Справа № 502/1569/24
Провадження № 2/946/813/26
13 січня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Присакар О.Я.,
за участю секретаря судового засідання Воронової В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.07.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулось Кілійського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5967534 від 27.09.2022 - у розмірі 71740,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума кредиту, 51470,00 грн. - сума процентів за користування кредитом; витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Свої вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» обґрунтовує тим, що 27.09.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач), за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір N? 5967534 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022, року (далі Правила) та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (22.09.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком N?1 до цього Договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов?язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача N? НОМЕР_1 .
Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C886402», після чого Відповідач отримав кредит в сумі 20000 грн. на свою платіжну карту N? НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку N? НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.
Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п. 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
07.10.2022 Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.
Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (07.12.2022 - 04.02.2023) в межах строку договору відповідно до наступного: 20000 грн * 1,99% = 398 грн*60 календарних днів = 23880 грн.
25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу N? 25.09/2023-Ф (далі Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту comf002254@gmail.com зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного.
Щодо реєстру боржників необхідно зазначити, що Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, скільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ "Про захист персональних даних".
Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 20000 грн - тіло кредиту та 27860 грн - нараховані проценти, нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 23880, всього - 71740 грн.
Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу За цим договором Позивач (Фактор) зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору Факторингу Перехід від Клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до Фактора (Позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку N? 2, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу N? 25.09/2023-@ від 25.09.2023 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі. Заборгованість за Кредитним договором Відповідача склала: сума кредиту 20000 грн, сума процентів за користування кредитом - 27860 грн, всього 47860 грн.
Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 26.07.2025 року справу направлено до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за підсудністю.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
16.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якому відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 27.09.2022 року N? 5967534, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань. Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Позивачем разом із позовною заявою не надано до суду реєстр відступлення права вимоги, а направлено лише витяг, виготовлення якого цілком залежить від волевиявлення позивача. До того ж, з невідомих причин позивачем не надано доказів виконання договору факторингу з боку сторін, що його уклали. Зі змісту договору факторингу вбачається, що права вимоги ТОВ «Авентус Україна» переходять позивачу за умови, зокрема, підписання відповідного реєстру боржників, який є невід'ємною частиною вказаного договору та в якому визначено розмір заборгованості боржників перед банком витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Судова справа не є дуже складною для представника позивача, оскільки, як вбачається із наданого останнім акту виконаних робіт, для представника позивача ця справа є типовою. Позивачем не доведено належними доказами, що витрати на правову допомогу, які останній просить стягнути з відповідача відповідають складності справи та є об'єктивними. Інформація, яку представник позивача просить витребувати, згідно пунктів 1-2 ч.2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доступ до якої визначається спеціальним порядком, передбаченим ст. 347-350 ЦПК України. Вважає, що відсутні підстави для витребування доказів за клопотанням представника позивача, оскільки доступ до такої інформації та її розкриття банком здійснюється у порядку визначеному законодавством, який не пов'язаний з витребуванням доказів у порядку ст. 84 ЦПК України. У зв'язку з чим зазначене клопотання є безпідставним, а відтак задоволенню не підлягає.
23.10.2024 року позивач надав відповідь на відзив, якою зазначив обставини, викладені у позовній заяві.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2024 року витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 27 вересня 2022 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої АТ КБ «Приватбанк» у сумі 20 000 грн. від ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230).
18.02.2025 року на виконання на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2024 року про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» надано листа № 20.1.0.0.0/7-250131/39207-БТ від 11.02.2025 року, яким повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_5 , на яку 27.09.2022 р. здійснено переказ коштів на суму 20 000,00 UAH. Інформація про платника відсутня.
07.05.2025 року заявою позивача повідомлено про зміну назви позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.02.2017 № 870, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.
27.09.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач), за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір N? 5967534 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022, року (далі Правила) та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Умовами надання кредиту визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 20000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 1,99% у день, що застосовується у межах строку кредиту. Якщо споживач до 07.10.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, застосовується знижена процентна ставка 1,393%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом складає 75218,24% річних - за стандартною ставкою, та 56189,52% річних за стандартною процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 163280,00 грн. та 162086,00 грн. за стандартною процентною ставкою.
Розділом 2 договору обумовлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
До договору надано паспорт споживчого кредиту, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Указаний договір укладений його сторонами в електронному виді.
Як визначено в п.1.1 договору, електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стосовно доводів відповідача щодо недоведеності укладення електронного договору, суд зазначає наступне.
Порядок надання фінансових послуг ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА» встановлюються правилами надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі по тексту Правила), розміщені на Веб-сайті товариства.
