Справа № 483/1005/25
Провадження № 2-о/483/1/2026
Іменем України
12 січня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції з використанням представником заявниці власних технічних засобів в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
17 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з вказаною заявою.
В обґрунтування зазначила, що вона та ОСОБА_6 у період з 17 грудня 2021 року по 04 липня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 липня 2023 року було розірвано. Після припинення шлюбу 19 вересня 2023 року на святкуванні дня народження доньки заявниці від першого шлюбу вони помирилися та продовжили проживати разом як подружжя, однак вже без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер від поранень, отриманих під час виконання військового обов'язку, захисту України, її свободи і незалежності. Для отримання прав та соціальних гарантій, передбачених для членів сім'ї військовослужбовців їй необхідно встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Оскільки встановити вказаний факт може виключно суд, вона змушена звернутися з вказаною заявою.
ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні заяву підтримали просили її задовольнити. Заявниця пояснила, що з 2021 по 2023 роки вона перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі. По спливу двох місяців після розлучення вони разом приїхали до міста Одеси, щоб привітати доньку заявниці з днем народження. Тоді вони помирилися і знову почали проживати разом до дня смерті ОСОБА_7 ..
Заінтересовані особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками загиблого ОСОБА_6 , а також ОСОБА_5 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_6 та матір'ю їх малолітнього сина, у судовому засіданні не заперечували проти задоволення заяви та пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійсно після розірвання шлюбу продовжили проживати разом однією сім'єю.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України, у судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення щодо суті заяви, за змістом яких просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявниця не додає жодних доказів до своєї заяви, за допомогою яких можна було б дійти висновку, що між нею та ОСОБА_6 склалися і були усталені відносини, які притаманні саме подружжю. Можливе проживання за однією адресою чи періодичне пересилання один одному коштів може свідчити про залишення сторін у дружніх стосунках після розірвання шлюбу, але не підтверджує реальності сімейних відносин. Також представник вказує на наявність спору про право, що є підставою для залишення заяви без розгляду (а.с. 88-91).
Заслухавши пояснення заявниці, її представника, заінтересованих осіб, допитавши свідків, та дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в період з 17 грудня 2021 року по 04 липня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 липня 2023 року було розірвано (а.с. 25, 117-121, 128-132).
За змістом довідки ОСББ «Луч» № 105 від 01 липня 2025 року, ОСОБА_1 в період часу з листопада 2019 року по січень 2024 року фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 та разом із нею за вказаною адресою проживали ОСОБА_6 - чоловік та ОСОБА_8 - донька (а.с. 21).
З аналізу змісту чеків АТ «ПриватБанк» слідує, що у період з березня 2023 року по травень 2025 року між банківськими рахунками, відкритими на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , неодноразово здійснювалися взаємні грошові перекази (а.с. 47-53).
Відповідно до письмової заяви від 27 червня 2025 року засвідченої начальником ЖСК «Фонтанський», мешканці квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 підтверджується факт проживання ОСОБА_1 разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_4 за вказаною адресою в період з 21 січня 2024 року по день смерті останнього (а.с. 33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер внаслідок військових дій (а.с.28, 29, 35).
За змістом накладної № 19 від 18 червня 2025 року, виданої ФОП « ОСОБА_9 » ОСОБА_1 , було оплачено вартість поховання ОСОБА_6 (а.с. 45).
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що вона є подругою заявниці, знає останню з 2019 року. Вони разом служили у військовій частині. Пізніше ОСОБА_11 вийшла заміж за ОСОБА_12 . Вони проживали в Очакові, обоє були військовослужбовцями. У 2022 році свідок виїхала з міста, а ОСОБА_11 та ОСОБА_13 продовжували службу. У липні 2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_13 розлучилися. Причину цього свідок бачила у самовільному залишенні ОСОБА_13 військової частини. Крім того, він мав непростий характер, що у сукупності і призвело до розлучення. Однак, у вересні 2023 року після святкування дня народження доньки ОСОБА_14 , вони знову почали проживати разом. У 2024 році у зв'язку із зміною місця служби ОСОБА_11 та ОСОБА_13 переїхали до Одеси.
Свідок ОСОБА_8 , яка є донькою заявниці, показала в судовому засіданні, що знала ОСОБА_12 з 2016 року, коли її мати познайомилася з ним. У 2019 році вони почали проживати спільно по АДРЕСА_5 . 17 грудня 2021 року вони зареєстрували шлюб, а 04 липня 2023 року шлюб було розірвано. Однак, через декілька місяців потому вони разом приїхали до Одеси, де проживала та навчалася свідок, щоб привітати її з днем народження. Після цього її мати та ОСОБА_6 знову стали проживати разом. З 20 січня 2024 року вони всі разом почали проживати у місті Одесі.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що сам по собі факт проживання чоловіка і жінки за однією адресою або в одному помешканні не свідчить про виникнення у них взаємних прав та обов'язків подружжя.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Сукупність наданих заявницею належних та допустимих доказів свідчить про наявність у неї сім'ї з ОСОБА_6 в розумінні статті 3 СК України.
Долучені до матеріалів справи докази є достатніми, такими, що у своїй сукупності підтверджують факт виникнення у заявниці та ОСОБА_6 взаємних прав та обов'язків як подружжя.
У статті 124 Конституції України гарантовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).
Під час розгляду справи судом не встановлено, що особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, заперечують проти встановлення факту проживання заявниці з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку спір про право відсутній, та встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не зачіпає інтереси його спадкоємців, зокрема його батьків, які не заперечують проти факту проживання заявниці з їх сином як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право».
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23.
У справі, яка розглядається, заявниця зазначає, що встановлення цього юридичного факту судом, необхідне їй для підтвердження соціального та правового статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, і саме у зв'язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду в порядку окремого провадження і подала відповідні докази.
Оскільки заявницею підтверджено факт того, що між нею та ОСОБА_6 були наявні сімейні стосунки в розумінні ст. 3 СК України, заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 293, 294, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Вважати встановленим факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 19 вересня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - моменту смерті ОСОБА_6 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 15 січня 2026 року.
Головуюча: