Справа № 120/4333/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
у квітні 2024 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг у сумі 6855,54 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позов задоволено, зокрема стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 6855,54 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Представник відповідача зазначає, що нерухоме майно було реалізоване органами ДВС із прилюдних торгів протягом 2012 - 2013 років.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 6855,54 грн.
Вказана заборгованість виникла внаслідок прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень №0232232-2407-0221 від 08.05.2023, №0232231-2407-0221 від 08.05.2023, №0598625-2405-0221 від 30.06.2022, №0598626-2405-0221 від 30.06.2022, №0598626-2405-0221 від 30.06.2022, №0055269-2404-0221 від 04.03.2021, №0055270-2404-0221 від 04.03.2021.
Вказані податкові повідомлення-рішення форми були надіслані податковим органом проте конверти не були вручені адресату, на конверті містились відмітки «за зазначеною адресою не проживає» та «адресат відсутній за вказаною адресою».
Зазначені вище податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
У зв'язку із наявністю податкового боргу станом на 02 квітня 2024 року, що утворився внаслідок несплати відповідачем податкового зобов'язання в розмірі 6855,54 грн., відповідачу у 2020 році було надіслано на зазначену ним податкову адресу податкову вимогу форми “Ф» від 08.04.2020 року №48328-50 (вказана вимога не була вручена, конверт повернувся з відміткою «за зазначеною адресою не проживає»).
Суд першої інстанції вказав, що на день розгляду справи у суді вказана податкова вимога є не відкликаною.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючим органом правомірно заявлені до стягнення узгоджені суми податкового зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пунктом 266.7.1 статті 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
За змістом підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
В свою чергу, за правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами пункту 57.2 статті 54 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Сталою та послідовною є практика Верховного Суду (зокрема справи № 640/17763/21, №160/13436/22), відповідно до якої у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Матеріалами справи підтверджується й не спростовується в апеляційній скарзі, за даними облікової картки платника податків за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в загальному розмірі 6855,54 грн.
Ця сума боргу виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №0232232-2407-0221 від 08.05.2023, №0232231-2407-0221 від 08.05.2023, №0598625-2405-0221 від 30.06.2022, №0598626-2405-0221 від 30.06.2022, №0598626-2405-0221 від 30.06.2022, №0055269-2404-0221 від 04.03.2021, №0055270-2404-0221 від 04.03.2021.
Ці податкові повідомлення-рішення платник податків у встановленому порядку не оскаржував. Відповідно суми грошових зобов'язань за такими повідомленнями-рішеннями у визначений законодавством строк не сплатив. Відповідно, грошове зобов'язання, визначене вказаними рішеннями, набуло статусу узгодженого.
В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 59.3 цієї статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до матеріалів справи, 08.04.2020 року податковий орган сформував і направив на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №48328-50.
Оскільки після виставлення такої вимоги сума податкового боргу відповідача повністю не погашалася, підстав для виставлення нової податкової вимоги не виникало, а тому процедура стягнення вважається дотриманою.
Станом на день розгляду справи податковий борг у сумі 6855,54 грн повністю підтверджено і доказів сплати чи часткового погашення заборгованості зазначеної вище суми податкового боргу суду не надано.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі фактично зводяться до незгоди з податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок несплати зобов'язань за якими виник спір у цій справі.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово відзначав, зокрема у наведених вище справах, у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковими повідомленнями-рішеннями. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип закріплений у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Ця судова практика є сталою, чіткою та послідовною й підтверджується, крім наведених вище, постановами Верховного Суду у справах №440/18128/21, №300/2859/22, № №640/25601/20, №160/9696/22, №480/13804/21, №160/13436/22, №160/5021/19, № 160/10776/21, №160/7345/20.
Отже, у межах цього апеляційного провадження, з огляду на відповідну судову практику, передбачені процесуальним законодавством вимоги та повноваження колегія суддів не може надавати правову оцінку доводам апелянта та підставам апеляційного оскарження у контексті протиправності нарахування йому зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідач з дотриманням вимог, передбачених КАС України, не позбавлений права подати позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, доводи про неправомірність яких фактично наведені у апеляційній скарзі.
Щодо доводів апелянта, що нерухоме майно було реалізоване органами ДВС із прилюдних торгів протягом 2012 - 2013 років.
Відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі апелянт не наводить мотивів неможливості подання до суду першої інстанції інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та в реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, тому колегія суддів не приймає вказані докази до розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 податкового борг у сумі 6855,54 грн., на момент винесення рішення судом першої інстанції були обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених на підставі матеріалів справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Щодо вимоги апелянта про стягнення на його користь сплачений при зверненні до суду судовий збір, за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги, а також витрати на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.