Справа № 161/20951/25
Провадження № 2/161/1305/26
13 січня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:головуючої- судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Загоровської І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 жовтня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №9689921, за умовами якого відповідач отримав кредит, який не повернув. Вказує, що 27 лютого 2024 року за договором факторингу позивач набув право вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитом становить 79292, 40 грн., з яких 22000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 55752, 40 грн. - заборгованість за відсотками; 1540 грн. - заборгованість за комісією. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №9689921 від 16 жовтня 2023 року в розмірі 79292, 40 грн., а також понесені судові витрати.
24 листопада 2025 року від представника відповідача Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів відповідачу. Додані розрахунки заборгованості є документами, що складені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.Крім того, позивач не виконав обов'язку щодо доведення отримання права вимоги за кредитним договором №9689921 від 16 жовтня 2023 року. Заперечує також щодо стягнення комісії. Додатково зазначила, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а відтак є звільненим від сплати судового збору. У зв'язку з вищенаведеним сторона відповідача, просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
02 грудня 2025 року представник позивача подала відповідь на позовну заяву. Вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача. Відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження спростування або факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Вказує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між Відповідачем та Первісним кредитором, та для обгрунтування розміру заборгованості Відповідача, вказаної у позовній заяві.
03 грудня 2025 року представник відповідача подала письмові заперечення відповідно до яких просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.
Від представника відповідача надійшла заява відповідно до якої остання просить розглядати справу у відсутності сторони відповідача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 16 жовтня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №9689921, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі у розмірі 22000 грн., строком на 105 днів. Пільговий період складає 15 днів з дати видачі кредиту і завершується 31 жовтня 2023 року. Комісія за надання кредиту: 1540.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3828.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.16 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 69300.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
ТзОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 кошти в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки , вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1 .
У свою чергу, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
27 лютого 2024 року ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №27022024, на підставі якого до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором №9689921 від 16 жовтня 2023 року до ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників від 27 лютого 2024 року до вищевказаного договору факторингу, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитв розмірі 79292, 40 грн., з яких: 22000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 55752, 40 грн. - заборгованість за відсотками; 1540 грн. - комісія.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що між ОСОБА_1 та ТзоВ «Мілоан» укладено кредитний договір №9689921 від 16 жовтня 2023 року, який підписано сторонами із застосуванням електронного підпису. На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти, однак їх не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором передано позивачу ТзОВ «ЄАПБ» на підставі договору факторингу.
В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повернув кредит, тобто порушив свої зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 22000 грн. слід задовольнити.
Крім того, п. 1.5.1 кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1540 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема за надання кредиту.
З Кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за комісією.
Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховані проценти за кожен день користування кредитом за 105 днів за період з 17 жовтня 2023 року по 29 січня 2024 року за наступними ставками: з 17 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року за відсотковою ставкою 1, 16 %; з 01 листопада 2023 року до 04 січня 2024 року за відсотковою ставкою 3, 5 %; з 05 січня 2024 року до 29 січня 2024 року за відсотковою ставкою 2, 3 %.
Проте, суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX(який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Також, ч.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
За встановленого, відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 2,5 % на день, починаючи з 24 грудня 2023 року, 1,5 % на день, починаючи з 22 квітня 2024 року, а також, що перевищує 1% на день, починаючи з 20 серпня 2024 року, є нікчемними.
Нарахування відсотків за період з 17 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року (пільговий період) в сумі 3828 грн. здійснено за відсотковою ставкою 1, 16 %, що відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного в період нарахування закону.
У свою чергу, нарахування процентів за період з 01 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року в сумі 40810 грн. здійснено за відсотковою ставкою 3, 5 %, що також відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного на той час закону, а тому перерахунку не підлягають.
Разом з тим, за період з 24 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року нарахування відсотків у сумі 9240 грн. здійснено за відсотковою ставкою 3, 5 %, що не відповідає вимогам закону, а відтак такі підлягають перерахунку за ставкою 2, 5% на день.
З огляду на викладене, відсотки за період з 24 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року становлять 6600 грн. (22000 грн. х 2, 5 % х12 днів).
Відсотки за період з 05 січня 2024 року по 29 січня 2024 року в сумі 12650 грн. здійснено за відсотковою ставкою 2, 3 %, що відповідає як умовам договору, так і вимогам закону, а тому перерахунку не підлягають.
Таким чином, загальна заборгованість за відсотками за період з 17 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року становить 3828 грн., за період з 01 листопада 2023 року по 23 грудня 2023 року - 40810 грн., з 24 грудня 2023 року до 04 січня 2024 року - 6600 грн.,з 05 січня 2024 року по 29 січня 2024 року в сумі 12650 грн., а загалом 63888 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості, поданого позивачем, частина грошових коштів в сумі 10775, 60 грн. була списана в рахунок сплати відсотків. З урахуванням здійсненого судом перерахунку відсотків за користування кредитом, зазначена сума підлягає виключенню з розміру нарахованих та заявлених до стягнення відсотків, як така, що була добровільно списана кредитором.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення відсотків підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 53112, 40 грн. (63888 грн. - 10775, 60 грн.)
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №9689921 від 16 жовтня 2023 року у розмірі 76652, 40 грн., з яких 22000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, а також 53112, 40 грн. - заборгованість за відсотками; 1540 грн. - заборгованість за комісією.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Разом з тим, ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування тп соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 50/25/4948/ВТ від 08 жовтня 2025 року, а тому, в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
За наведених обставин, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2927, 18 грн. (76652, 40 грн. х 3028 грн. / 79292, 40 грн.), пропорційно розміру задоволених вимог, слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 1046 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №9689921 від 16 жовтня 2023 року у розмірі 76652 (сімдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
В задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави судовий збір у розмірі 2927 (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 18 коп., який був сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 135484 від 23 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 15 січня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області І.Б. Плахтій