євро штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу від 01.10.2020 №1/10/20 в редакції згідно додаткової угоди від 02.10.2020 №1/10/20.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/388/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2024 року.
Ухвалою від 22.04.2024 суд залишив без руху позовну заяву від 11.04.2024 (вх. №02.3.1-05/409/24 від 17.04.2024) та встановив позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.
У встановлений судом строк 07 травня 2024 року від позивача на поштову адресу суду надійшла заява від 25.04.2024 про усунення недоліків позовної заяви у якій заявник зазначає ціну позову, відомості про наявність електронного кабінету та просить суд прийняти заяву про усунення недоліків позовної заяви та відкрити провадження у справі № 907/388/24. До вказаної заяви про усунення недоліків представник позивача долучив копію платіжної інструкції №166 від 25.04.2024 про сплату (доплату) судового збору в розмірі 1563,00 грн та копію контракту від 01.10.2020 №10/10/20.
Разом з тим, оскільки поданий на усунення виявлених судом недоліків позивачем контракт №10/10/20 від 01.10.2020 викладений іноземною мовою без перекладу державною (українською) мовою, суд ухвалою від 08.05.2024 повторно залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк, ухвалою від 27 травня 2024 року, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначив судове засідання на 07 листопада 2024 р. на 10:00 год., встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, зобов'язав позивача у строк до 17.06.2024 надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на німецьку мову ухвали Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2024, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, позовної заяви б/н від 11.04.2024 та заяв про усунення недоліків від 25.04.2024 та від 13.05.2024 разом з доданими до них документами у двох примірниках для направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Л.К. Баусервіс Гмбх» (L.K. Bauservice GmbH) у порядку встановленому Конвенцією вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965).
Крім того, означеною ухвалою про відкриття провадження суд постановив звернутися до Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччина - Bundesministerium der Justiz und fьr Verbraucherschutz з судовим дорученням про вручення процесуальних документів відповідачу L.K. Bauservice GmbH та зупинити провадження у справі № 907/388/24.
Ухвалою від 20 червня 2024 року суд поновив провадження у справі № 907/388/24, задовольнив заяву від 17.06.2024 про надання позивачу додаткового строку встановленого ухвалою суду від 27.05.2024 для подання перекладів процесуальних документів, продовжив Фізичній особі-підприємцю Орінчаю Василю Васильовичу процесуальний строк для подання документів наведених у п. 4 резолютивної частини ухвали від 27.05.2024 до 15.07.2024 включно та зупинив провадження у справі № 907/388/24.
Надалі суд постановив ухвалу від 22 липня 2024 року, якою поновив провадження у справі № 907/388/24, задовольнив заяву від 15.07.2024 про продовження позивачу строку встановленого ухвалою суду від 27.05.2024 для подання перекладів процесуальних документів, продовжив Фізичній особі-підприємцю Орінчаю Василю Васильовичу процесуальний строк для подання документів наведених у п. 4 резолютивної частини ухвали від 27.05.2024 до 05.08.2024 включно, а також зупинив провадження у справі № 907/388/24.
26 липня 2024 року на поштову адресу суду від позивача надійшов супровідний лист від 19.07.2024 щодо вимог ухвали суду від 27.05.2024 з долученими нотаріально завіреними перекладами німецькою мовою прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, ухвали Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2024, позовної заяви б/н від 11.04.2024 та заяв про усунення недоліків від 25.04.2024 та від 13.05.2024 разом з доданими до них документами у двох примірниках.
Судом 30 липня 2024 року скеровано на адресу Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччина для вручення відповідачу нотаріально посвідчені переклади прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, ухвали Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2024, позовної заяви б/н від 11.04.2024 та заяв про усунення недоліків від 25.04.2024 та від 13.05.2024 разом з доданими до них документами у двох примірниках, однак станом на час проведення підготовчого засідання жодної відповіді від Центрального органу Федеративної Республіки Німеччина до суду не надходило, а отже в суду відсутні докази належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.
У судовому засідання 07 листопада 2024 року суд постановив ухвалу, якою поновив провадження у справі, відкрив судове засідання та встановив відсутність у матеріалах справи відомостей щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
Крім того, суд, ухвалою від 07 листопада 2024 року, зупинив провадження у справі № 907/388/24 до надходження відповіді від Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччина - Bundesministerium der Justiz und fьr Verbraucherschutz на судове доручення про прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів щодо вручення відповідачу в справі L.K. Bauservice GmbH, HRB 206619 (Peine StraBe 237 38229 Salzgitter, Germany) ухвали Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2024, позовної заяви б/н від 11.04.2024 та заяв про усунення недоліків від 25.04.2024, від 13.05.2024 та доданих до них документів.
