13 січня 2026 року
м. Київ
справа № 440/13684/25
адміністративне провадження № К/990/53768/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Стеценка С. Г.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Полтавській області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн.
Позов обґрунтовав тим, що позивач отримує військову пенсію з 2003 року, останні п'ять років законну пенсію отримує тільки після рішення судів. При ознайомленні з розрахунком доплати пенсії за 2024 рік, виданим пенсійним органом, він виявив недоплату пенсії у сумі 8579,65 грн. Позивач також не погоджується з діями чиновників у тому, що вони вказали в розрахунку щомісячно сплачену суму в розмірі 23610 грн, а фактично сплатили протягом липня - листопада 2024 року щомісячно по 21894,07 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2025 року касаційну скаргу залишив без руху, бо скаржник не виклав зміст вимоги касаційної скарги та не зазначив судові рішення, які він оскаржує у справі.
У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху скаржник виконав вимоги, які були в ній зазначені.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У цій справі суди попередніх інстанцій з'ясували, що ОСОБА_1 у межах справи № 440/6900/25 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати дії чиновників ГУ ПФУ в Полтавській області протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн;
- притягнути до відповідальності чиновників, винних у протиправних діях (можливо це допоможе зупинити судову епідемію десятків тисяч аналогічних справ та зекономить кошти).
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 30 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2025 року позовні вимоги у справі № 440/6900/25 задовольнив частково.
Суд першої інстанцій, коли вирішив відмовити у відкритті провадження у справі, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив в того, що станом на день звернення до суду із позовом у справі № 440/13684/25 було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі № 440/6900/25 між тими ж самими сторонами, про той самий предмет спору (щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області доплатити пенсію в розмірі 8579,65 грн) і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав та за участі тих самих сторін.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18, від 13 липня 2020 року у справі № 620/3960/19.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
У постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла виснувку, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Отож, суди першої і апеляційної інстанцій, коли застосовували приписи пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, правильно виснували про наявність причин для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки встановили, що спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих саме підстав, що і у справі № 440/6900/25.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Зважаючи на те, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. В. Тацій
Судді Я. О. Берназюк
С. Г. Стеценко