Так, п. 3.2. Правил визначено, що товариство безоплатно надає актуальну інформацію, у тому числі щодо своєї фінансової діяльності, шляхом її розміщення на власному Веб-сайті товариства. Перед укладенням кредитного договору товариство шляхом розміщення на Веб-сайті надає клієнту доступ до інформації про товариство, як надавача фінансової послуги, фінансову послугу, кредитний договір, механізми захисту споживача (п.3.5 Правил).
Перед подачею заявки на отримання кредиту, клієнт ознайомлюються з обов'язковою інформацією про товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з правилами та відповідним примірним кредитним договором, що розміщені на Веб-сайтi, у тому числі з інформацією, викладеною у цих правилах. У випадку, якщо таку заявку споживач подає через партнера товариства та/або кредитного посередника, ознайомлення з інформацією, вказаною в цьому пункті Правил, здійснюється споживачем після отримання повідомлення від товариства щодо можливості надання кредиту. Інформація, яка необхідна клієнту для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання кредиту, що розміщена товариством на власному Веб-сайтi є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення. (п.п. 3.7, 3.8 Правил).
Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ІТС товариства викладені у розділі 7 Правил.
Так, із метою укладення кредитного договору, споживач на Веб-сайті обирає бажані умови кредитування, вказує контактні дані, і розпочинає реєстрацію в ІТС товариства. Під час першого етапу реєстрації в ІТС, споживачу надаються для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на Правила, Публічну пропозицію на використання аналогів підписів, Згоду на обробку персональних даних та доступ до своєї кредитної історії. Натискаючи на відповідну клавішу, споживач підтверджує що ознайомився з ними, надає згоду на обробку персональних даних та доступ до своєї кредитної історії. Приймаючи публічну пропозицію на використання аналогів підписів, споживач підтверджує використання з боку товариства електронного підпису у вигляді аналога власноручного підпису уповноваженої особи та відбитка печатки товариства, відтворених засобами електронного копіювання та використання зі сторони споживача електронного підпису одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису споживача з метою підписання кредитних договорів, паспорту споживчого кредиту у випадках передбачених Законом України. Після проходження першого етапу реєстрації, товариство направляє споживачу вказаними засобами зв'язку (на номер мобільного телефону) код, що є електронним підписом споживача, який споживач вводить в спеціальну форму. У процесі реєстрації в ITC товариства, споживач реєструє банківські рахунки/платіжні картки для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості. У випадку готовності споживача прийняти пропозицію (оферту), споживач натискає відповідну клавішу, що висловлює його згоду з умовами запропонованого договору, після чого товариство надсилає споживачу засобами зв'язку Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, що є електронним підписом споживача. У момент введення коду, споживач направляє товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане електронним підписом, Одноразовим ідентифікатором та підписує кредитний договір. Кредитний договір вважається укладеним з моменту одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Договір набуває чинності з моменту перерахування товариством суми кредиту за реквізитами платіжної картки, вказаної споживачем під час реєстрації заповнення даних в особистому кабінеті/Мобільному додатку «Pluscard», що вимагаються ITC товариства якщо інший момент набуття чинності не передбачено умовами кредитного договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.09.2022 зареєструвалася в особистому кабінеті ІСТ ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА», заповнила свої особисті дані. Погодившись із запропонованими умовами договору, відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором С886402 договір про надання споживчого кредиту о 10:26:44 год від 27.09.2022.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Підписання кредитного договору відповідачем підтверджується його змістом та вказаною відповідачем інформацією, необхідною для ідентифікації особи, реквізити її платіжної карти, а тому твердження представника відповідача щодо неможливості дослідження електронної складової укладення електронного договору, суд до уваги не бере.
27.09.2022 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , зазначений нею в договорі, перераховано кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн.
Листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-250131/39207-БТ від 11.02.2025 року, повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_5 , на яку 27.09.2022 р. здійснено переказ коштів на суму 20 000,00 UAH. Інформація про платника відсутня.
З вказаного збігається сума транзакції з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції із датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який співпадає з реквізитами платіжної банківської картки, зазначено відповідачем у розділі 2 «Порядок та умови надання кредиту» договору про надання фінансового кредиту від 29.07.2022 № 5967534.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву висловив незгоду щодо задоволення клопотання про витребування доказів та вказав, що така інформація не може бути прийнята судом, у зв'язку з чим суд вказує на таке.
Як передбачено ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку.
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватися лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Згідно зі змістом договору № 5967534, ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг, повідомила свої персональні дані, зокрема номер платіжної карти, на яку має бути перерахована сума кредиту.
Маючи безперешкодний доступ до свого банківського рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на доведення своїх заперечень та доведеності недопустимості доказу відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідачем, із урахуванням принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, не надано відомостей на спростування доводів позивача про зарахування 27.09.2022 на належну відповідачу карту № НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 20000,00 грн.
