про відмову у відкритті касаційного провадження
14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 640/381/20
адміністративне провадження № К/990/55838/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кравчука В.М., суддів: Стеценка С.Г., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Короля Дмитра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року
у справі №640/381/20
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке змінило назву на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Федерація велосипедного спорту України,
про визнання неправомірною та скасування реєстраційної дії, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Федерація велосипедного спорту України, про визнання неправомірною та скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведену 29.08.2019 №10701070010020930 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», головним спеціалістом відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві - державним реєстратором Піддубняком Віталієм Володимировичем, стосовно Федерації велосипедного спорту України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що державний реєстратор Піддубняк В.В. Головного територіального управління юстиції у м. Києві 29.08.2019 протиправно провів реєстраційну дію № 10701070010209300 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах» щодо Федерації велосипедного спорту України. Зазначена реєстраційна дія суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і була вчинена без належних правових підстав, оскільки документи, подані для її проведення, не відповідали вимогам закону ні за формою, ні за змістом. Зокрема, державний реєстратор мав зупинити розгляд документів, оскільки подані матеріали не містили електронних копій документів, не були прошиті, пронумеровані та належним чином оформлені, як цього вимагають п. 7 розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.02.2016 №200/28330, та ч. 2 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Крім того, у протоколі позачергової конференції Федерації велосипедного спорту України, який став підставою для реєстраційної дії, не зазначено ідентифікаційних даних учасників (РНОКПП, паспортних даних, належності до організації), що унеможливлює встановлення їх повноважень як делегатів. Державний реєстратор проігнорував приписи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», яка визначає підстави для відмови у реєстрації. Документи, подані реєстратору, не підтверджували наявності належним чином уповноваженого органу Федерації, який мав би право ухвалювати рішення про зміну керівництва. Зокрема, рішення позачергової конференції від 22.08.2019, що нібито припинило його повноваження як президента Федерації, прийнято особами, котрі не були членами Федерації і не мали статусу делегатів відповідно до Статуту організації. За Статутом Федерації право скликання конференції належить Президії або не менше ніж 10 % членів Федерації, однак підтвердження такої ініціативи від членів Федерації до реєстраційних документів не долучалося. Навпаки, до участі у конференції були залучені представники сторонніх юридичних осіб - обласних федерацій та громадських організацій, які не є членами Федерації велосипедного спорту України, а тому не могли бути делегатами з правом голосу.
Крім того, державний реєстратор, приймаючи документи, не перевірив наявності підстав для відмови в реєстраційній дії, а саме відсутності належно засвідчених документів про уповноваження представників та повноваження новообраних керівних органів. У результаті до реєстру внесені недостовірні відомості про зміну керівника Федерації - з ОСОБА_1. на ОСОБА_2., що є порушенням ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і призвело до незаконного позбавлення його статусу Президента Федерації.
Ухвалою від 14.01.2020 суд першої інстанції вирішив призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.05.2025, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач у касаційній скарзі покликається на ч.2, 4 ст. 328 КАС України. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права (статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8, 19, 55 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 17, 25, 28, 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п. 7 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затверджений наказом Мінюсту №359/5 від 09.02.2016) та порушено норми процесуального права (ст.ст. 2, 6, 7, 9, 11, 14, 19, 77, п. 1 ч. 1 ст. 238, 242, 308, 321 КАС України), що є підставою касаційного оскарження.
Покликається на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, з підстав порушення ним вимог ст.ст. 6, 25, 27, 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», п.п. 3 та 7 розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 №359/5. Отже, у межах цієї адміністративної справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності рішення державного реєстратора.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах (ч. 1 ст. 19 КАС України), зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Згідно з ч. 2 названої статті Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч. 3 ст. 19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що предметом оскарження у цій справі є реєстраційна дія, здійснення якої прямо випливає з наявного та досі невирішеного корпоративного конфлікту всередині Федерації велосипедного спорту України. Саме в такому корпоративному спорі мають вирішуватися питання щодо законності рішень органів управління організації та правомірності зміни її керівника, а не в адміністративному процесі.
У постанові від 13.11.2019 у справі №826/2778/16, предметом оскарження в якій були записи у Реєстрі громадських об'єднань та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зроблені державним реєстратором, про внесення відомостей про керівника Громадської організації, Велика Палата Верховного Суду виснувала:
« 30. З висловлених позивачем мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на його думку, реєстрації таких змін пов'язана з поданням документів, справжність та правомірність яких позивач заперечує, оскільки в цей період збори Громадської організації взагалі не проводилися і жодні рішення про зміни в керівництві організації не приймалися.
31. Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача із прийнятими відповідачами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника.
32. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
33. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
34. Отже, звернення Громадської організації до суду із цим позовом пов'язане з наявністю спору між її учасниками з приводу керівника Громадської організації, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
35. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року № 904/5857/17 (провадження № 12-96гс18) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 819/2895/14-а (провадження № 11-1502апп18).
36. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
37. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року про закриття провадження в адміністративній справі з підстави неналежності розгляду її за правилами адміністративного судочинства є правильною».
У постанові від 05.05.2020 у справі №120/248/19-а Верховний Суд зазначив:
« 18. З висловлених під час розгляду справи мотивів звернення до суду видно, що предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача від 11.01.2019 про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених ТС «Малинівка». Саме скликання цих зборів і ухвалені ними рішення спричинили виникнення спірних правовідносин між позивачем та ТС «Малинівка». Тобто звернення позивача до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов'язане із наявністю спору між членами громадської організації щодо обрання керівника, членів правління та ревізійної комісії.
19. У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого повинні бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією зміни інформації про юридичну особу, тобто позовні вимоги про скасування рішення від 11.01.2019 є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов'язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства».
Аналогічний висновок був висловлений Верховним судом у постановах від 23.10.2019 у справі 819/2895/14-а, від 16.07.2020 у справі №826/19712/13-а.
Суд вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають вищезгаданій позиції, і зазначений спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом 2 частини другої цієї статті встановлено, що суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За викладених обставин і наведеного нормативного регулювання, Суд вважає, що касаційну скаргу адвоката Короля Дмитра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №640/381/20 слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Короля Дмитра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №640/381/20
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Н.В. Коваленко