Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/344/26
Провадження № 2/711/989/26
про передачу справи за підсудністю
15 січня 2026 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Булгакова Ганна Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
10.01.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просили:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 513/1600 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та 9/16 частин земельної ділянки площею 0,0535 га (кадастровий номер 7110800000:2006:0065), цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 171/1600 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/16 частин земельної ділянки площею 0,0535 га (кадастровий номер 7110800000:2006:0065), цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд встановив, що позовну заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожній особі гарантовано право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 125 Конституції України та частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації. Жодна особа не може бути позбавлена права на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» роз'яснив, що поняття «суд, встановлений законом» передбачає дотримання не лише правової основи існування суду, а й норм, що регулюють його діяльність, зокрема правил юрисдикції та підсудності.
Процесуальним законодавством передбачено такі види територіальної юрисдикції (підсудності): загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України), та виключна (стаття 30 ЦПК України).
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, частиною 1 статті 30 ЦПК України встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Таким чином, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є частки житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, спір між сторонами стосується нерухомого майна, а отже, відповідно до статті 30 ЦПК України, має розглядатися судом за місцем знаходження нерухомого майна.
Нерухоме майно, яке є предметом спору, розташоване на території Уманського району Черкаської області, на яку поширюється територіальна юрисдикція (підсудність) Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Згідно з частиною 9 статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються (частина 1 статті 32 ЦПК України).
Враховуючи зазначене, з метою дотримання правил підсудності, вважаю за необхідне передати матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за підсудністю до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 31, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за підсудністю до Уманського міськрайонного суду Черкаської області (вулиця Коломенська, будинок 18, місто Умань, Черкаська області, 20300).
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Г. В. Булгакова