Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/45/26
13 січня 2026 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12025100070000913, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України,-
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді у кримінальному провадженні № 12025100070000913 від 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, з клопотанням накласти арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51)(в літ. «Г») по АДРЕСА_1 (РНОНМ 113633880000) з позбавленням права на їх відчуження, а також із забороною проведення будівельних та демонтажних робіт до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Подільського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва. Орган досудового розслідування зазначає версію, що невстановлені особи умисно руйнують пам'ятку архітектури місцевого значення - «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.
Так, у публікаціях ЗМІ містяться фото- та відеодокази фактичного знищення будівлі: демонтовано історичні стіни, зруйновано фасадну частину, замість якої вже монтуються сучасні бетонні конструкції. Також зазначено, що за фасадною сіткою, стилізованою під історичну кладку, фактично відбувався демонтаж конструкцій з подальшим новим будівництвом.
Вказаний об'єкт споруджено у 1825 році і має не лише архітектурну, а й історичну цінність. Відомий як « ІНФОРМАЦІЯ_2 », він є частиною міського середовища Подолу, розташований у межах історико-архітектурного заповідника та має охоронний номер. Будівля понад 190 років формувала ідентичність району, її знищення є невідворотною втратою для національної та київської культурної спадщини.
Незважаючи на діючий охоронний договір та неодноразові приписи Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» протягом понад 15 років не виконує зобов'язання щодо реставрації пам'ятки, що призвело до її фактичної руйнації.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51) (в літ. «Г»), об'єкт житлової нерухомості загальною площею 273.8 кв.м на праві власності належить
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4».
Установлено, що рішенням Київського міського виконавчого комітету від 18.11.1986
№ 1107 «ІНФОРМАЦІЯ_3» по АДРЕСА_1 занесений до Переліку пам'яток архітектури та містобудування (охоронний
№ 199/1-Кв).
Наказом Міністерства культури і туризму від 13.07.2009 № 521/0/16-09 «Магазин» 1852 p., 1980-ті p.p. (реставрація)» по АДРЕСА_1 внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення.
Згідно з Паспортом об'єкта культурної спадщини «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташована на розі вулиць Петра Сагайдачного і Андріївської, на території садибної ділянки, яка була розпланована після великої пожежі Подолу 1811 року. Вказана ділянка була виділена титулярному раднику, вчителю ОСОБА_5 під спорудження кам'яного будинку. Проте садиба за цим планом не була освоєна, і ділянка у 1815 році продана таємному раднику ОСОБА_6 (1773-1828) - нащадку відомого роду зброярів.
Більше того, садибна ділянка розташована на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»; архітектурної охоронної зони; археологічного заповідника; центрального історичного ареалу міста; пам'ятки археології XI-XVIII ст.ст. місцевого значення, визначеної під загальною назвою «Культурний шар Подолу»; пам'ятки історичного ландшафту ІІІ-ІІ тис. до н.е. - ХІ-ХІХ ст. «Історичного ландшафту київських гір і долини р. Дніпра»).
В подальшому, 11.09.2008 між Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» укладено охоронний договір
№ 1995, відповідно до якого власник бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури місцевого значення за адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса пам'ятки на час взяття її на державний облік- АДРЕСА_1; технічна адреса будинку:
АДРЕСА_1).
Відповідно до п. 2.5 охоронного договору терміном його дії є період володіння пам'яткою. Власник несе відповідальність за нерухоме майно, що є пам'яткою культурної спадщини.
Пунктами 11, 12 охоронного договору визначено, що товариство зобов'язується своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт вказаної пам'ятки і роботи по впорядкуванню території пам'ятки.
Пунктом 14.3 вказаного договору передбачено, що власник зобов'язується виконати ремонтно-реставраційні роботи на зазначеній пам'ятці протягом 2010 року.
Відповідно до акту технічного стану пам'ятки архітектури місцевого значення від 11.09.2008 загальний стан інженерних мереж, цоколів, даху, стан пофарбування головного фасаду, стан внутрішніх архітектурно-конструктивних і декоративних елементів, стелі, підлоги, дверей вказаної пам'ятки - незадовільний.
Таким чином, станом на момент укладення товариством у 2008 році охоронного договору пам'ятка потребувала внутрішнього та зовнішнього ремонту, проведення реставраційних робіт, оскільки більшість елементів її конструкції знаходились у незадовільному стані.
При цьому, укладаючи охоронний договір та будучи обізнаним з реальним станом пам'ятки, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» взяло на себе зобов'язання здійснити передбачені охоронним договором заходи, спрямовані на збереження вказаної пам'ятки.
В свою чергу, відповідно до акту візуального обстеження від 21.06.2023, складеного Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), вказаний будинок не використовується, перебуває у незадовільному стані, ознак вжиття власником заходів щодо його збереження не зафіксовано. За вказаним фактом установлено порушення частини першої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п. 14.3 охоронного договору від 11.09.2008 № 1995.
На думку органів досудового розслідування, вказане свідчить про реальну загрозу знищення цієї пам'ятки архітектури та має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, а саме: умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин.
У клопотанні також вказано, що у січні 2025 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва до Київського окружного адміністративного суду скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» про зобов'язання виконати умови охоронного договору щодо приведення у належний стан пам'ятки архітектури місцевого значення по АДРЕСА_1 .
Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва від 11.04.2025 визнано речовими доказами нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51) (в літ. «Г») по АДРЕСА_1.
Як вказано у клопотанні, метою застосування заходу забезпечення (а саме: заборона відчуження майна, а також заборона проведення будівельних та демонтажних робіт до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні) є збереження речових доказів. Незастосування заборони розпорядження майном призведе до можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У судове засідання прокурор не з'явився, незважаючи на те, що судова повістка про виклик була вручена 06.01.2026.
Представники ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ЄДРПОУ НОМЕР_1), повідомлені належним чином про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Слідчий суддя вирішив розглядати клопотання за відсутності учасників справи відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України.
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 10 - 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на положення ст. 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуженню, передачі, перетворенню, використанню, втрати, приховуванню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У конкретному випадку прокурор у судове засідання не з'явився, докази необхідності накладення арешту на майно та необхідності заборони проведення будівельних робіт не надав.
З аналізу клопотання та долучених матеріалів вбачається, що клопотання подано з метою збереження речових доказів, оскільки на думку прокурора нежитлове приміщення є об'єктом кримінально-протиправних дій. Проте, будь-якого обґрунтування вказаної обставини клопотання не містить, а невиконання умов охоронного договору є предметом розгляду у порядку господарського судочинства. Без доведення позиції прокурора слідчий суддя позбавлений можливості пересвідчитися, що заборона проведення ремонтних робіт не буде суперечити умовам охоронного договору, який передбачає необхідність підтримання об'єкту у належному технічному стані.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що згідно з долученої до клопотання інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, нежилі приміщення з № 1 по № 9, № 9а, з № 10 по № 24 (групи приміщень № 51)(в літ. «Г»), загальною площею 273.8 кв.м на праві власності належить ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4». Адреса об'єкта - АДРЕСА_1, вже перебувають під арештами, відтак, відчуження таких приміщень наразі є неможливим.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 16, 131, 132, 167-169, 170-173, 309, 370
КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва
ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025100070000913, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1