Справа № 128/4724/25
Головуючий у 1-й інстанції: Карпінська Ю.Ф.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №6080490 від 04.11.2025.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.11.2025 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані у заяві від 26.11.2025, поданій на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 26.11.2025; позовну заяву ОСОБА_1 , подану та підписану представником згідно з ордером ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що строк на подачу адміністративного позову пропущено з поважних причин.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що позивач подав позов після спливу встановленого законом строку звернення до суду та не надав доказів, які б свідчили про поважність пропуску такого строку.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.1 та 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.
У ч. 2 статті 286 КАС України закріплено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, вказаною нормою законодавець визначив десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом з дня ухвалення відповідного рішення.
При цьому, суд оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
В обґрунтування висновків про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
За правилами ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду слідує, що пропуск строку звернення до суду позивач обгрунтовує тим, що під час розгляду справи права останньому не роз'яснювалось та не повідомлялося про винесення постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП. На відео працівники поліції заявляють, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП та буде протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП, однак фактично без пояснення причин та без складання протоколу винесено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказано, що позивачу не вручено примірник постанови, не роз'яснено обов'язок її отримати та строки оскарження останньої. Без фактичного отримання постанови неможливо встановити її серію, зміст, кваліфікацію, посилання на докази та дані інспектора. Також звернуто увагу, що з відеозапису, який долучено до позовної заяви, чітко вбачається, що оскаржувана постанова 09 год 39 хв 04.11.2025 працівником поліції в присутності позивача не виносилась.
В той же час, як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції зазначено, що ним досліджувався долучений позивачем до позовної заяви відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи за ч.4 ст.126 КУпАП, в процесі розгляду якої працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 суть правопорушення, а також підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності (працівники поліції установили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами). Також установлено, що працівник поліції повідомив про винесення постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП та роз'яснив право її отримати, однак ОСОБА_1 відмовився від підпису у постанові, а також в отриманні її копії.
В свою чергу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивачу не дослідив та не дав правової оцінки обставинам на які посилається позивач та, відповідно, не навів у своєму рішенні будь-якого обґрунтування неприйняття доводів останнього.
Так, зокрема, позивач стверджує, що йому посадовими особами відповідача повідомлялося про намір складання протоколу за ст. 130 КУпАП та винесення постанови про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, тоді як оскаржувана постанова стосується правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. Також зазначає, що постанова в його присутності не вручалася. Натомість суд лише констатує факт, що з відеозапису видно, що працівник поліції повідомив (а не намагався вручити, пред'явив для ознайомлення, тощо) про винесення постанови.
Слід зазначити, що на підставі тих матеріалів, які направлені судом першої інстанції на виконання ухвали суду від 11.12.2025, неможливо перевірити навіть ті відомості, про які вказано в оскаржуваній ухвалі, оскільки відеозапис на який вказує суд першої інстанції, до тих матеріалів позову, як надійшли до Сьомого апеляційного адміністративного суду, не долучений.
Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивач особисто був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту постанови серії ЕНА №6080490 від 04.11.2025 слідує, що остання містить відмітку в графі 9 "Копію постанови мною отримано. Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису про отримання копії постанови"- "відмовився".
Однак, підстав вважати, що позивач дійсно відмовився від отримання постанови, наразі немає, оскільки у справі відсутні докази фіксації, як факту винесення постанови, так і факту відмови від її отримання ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З матеріалів справи встановлено, що копія постанови серії ЕНА №6080490 від 04.11.2025 позивачу направлено 05.11.2025 поштою, а відтак, за відсутності достовірних відомостей про вручення постанови чи відмови ОСОБА_1 від її отримання, строк її оскарження необхідно рахувати з моменту отримання позивачем поштового відправлення.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не з'ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду з даним позовом, і не надав їм належної оцінки, а відтак дійшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви.
За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати.
Справу направити до Вінницького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.