Суду видається малоймовірним можливість отримання коштів від фінансової компанії без попереднього укладення договору та повідомлення позичальником власних банківських реквізитів, на які мали б бути зараховані кредитні кошти.
Дослідивши наданий доказ окремо, а також його взаємний зв'язок у сукупності з наданим договором, паспортом споживчого кредиту, листом про переказ грошових коштів, суд вважає відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним доказом.
Таким чином, первісний кредитор ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними, а відповідач отримала кредитні гроші.
Відповідно до таблиці обчислення вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 29.07.2022 № 5967534, відповідач, отримавши 27.09.2022 кошти у розмірі 20000,00 грн, через 360 днів мала повернути заборгованість за кредитом та нараховані відсотки за користування кредитом.
Щодо умов договору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.
Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, у тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасника.
У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, перед його укладенням первісний кредитор надав відповідачу всю інформацію щодо умов кредитування, погоджуючись із якими відповідач підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Також суд враховує, що на момент укладення договору, 27.09.2022 року, та упродовж більше ніж 3 років із дня його укладення, ОСОБА_1 не заявляла вимог щодо визнання умов договорів несправедливими (недійсними).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Як передбачено пп. 3 п. 4.1 договору від 29.07.2022 № 5967534, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», яке 25.11.2024 змінило найменування на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», 25.09.2023 укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, відповідно до якого, за плату, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Перелік боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Внесення ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» плати за договором факторингу від 25.09.2023 № 25.09/23-Ф підтверджується платіжними інструкціями від 29.09.2023 № 1079, від 29.09.2023 № 1080, від 29.09.2023 № 1081, від 29.09.2023 № 1082, від 29.09.2023 № 1083.
Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 25.09.2023 № 25.09/23-Ф, право вимоги за договором від 29.07.2022 № 5967534, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 47860,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 20000,00 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом 27860,00 грн.
Позивачем на електронну адресу відповідача 25.09.2023 направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором від 29.07.2022 № 5967534, укладеним із ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», на користь нового кредитора ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із зміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору утворилася заборгованість у загальному розмірі 71740,00 грн, з яких: сума кредиту - 20000,00 грн, нараховані відсотки 51740,00 грн, де відсотки у розмірі 27860,00 грн нараховані ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а 23880,00 грн нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Як вбачається з розрахунку заборгованості, із моменту відступлення права вимоги до звернення до суду з даною повною заявою, ОСОБА_1 заборгованість за даним договором не погашала.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Як визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Надані докази, а саме: договір № 5967534, паспорт споживчого кредиту, які містять підписані відповідачем електронним підписом, розрахунки заборгованості, договір факторингу та витяг з реєстру боржників, суд вважає належними доказами. Доказів на спростування цього суду не надано.
За даних обставин, оскільки відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки передбачені кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованості за договором від 29.07.2022 № 5967534 у загальному розмірі 71740,00 грн, яка включає: заборгованість за кредитом у розмірі 20000,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 51740,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжною інструкцією № 1123 від 10.07.2024 року.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, 1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. 2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. 3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. 4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги від 10.07.2023 № 10/07-2023, укладеного ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» з адвокатом Столітнім М.С., ордер серії АІ №1652316 на надання адвокатом Столітнім М.М. правничої допомоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», рахунок на оплату від 10.07.2024 № 3780/10/07, звіт надання правової допомоги від 10.07.2024 року, платіжну інструкцію № 5581 від 10.07.2024 року про сплату ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» 10000,00 грн.
У відзиві на позов, ОСОБА_1. зазначила, що витрати на правову допомогу не є спів мірними із ціною позову та /або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Щодо співмірності судових витрат на правову допомогу, суд зазначає.
У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру, із огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
Судом враховано, що представник позивача до суду жодного разу не з'явився, скористався правом на подачу заяви про розгляд справи за його відсутністю. Справа не обтяжена великою кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню у вказаній справі, спірні правовідносини не передбачають.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи предмет позову, обсяг роботи та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для її виконання фахівцем у галузі права, із урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінюючи в тому числі й необхідність та розумність таких витрат, суд вважає, що заявлена сума у розмірі 10000,00 грн не є співмірною, а відтак, доходить висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 5000,00 грн, що за даних обставин справи буде справедливим, розумним та співмірним відшкодуванням таких витрат.
Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ - 44559822) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ - 44559822) заборгованості за кредитним договором №5967534 від 27.09.2022 - у розмірі 71740,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума кредиту, 51470,00 грн. - сума процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ - 44559822) судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ - 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2026 року.
Суддя: О.Я.Присакар