Справа № 719/987/25
Головуючий у 1-й інстанції: Вербіцька М.В.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду м. Новодністровськ від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову № 3001 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 28 серпня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у даній справі.
Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 25.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована протиправністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує на те, що жодних конкретних правових, беззаперечних доказів, які б свідчили про отримання позивачем повістки відповідача або доведення до позивача інформації про необхідність забрати повістку з поштового відділення окрім посилання на це лише самого відповідача і які б свідчили про неявку позивача за викликом відповідача без поважних причин суду не надано.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі змісту спірної постанови № 3001 від 28.08.2025 відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позаяк ОСОБА_1 не прибув 06.03.2025 на 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №2599281, направленій Укрпоштою на адресу його місця реєстрації, поштове направлення №0610233066233, яку не отримав, повістку повернуто у зв'язку із відсутністю за вказаною адресою, що підтверджується повісткою, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення форми № 119 та копією довідки про причини повернення/досилання форми № 20. Причини неявки не повідомив.
Повістка направлялася ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем реєстрації ОСОБА_1 , про інше місце проживання позивач відповідача не повідомляв. У Резерв+ позивачем уточнена інформація про цю ж адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із застосунку, наданим позивачем.
За результатом вивчення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», не з'явився за викликом 06.03.2025 о 09:00 годині повісткою № 2599281 для уточнення даних, направленою засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення 0610233066233, про причину неявки відповідача не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з чим уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_4 , начальник групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 , капітан ОСОБА_3 , склав протокол № 3001 стосовно позивача про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та повідомив про розгляд справи 28 серпня 2025 року о 12:00 год.
Із протоколом № 3001 про адміністративне правопорушення від 25.08.2025 ОСОБА_1 ознайомився, написав до нього пояснення та зауваження, у яких указав, що не погоджується із твердженням, зо він був належним чином оповіщений. Повістку не отримував, навіть не бачив і не знав про її існування. Крім того, зауважив, що має право на відстрочку у зв'язку з інвалідністю з дитинства.
У час, місце та дату, зазначеними у протоколі № 3001 від 25.08.2025, позивач не з'явився для розгляду справи, за результатами розгляду тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 3001 за справою про адміністративне правопорушення від 28.08.2025, якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, накладається стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позову та відсутність підстав для їх задоволення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об'єктивної сторони вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та його правильну кваліфікацію.
Так, в оскаржуваній постанові вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", в частині: "У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначений у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки.", ст.17 Закону України "Про оборону", відповідальність за що передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, враховуючи те, що зазначені дії, вчинені в умовах особливого періоду.
Тобто, дії ОСОБА_1 у постанові кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.
В той час, як відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплює і порушення особою вимог, визначених у ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк, передбачена ст.210-1 КУпАП.
Однак, у даній справі, спірною постановою встановлено порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.
Тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст.210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.
Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що частиною 2 пп.5 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» становив 3028,00 грн.
Із позовної заяви позивача вбачається, що предметом розгляду даної справи є правомірність постанови про накладення адміністративного стягнення.
Отже, ставка судового збору у даному випадку за подачу позову становить 605,60 грн, та за подання апеляційної скарги 908,40 грн.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1514 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Новодністровського міського суду м. Новодністровськ від 25 листопада 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3001 від 28 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1514 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.