10 лютого 2025 року на поштову адресу Господарського суду Закарпатської області від Міністерства юстиції України надійшов лист від 24.01.2025, яким Мін'юст скерував отримані електронною поштою від Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина документи стосовно виконання судового доручення про вручення документів представнику L.K. Bauservice на 3 арк.
Надалі, на поштову адресу Господарського суду Закарпатської області від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист від 19.02.2025, яким на додаток до листа Мін'юсту від 24.01.2025 скеровано отримані від Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина документи стосовно виконання судового доручення про вручення документів представнику L.K. Bauservice на 139 арк.
У зв'язку з викладеним, 31.07.2025 суд постановив ухвалу, якою поновив провадження у цій справі, повідомив учасників справи про проведення судового засідання 25 вересня 2025 року о 10:00 год. та зобов'язав позивача в строк до 01.09.2025 надати до суду нотаріально посвідчений переклад українською мовою документів щодо підтвердження про вручення документів відповідачу, що надійшли до Господарського суду Закарпатської області від Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччина.
У судовому засіданні 25 вересня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відклав судове засідання на 21 жовтня 2025 року, визнав обов'язковою явку позивача у судове засідання визнати та повторно зобов'язав позивача у строк до 15.10.2025 надати суду нотаріально посвідчені переклади українською мовою документів щодо підтвердження про вручення документів відповідачу, що надійшли до Господарського суду Закарпатської області від Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччина.
13 жовтня 2025 року на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 25 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 21 жовтня 2025 року, за участю представника позивача в режимі відеоконференції, суд оголосив перерву до 13 листопада 2025 року зважаючи на відповідне клопотання представника позивача.
У судовому засіданні 13 листопада 2025 року, за участю представника позивача, суд оголосив перерву до 02 грудня 2025 року, за участю адвоката Романцової Тетяни Володимирівни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС та зобов'язав позивача надати суду в десятиденний строк письмові пояснення щодо обставин фактичної передачі товару, неоплата вартості якого є предметом спірних правовідносин.
25 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява/клопотання від 24.11.2025 про долучення доказів.
У судовому засіданні 02 грудня 2025 року встановлено некоректну роботу системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС, про що секретарем судового засідання складено відповідний акт №02.2-09/512/25 від 02.12.2025, відтак участь представника позивача у судовому засіданні в режимі ВКЗ не була можливою з технічних причин, у зв'язку з чим ухвалою від 02.12.2025 відкладено судове засідання у цій справі до 13 січня 2026 року.
В судове засідання 13.01.2026 представник позивача не з'явився, відповідно до заяви від 13.01.2026 позивач просив суд розглядати справу без участі його представника та надав суду переклад запису в торговому реєстрі про зміну керівника відповідача.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження була надіслана судом в порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року судового доручення Господарського суду Закарпатської області про вручення документів (ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками) відповідачеві та вручення їх останньому 07.10.2024 (лист Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина №507-521.60#519 від 09.12.2024, лист Районного суду Зальцгіттера від 09.10.2024, Свідоцтво про вручення від 07.10.2024), а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті та вважається належним чином повідомленими про розгляд справи в суді.
В даному аспекті суд враховує також і положення п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, за якими днем вручення судового рішення, в тому числі й ухвали суду, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 02.12.2025 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.
18 листопада 2025 року на поштову адресу суду надійшов документ під назвою «відзив на позовну заяву». Доказів надіслання вказаного відзиву позивачу до такого не долучено. Оцінюючи такий «відзив», суд враховує також, що в ньому не зазначено особу-підписанта відзиву, а долучені до нього документи викладені на німецькій мові, офіційно не легалізовані шляхом проставляння апостилю, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості сприймати такий «відзив» як подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.К. Баусервіс Гмбх» заяву по суті спору та є підставою для його залишення без розгляду.
