про відмову у відкритті касаційного провадження
14 січня 2026 року
м. Київ
справа №260/5494/24
адміністративне провадження № К/990/52648/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач) в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 13.06.2024 року у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2024 позов задовольнив. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796. Зобов'язав ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, шляхом індексації відповідного показника з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796.
Восьмий апеляційний адміністративний суду від 29.09.2025, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Закарпатській області задовольнив частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №260/5494/24 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, шляхом індексації відповідного показника з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 по 21.02.2024 у розмірі 1,197 скасувати та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №260/5494/24 залишив без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Верховний суд ухвалою від 29.10.2025 касаційну скаргу позивача залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати документ про сплату судового збору у розмірі 1 937 грн 92 коп, або надати документ, який підтверджує про наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого; зазначити підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Ухвала Верховного Суду від 29.10.2025 була доставлена до електронного кабінету адвоката позивача Дзісь Андрія Романовича в системі «Електронний суд» 29.10.2025 о 21:00 год, згідно з довідкою про доставку електронного листа.
На виконання вимог цієї ухвали суду 05.11.2025 скаржник через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про усунення недоліків, в якій як на підставу касаційного оскарження посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та наводить висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, який на думку скаржника є подібним до правовідносин у цій справі та зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Водночас, скаржником не долучено документ про сплату судового збору у розмірі 1937,92 грн або ненадано документ, який підтверджує наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого.
Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 29.10.2025 скаржником не виконано.
Верховний Суд ухвалою від 12.11.2025 касаційну скаргу скаржника на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - повернув особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 29.10.2025.
18.11.2025 до Електронного кабінету Верховного Суду надійшла касаційна скарга скаржника на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025, в якій скаржник просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Верховний суд ухвалою від 03.12.2025 повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №260/5494/24 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційних скаргах не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
16.12.2025 через підсистему «Електронний Суд» позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд ухвалою від 19.12.2025 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №260/5494/24 відмовив, касаційну скаргу залишив без руху, та надав скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом; конкретизувати підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
29.12.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги
В заяві про усунення недоліків скаржник просить поновити строк на подання касаційної скарги.
На обґрунтування підстав поновлення строку скаржник покликається на повторне подання ним касаційної скарги 16.12.2025.
Надавши оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку касаційної оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.
Повний текст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025, складений та підписаний 29.09.2025, тобто, кінцевий строк на подання до суду касаційної скарги сплив 28.10.2025.
З моменту складення та підписання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 до моменту звернення скаржника з касаційною скаргою вкотре пройшло понад три місяці.
Згідно зі статтею 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд наголошує, що повернення первинної касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також колегія суддів зауважує, що недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв'язку з чим вперше та вдруге подані касаційні скарги ухвалою Верховного Суду від 29.10.2025 та 19.12.2025 залишені без руху та повернуті ухвалами Верховного Суду від 12.11.2025 та 03.12.2025, за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений статтею 329 КАС України.
Відтак, колегія суддів визнає неповажними наведені скаржником підстави із дотриманням вимог статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 260/5494/24.
Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб