про відмову у відкритті касаційного провадження
13 січня 2026 рокую
м. Київ
справа №440/7610/24
адміністративне провадження № К/990/52899/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №440/7610/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, в якій просив:
визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки земельної ділянки від 21.11.2023;
зобов'язати Полтавську міську раду прийняти рішення про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки загальною кадастровий номер 5324080100:00:013:0053, площею 10,2 га, цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), яка розташована за межами населених пунктів на території Абазівського старостинського округу, Полтавської міської територіальної громади та земельної ділянки з кадастровим номером 5324080100:00:016:0007, площею 10,7 га, цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), яка розташована за межами населених пунктів на території Абазівського старостинського округу, Полтавської міської територіальної громади за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки щодо кожної земельної ділянки з розстроченням платежів терміном на 10 років.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 11.04.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2023 про надання дозволу на викуп земельної ділянки. Зобов'язав Полтавську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2023 про викуп земельної ділянки земельної ділянки та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
17.04.2025 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі (направлена через систему "Електронний суд" 16.04.2025), в якій заявник просить постановити додаткове рішення у справі №440/7610/24, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь позивача 20500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 03.06.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2023 про надання дозволу на викуп земельної ділянки. Зобов'язав Полтавську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2023 про викуп земельної ділянки земельної ділянки та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.11.2025 апеляційну скаргу позивача задовольнив частково. Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 змінив шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац перший резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.». В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 440/7610/24 залишив без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив її скасувати.
Верховний Суд ухвалою від 19.12.2025 касаційну скаргу відповідача залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: зазначити випадки касаційного оскарження судових рішень у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
25.12.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду на виконання вимог цієї ухвали Верховного Суду від 19.12.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої та пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/160, від 18.10.2018 у справі №813/4989/17, від 18.01.2024 у справі №9901/459/21, від 23.04.2019 у справі №826/9047/16, від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №362/3912/18.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки такі висновки сформовані за відмінних із даною справою фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи.
Скаржник, посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки такі не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №440/7610/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя В.М. Кравчук