При цьому, долучений позивачем до клопотання від 13.01.2026 переклад запису в торговому реєстрі про зміну керівника відповідача не може вважатися належною легалізацією іноземного документа, який виходить від юридичної особи, позаяк не містить передбаченого у ст.ст. 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів апостилю та не може братися судом до уваги.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням третьою особою зобов'язань з оплати вартості за поставлений товар (будівельні матеріали, спецодяг) за Договором (контрактом) купівлі-продажу № 01/10/20 від 01.10.2020 (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього), у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 26 832,64 євро, з вимогами про стягнення якої разом з нарахованими штрафними санкціями на суму 2892,45 євро подано цей позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Належним чином оформленого відзиву на позов відповідачем в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
01 жовтня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Орінчаєм Василем Васильовичем, як Продавцем та компанією Л.К. Баусервіс Гмбх (L.K. Bauservice GmbH) (резидент Федеративної Республіки Німеччина), як Покупцем було укладено Контракт купівлі-продажу № 01/10/20 (надалі - Контракт) за умовами п. 1.1. якого Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець, в свою черг - прийняти і оплатити товари - будівельні матеріали, спец. одяг та інші товари згідно з накладними, які є складовою частиною цього Контракту.
02 жовтня 2020 року Продавцем та Покупцем укладено Додаткову угоду №1 до Контракту, за змістом якої змінено та доповнено Контракт шляхом викладення його в новій редакції, за змістом п. 1.1. якої Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець, в свою черг - прийняти і оплатити товари - будівельні матеріали, спец. одяг та інші товари згідно рахунків-фактур, а також на визначених Контрактом та додатках до нього умовах, які є складовою частиною цього Контракту.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього) сума Контракту становить 40 000 євро і може змінюватися в залежності від зміни цін, умов постачання, заявок (замовлень Покупця). Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару переказом на рахунок банку Продавця. Оплата здійснюється протягом 30 робочих днів з дня отримання товару. Валюта платежу - євро.
За змістом п.п. 5.2., 5.3. Контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього) відвантаження товару здійснюється окремими партіями згідно із заявками (замовленнями) Покупця. Після підтвердження замовлення, Продавець оформляє та передає уповноваженому представнику Покупця рахунок-фактуру на оплату замовленої партії Товару. Рахунок-фактура підлягає оплаті Покупцем протягом 3 (трьох) календарних днів, починаючи з дня його отримання Покупцем. Після підписання сторонами Замовлення, Продавець формує (готує, збирає) та закріплює (резервує) за Покупцем вказані у Замовленні позиції Товару та гарантує їх наявність протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами Замовлення. Пункт призначення - згідно з письмовими заявками (замовленнями) Покупця.
Згідно з п. 4.6. Контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього) кількість товару на кожну окрему поставку погоджується сторонами і вказується у підтвердженим Покупцем заявкам (замовленням).
Контракт діє до 31 грудня 2023 року з моменту його підписання сторонами (п. 5.1. Контракту в редакції Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього).
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. Контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього) усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Для переговорів і вирішення усіх супутніх питань сторони використовують офіційні електронні адреси (E-mail), які вказані у реквізитах до цього Договору.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудності такого спору в господарському суді України за місцем державної реєстрації місцезнаходження Продавця відповідно до чинного законодавства України.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Контракту Продавцем на підставі поданих Покупцем заявок на постачання товару від 25.05.2022 за №01-25/05-2022 та від 25.07.2022 за №01-25/07-2022 продано Покупцю товар - будівельні матеріали на загальну суму 57 849,05 Євро, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями означених заявок (замовлень), рахунками-фактурами на оплату товару №00000000011 від 26.05.2022, №00000000022 від 09.08.2022, вантажно-митних деклараціями №UA305120/2022/003030 від 27.05.2022 року, №UA305120/2022/005041 від 26.07.2022 та не заперечено відповідачем у справі.
За твердженням позивача, відповідачем належним чином не виконано зобов'язання з оплати вартості замовленого ним за заявками від 25.05.2022 за №01-25/05-2022, від 25.07.2022 за №01-25/07-2022 та переданого йому за Контрактом згідно з вантажно-митними деклараціями №UA305120/2022/003030 від 27.05.2022 року, №UA305120/2022/005041 від 26.07.2022 товару та не здійснено повну сплату рахунків №00000000011 від 26.05.2022, №00000000022 від 09.08.2022, у зв'язку з чим, з урахування часткової оплати компанією L.K. Bauservice GmbH вартості отриманого товару в розмірі 31 016,41 євро (Акт звірки взаєморозрахунків від 27.12.2023) у відповідача виникла заборгованість в розмірі 26 832,64 євро, стягнення якої разом з нарахованим штрафом є предметом розгляду в цій справі.
