Справа № 291/1478/25
Провадження №3/291/11/26
14 січня 2026 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №2 смт.Ружин Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 09.12.2025 серії ЕПР1 №535807 водій ОСОБА_1 09.12.2025, о 13:50 год у с.Чорнорудка по вул.Центральній керував електроскутером, без державного номера з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження освідування в установленому законом порядку на встановлення стану сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився.
Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення пункту 2.5 ПДР, за що ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду особи поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучений до матеріалів справи, і про який зазначено у самому протоколі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, вказав, що не вважає підставою притягнення його до адмінвідповідальності те, що він керував електроскутером в стані алкогольного сп'яніння, адже вказаний транспортний засіб фактично є велосипедом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п. 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п. 2.5. Правил дорожнього руху, зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29 червня 2007 року постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Тобто, сама по собі відмова водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення та має наслідком адміністративну відповідальність.
Разом з тим, відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У відповідності до п. 2.13 Правил дорожнього руху право на керування транспортними засобами особам може бути надано, зокрема, мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.
У цьому випадку суддею звертається увагу на те, що Правила дорожнього руху не містить поняття «мотовелосипед» чи «велосипед-мопед», однак містить поняття «велосипед» та «мопед».
Зокрема, у п. 1.10 Правил дорожнього руху вказано, що:
велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому ;
мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт ( п. 2.13 Правил дорожнього руху).
Таким чином, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , в залежності від того, в який спосіб він приводиться в рух можна класифікувати як велосипед, за умови приведення його в рух мускульною силою людини, або ж як мопед, за умови приведення його в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигуна потужністю до 4 кВт.
Як убачається із дослідженого відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 використовував свій транспортний засіб без приведення його в рух своєю мускульною силою, останній приводився в рух за допомогою двигуна та слугував для перевезення людини, що свідчить про необхідність класифікувати його в даному конкретному випадку, як «мопед» в розумінні Правил дорожнього руху, що в свою чергу зобов'язує особу, яка керує таким транспортним засобом, мати право на керування таким транспортним засобом категорії «А1».
Також, суддею враховуються висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15 березня 2023 року, де касаційна інстанції зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Ураховуючи те, що транспортний засіб - елекроскутер, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводився в рух за допомогою двигуна, тому такий є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП, тож ОСОБА_1 ,є суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Окремо, суддею звертається увага на те, що відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху особа, перебуваючи на проїзній частині, є учасником дорожнього руху, і у відповідності до пунктів 1.3 - 1.5 цих Правил зобов'язана неухильно виконувати їх вимоги, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Оскільки ОСОБА_1 використовував елекроскутер, як транспортний засіб, то він повинен був керувати ним з додержанням вимог Правил дорожнього руху.
Відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії не спростовує висновку про те, що він є суб'єктом цього правопорушення.
Пунктом 5 частини другої статті16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується даними досліджених у судовому засіданні доказів:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №535807 від 09.12. 2025 року;
-актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.12.2025 року, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, в графі «Результати огляду на стан сп'яніння» поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовився;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.12.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 направлено в заклад охорони здоров'я, в зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. В графі «Результати огляду» вказано, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
-відео з нагрудної камери інспектора СРПП ВП №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, на якому зафіксовані обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення;
-рапортом від 09.12.2025;
-повідомленням про відсутність у порушника посвідчення водія.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому такі суддя вважає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
З огляду на наявність достатніх даних про відмову ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вважаю, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суддею зауважується, що об'єктивних причин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння в ході дослідження доказів не встановлено.
Реалізуваши своє право володіти та керувати транспортним засобом ОСОБА_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
З огляду на характер та суспільну небезпечність вчиненого правопорушення, ураховуючи особу правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інші обставини у справі, суддя вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 КУПАП, у вигляді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Керування транспортними засобами особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, є грубим порушенням правил дорожнього руху, що створює підвищену суспільну небезпеку, а тому позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним стягненням з метою попередження спричинення такою особою шкоди через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями, тим більше, що санкція частини 1 статті 130 КУПАП щодо накладення штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами є безальтернативною.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Штраф слід сплатити за реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Житомир обл/Житомир обл./21081300
Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37976485
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку IBAN : UA368999980313060149000006001
Код класифікації доходів бюджету: 21081300
Найменування коду класифікації доходів бюджету:
Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.
Інформацію щодо рахунку для сплати судового збору можна отримати за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://rg.zt.court.gov.ua/sud0622/ в розділі "Громадянам" - "Платіжні реквізити для добровільної сплати боржниками судового збору за рішеннями про стягнення судового збору на користь держави".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області, протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.В. Федорчук