Справа № 163/2433/25
Провадження № 2/163/72/26
12 січня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Павлуся О.С.
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У позовній заяві представник позивача ТОВ «Новий Колектор» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 кредитну заборгованість за договором № 28.11.2020-100000157 від 28.11.2020 в загальній сумі 24700,00 гривень.
Вимоги обґрунтовано тим, що 28 листопада 2020 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий Центр» шляхом підписання заяви у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір № 28.11.2020-100000157. За умовами кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/»Стандарт» та електронною квитанцією від 28.11.2020. За первинний період користування кредитом (14 днів з дати надання) сплачуються проценти в розмірі 2520,00 грн до 11.12.2020. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 27000,00 грн.
09 жовтня 2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» був укладений договір факторингу № СЦ-091024-14, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» передало ТОВ «Новий Колектор» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло належні ТОВ «Споживчий центр» права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 28.11.2020-100000157 від 28.11.2020.
Відповідач належним чином договірні зобов'язання за кредитним договором не виконувала, лише 07.02.2021 сплатила 2300,00 грн, у зв'язку із чим станом на 03.11.2025 у неї утворилась заборгованість в загальному розмірі 24700,00 грн, з яких: за тілом кредиту - 9000,00 грн; за відсотками - 15700,00грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 06 листопада 2025, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 06 листопада 2025 року відповідач отримала 25.11.2025.
У визначений судом строк з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подала, будь-яких заяв щодо процедури розгляду справи не надіслала.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
28.11.2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 28.11.2020-100000157 шляхом підписання заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит у розмірі 9000,00 гривень строком на 14 календарних днів з дати надання (первинний строк). Сума кредиту у розмірі 9000,00 гривень та проценти у розмірі 2520,00 гривень сплачуються до 11.12.2020.
Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.
Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів «Економ» та процентів «Стандарт») становить 18000,00 гривень. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.
Фіксована процентна ставка «Економ» становить 2% за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.
Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.
Неустойка: 180,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 881,64% річних.
Надання ТОВ «Споживчий центр» кредитних коштів відповідачу в сумі 9000,00 грн підтверджується платіжним документом №312970126 від 28.11.2020.
09.10.2024 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір факторингу № СЦ-091024-14, за умовами якого ТОВ «Новий Колектор» набуло права вимоги, зокрема і за договором № 28.11.2020-100000157 від 28.11.2020.
Відповідно до довідки ТОВ «Новий Колектор» загальна сума заборгованості за указаним кредитним договором становить 24700,00 грн, з яких: 9000,00 грн - тіло кредиту, 15700,00 грн - відсотки.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» (тут і надалі в редакції на дату укладення кредитного договору 28.11.2020) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Досліджені в справі докази свідчать, що укладений між первісним кредитором ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір № 28.11.2020-100000157 від 28.11.2020 відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», відповідачем підписаний одноразовим ідентифікатором, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, у ньому визначені усі істотні умови для даного виду договорів.
Після підписання договору у його сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання у кредит коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу у користування кредитні кошти в сумі 9000,00 грн.
Позивач ТОВ «Новий Колектор» приєднаним до позову договором факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024 довів набуття ним права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, а відтак є належним позивачем у спірних правовідносинах.
Із карточки субконто за кредитним договором № 28.11.2020-100000157 вбачається, що нарахування процентів за користування кредитних коштів здійснювалося до 18.02.2021, відповідач в рахунок погашення кредитного зобов'язання здійснила лише один платіж 07.02.2021 в сумі 2300,00 грн, які первісним кредитодавцем зараховані в рахунок погашення відсотків. Загальна сума заборгованості станом на 18.02.2021 становила 24700,00 грн, з яких: 9000,00 грн - тіло кредиту, 15700,00 грн - відсотки.
На аналогічну суму заборгованості позивач набув права вимоги за договором факторингу.
Аналіз карточки субконто, а саме строку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, приводить суд до висновку про невідповідність суми заборгованості по відсотках умовам кредитного договору з огляду на таке.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 в справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 в справі №202/4494/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Дослідженими доказами встановлено, що умовами кредитного договору, а саме заявці позичальника, чітко визначено, що строк, на який надається кредит, становить 14 днів з дати його надання («первинний строк»). Розмір процентів за цей період становить 2% за один день, що в обрахунку складає 2520,00 грн (9000 х 2% : 100 х 14), і сплачується до 11.12.2000.
Умовами договору також передбачена пролонгація строку користування кредитом.
Так, пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.
У підпункті б) пункту 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (офорта) визначено, що позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення процентів за користування кредитом - до дати, вказаної у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти, або до останнього дня пролонгованого строку.
Відтак, умовами кредитного договору передбачено можливість пролонгації строку користування кредитом, однак за певної умови - сплати позичальником процентів за весь попередній строк користування кредитом.
Тобто, для пролонгації строку користування кредитом відповідач у даному випадку мала б сплатити до 11.12.2020 відсотки за попередній період користування кредитом (14 днів) у повному розмірі в сумі 2520,00 грн.
Таких дій відповідач у зазначений термін не вчинила.
Із карточки субконто встановлено, що відповідач здійснила платіж лише 07.02.2021 на суму 2300,00 грн, тобто поза межами визначеного для пролонгації строку та у меншому розмірі, ніж передбачено для пролонгації (2520,00 грн).
Наведе беззаперечно свідчить, що пролонгація строку користування кредитом у даному випадку не відбулася, а автоматична пролонгація кредиту умовами кредитного договору не передбачена.
Отже, відповідач зобов'язана сплатити відсотки лише в межах визначеного умовами договору 14-денного строку кредитування в сумі 2520,00 грн, а нарахування відсотків за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду.
Враховуючи сплату відповідачем 2300,00 грн, які первісним кредитором зараховані в рахунок погашення заборгованості по відсотках, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає тіло кредиту в сумі 9000,00 грн та непогашені відсотки в сумі 220,00 грн (2520,00 - 2300,00).
У частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Таким чином, дослідженими у справі доказами повно та об'єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконала, тим самим порушила умови кредитного договору, у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість в загальній сумі 9220,00 грн, з яких тіло кредиту в розмірі 9000,00 грн та нараховані в межах строку кредитування відсотки в сумі 220,00 грн, які підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
З наведених підстав і мотивів позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 37,33 % таких вимог.
За подання позову позивач сплатив 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 3720477822 від 31.10.2025.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
На підтвердження цих витрат до позову додано: договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, укладений між ТОВ «Новий Колектор» та адвокатським об'єднанням «Верітас Центр»; додаткові угоди № 4 від 14.08.2024, №17 від 03.04.2025, №19 від 16.04.2025 до указаного договору № 07/24-НК від 02.07.2024; звіт про виконану роботу від 03.11.2025; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 03.11.2025 на суму 6000,00 грн про оплату за надання правничої допомоги.
Враховуючи часткове задоволення позову та належне документальне підтвердження позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також сплати судового збору, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 904,28 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2239,80 грн.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 28.11.2020-100000157 від 28.11.2020 в загальній сумі 9220 (дев'ять тисяч двісті двадцять) гривень, яку становлять:
- 9000 (дев'ять тисяч) гривень основної суми боргу;
- 220 (двісті двадцять) гривень відсотків.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» 904 (дев'ятсот чотири) гривні 28 копійок судового збору та 2239 (дві тисячі двісті тридцять дев'ять) гривень 80 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Інформація про сторін:
позивач - ТОВ «Новий Колектор»; місце знаходження - вулиця Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601, місто Київ; код ЄДРПОУ - 43170298;
відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя О.С.Павлусь