Надіслана 01.03.2024 на адресу відповідача претензія від 29.02.2024 за №01-29/02-2024 (фіскальний чек від 01.03.2024, роздруківки електронної пошти позивача) з вимогою в десятиденний строк здійснити оплату заборгованості та штрафу залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Щодо підсудності спору.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок визначений Законом України «Про міжнародне приватне право».
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами.
Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
За змістом ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
З урахуванням викладених норм та беручи до уваги положення п.п. 8.1., 8.2. Договору, відповідно до яких сторонами визначено порядок урегулювання спорів в Господарському суді за законодавством України за місцем державної реєстрації місцезнаходження Продавця, суд дійшов висновку про підсудність даної справи Господарському суду Закарпатської області відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України
Щодо суті спору.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем у відповідності до п.п. 4.1.-4.6., 5.2., 5.3. Контракту (в редакції Додаткової угоди №1 від 02.10.2020 до нього) отримано товар на загальну суму 57 849,05 Євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявками від 25.05.2022 за №01-25/05-2022, від 25.07.2022 за №01-25/07-2022, вантажно-митними деклараціями №UA305120/2022/003030 від 27.05.2022 року, №UA305120/2022/005041 від 26.07.2022 та не заперечено у встановленому законом порядку.
Суд, при цьому, приймає до увагу повну відповідність асортименту, номенклатури, кількості товару, яка зазначена у заявках від 25.05.2022 за №01-25/05-2022, від 25.07.2022 за №01-25/07-2022 L.K. Bauservice GmbH та рахунках Продавця №00000000011 від 26.05.2022, №00000000022 від 09.08.2022 тій, яка надана позивачем для митного оформлення на користь відповідача відповідно до вантажно-митних декларацій №UA305120/2022/003030 від 27.05.2022 року, №UA305120/2022/005041 від 26.07.2022.
В той же час, в порушення умов Контракту та ст. 692 ЦК України компанія L.K. Bauservice GmbH взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару у встановлений в п. 5.2. Контракту строк (три дні з дати отримання рахунку) в повній мірі не виконано, у зв'язку з чим з урахуванням часткової сплати вартості отриманого товару в розмірі 31 016,41 євро, слід дійти висновку, що станом на 11.04.2024 (дата оформлення позовної заяви) за відповідачем рахується заборгованість за отриманий за Контрактом товар в сумі 26 832,64 євро.
За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 26 832,64 євро, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення штрафу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 9.7. Контракту сторони погодили, що у випадку неоплати наданого Продавцем Покупцю рахунку-фактури у термін передбачений п. 5.2. цього Договору, Покупець зобов'язується сплатити Продавцеві штраф у розмірі 5% від вартості Замовлення. При цьому, оплата штрафу не звільняє Покупця від обов'язку оплатити товару
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування відповідачу згідно з п. 9.7. Контракту 2892,45 євро штрафу за прострочення оплати кожного рахунку-фактури №00000000011 від 26.05.2022, №00000000022 від 09.08.2022 окремо (38975,05 євро * 5% + 18 874,00 євро * 5%), а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення судом.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, зокрема, за операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії.
Сплата комісії, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1-6 частини другої цієї статті, здійснюється виключно у гривні, крім розрахунків зі сплати процентів (відсотків) за депозитами або кредитами (позиками), що можуть проводитися в іноземній валюті, банківських металах та у гривні (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Означена правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
В той же час зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 0,53 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Фізичній особі-підприємцю Орінчаю Василю Васильовичу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К. Баусервіс Гмбх» (L.K. Bauservice GmbH) (місце знаходження Федеративна Республіка Німеччина, Пайне Штрассе, 237, 38229 Зальцгіттер, реєстраційний код: HRB 206619 (Peine StraBe 237 38229 Salzgitter, Germany)) на користь Фізичної особи-підприємця Орінчая Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 26 832,64 євро (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять два євро 64 євроценти) заборгованості та 2892,45 євро (дві тисячі вісімсот дев'яносто два євро 45 євроцентів) штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К. Баусервіс Гмбх» (L.K. Bauservice GmbH) (місце знаходження Федеративна Республіка Німеччина, Пайне Штрассе, 237, 38229 Зальцгіттер, реєстраційний код: HRB 206619 (Peine StraBe 237 38229 Salzgitter, Germany)) на користь Фізичної особи-підприємця Орінчая Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 18 883,71 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 71 копійку) в повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 15 січня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.