Справа № 240/19679/24
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись зі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді - Шидловський В.Б., Капустинський М.М.
21 березня 2025 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
06 січня 2026 року позивач подав заяву про відвід колегії суддів Сапальової Т.В., Шидловського В.Б., Капустинського М.М.
Заява мотивована тим, що головуючий суддя Сапальова Т.В., судді учасники колегії Шидловський В.Б., Капустинський М.М. не можуть брати подальшу участь у розгляді справи і підлягають відводу через порушення строків розгляду апеляційної скарги, чим грубо порушують норми Конституції україни та Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року визнано необґрунтованою заяву заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Сапальової Т.В., Шидловського В.Б., Капустинського М.М. та відмовлено у її задоволенні.
Справу № 240/19679/24 передано для вирішення питання про відвід, судді, що визначається у порядку, встановленому статтею 31 КАС України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями від 13 січня 2026 року, суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Моніча Б.С.
Згідно із ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про відвід суддів, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Суд звертає увагу й на приписи пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) якими визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
При цьому, доводи стосовно незгоди з процесуальним рішенням суддів та наведеним у ньому мотивуванням й висновками самі собою не можуть бути самостійною підставою для відводу суддів, якщо вони не пов'язані з існуванням об'єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість суддів, їх необ'єктивність, зацікавленість у результатах розгляду справи, викликати недовіру до них, сумніви щодо безсторонності в очах стороннього спостерігача.
Такий підхід до оцінки безсторонності суддів Верховний Суд продемонстрував в ухвалі від 18 листопада 2022 року у справі № 0440/6728/18.
Висновок про те, що аргументи стосовно незгоди особи з судовим рішенням не є беззаперечним доказом виникнення сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів, міститься в ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі №200/5179/22 та інших.
Суд, надавши оцінку доводам заявника, доходить до переконання, що такі не доводять наявності обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи, і які б викликали сумнів у їх неупередженості або об'єктивності, а також інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаними суддями та викликали необхідність їх відводу.
Наведені заявником доводи щодо порушення строків розгляду апеляційної скарги не можуть вважатися обставинами, що викликають сумнів у безсторонності суддів та бути підставою для їх відводу, за відсутності обставин, які б доводили те, що суддя-доповідач Сапальова Т.В. та судді Шидловський В.Б., Капустинський М.М. вчиняли дії чи бездіяльність, які б перешкоджали позивачу доступу до правосуддя, або будь-яким чином позбавляли можливості належного розгляду справи.
Суд не заперечує твердження заявника, що відповідно до частини 1 статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає розгляду протягом шістдесяти днів з дня відкриття апеляційного провадження. Дотримання цього строку є процесуальною гарантією реалізації права особи на розгляд справи упродовж розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас аналіз положень статей 36, 39 та 40 КАС України свідчить про те, що порушення встановлених процесуальних строків розгляду справи саме по собі не віднесено законодавцем до переліку обставин, які можуть бути підставою для відводу судді. Для задоволення заяви про відвід необхідним є встановлення наявності таких обставин, які об'єктивно підтверджують упередженість судді, його заінтересованість у результаті розгляду справи або створюють у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Сам факт тривалішого, ніж передбачено законом, розгляду апеляційної скарги, за відсутності доказів вчинення суддями дій чи бездіяльності, спрямованих на перешкоджання доступу сторін до правосуддя або на штучне затягування розгляду справи з мотивів особистої заінтересованості, не може розцінюватися як прояв упередженості чи необ'єктивності суддів.
Між тим затримка розгляду справи зумовлена істотним процесуальним навантаженням на суддів за умов обмеженої фактичної чисельності суддівського корпусу. Зазначені обставини не залежать від волі чи поведінки конкретних суддів і самі по собі не свідчать про їх особисту заінтересованість або упереджене ставлення до учасників цього провадження.
Отже, наведені у заяві доводи не свідчать про наявність установлених законом підстав для відводу суддів та не підтверджують обставин, які могли б обґрунтовано поставити під сумнів їх неупередженість або об'єктивність.
За відсутності належного мотивування та конкретних доказів заява про відвід суддів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Сапальової Т.В., Шидловського В.Б., Капустинського М.М. по справі №240/19679/24 відмовити.
Справу №240/19679/24 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду для передачі її попередньо визначеній колегії суддів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Моніч Б.С.