Справа № 640/22592/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ярощук В.Г.
13 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2019 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2019 № 0695791208 та від 30.10.2019 № 019199408.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі актів камеральної перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 21.08.2019 № 0695791208 та від 30.10.2019 № 019199408 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумах відповідно 170,00 грн і 1020,00 грн у зв'язку з неподанням позивачем звітів форми 1-ПП за 2018 рік і за І квартал 2019 року.
На переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки у податкових деклараціях за 2018 рік і за І квартал 2019 року в рядку 05 ПЗ було проставлено прочерк у зв'язку з відсутністю прибутку, який підпадає під податкову пільгу. Водночас здійснення коригування фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років не є використанням податкової пільги і, як наслідок, обов'язок подавати Звіт за формою 1-ПП у позивача виникнути не міг. Крім цього, Звіт за формою 1-ПП не є документом, на підставі якого здійснюються нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, адже таким документом є податкова декларація. Тому цей звіт не відноситься до податкової звітності в розумінні пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, та, відповідно, на нього не поширюються встановлені підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 ПК України вимоги. Як наслідок, його неподання платником податків не може бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої пунктом 120.1 статті 120 ПК України.
Позивач також наголосив на тому, що у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування стосовно нього санкцій згідно з ППР від 30.10.2019 № 019199408 за повторне вчинення правопорушення протягом року, оскільки ППР від 21.08.2019 № 0695791208 станом на 30.10.2019 перебувало на стадії оскарження до Державної податкової служби України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Головного управління ДПС у м. Києві задоволено повністю.
Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС») і від 30.10.2019 № 019199408 (форма «ПС»).
Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних ППР щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції (штрафів) за неподання контролюючому органу звітів за 2018 рік і за І квартал 2019 року за формою, встановленою Порядку № 1233.
Відповідач з таким рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року № 640/22592/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Свої вимоги мотивує тим, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки порушує норми статті 242. Наведені порушення призвели до необ'єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.
Апелянт наголошує на тому, що підприємство повинно були подати звіт про суми податкових пільг за 2018 рік до 11.02.2019 (граничний термін подання). ТОВ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» скористався податковою пільгою 11020301 «Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, передбаченої пп. 140.4.2. п.140.4 ПК України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні Положення» Податкового кодексу України», відповідно до Довідника №91/2 інших податкових пільг, тобто у даному випадку платник зобов'язаний був подати звіт про суми податкових пільг. Оскільки, ТОВ «СМАЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» подавши декларацію з податку на прибуток з фінансовим результатом, який зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних ) років, скористався своїм правом на податкову пільгу за 12 місяців 2018 рік та перше півріччя 2019 року, то зобов'язаний подати звіт про суми податкових пільг.
Апелянт висновує, що він правомірно виніс податкове рішення від 21.08.2019 р. №0695791208 та від 30.10.2019 р. №019199408 на суму штрафних (фінансових) санкцій 170 грн та 1020 грн за порушення граничних термінів подання/неподання податкової звітності виконавши обов'язок визначений статтею 19 Конституції України та законами України.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року та від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 26.02.2019 позивач подав контролюючому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік, у рядку 05 ПЗ «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування» якого проставлено прочерк.
19.07.2019 відповідач склав Акт № 2975/26-15-12-08-21/38568415 «Про результати камеральної перевірки», яким встановлено факт неподання позивачем Звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за 2018 рік, граничний термін подання 11.02.2019.
На підставі Акта від 19.07.2019 № 2975/26-15-12-08-21/38568415 відповідач прийняв ППР від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС»), яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн за платежем адміністративні штрафи та санкції.
Згідно з рішенням Державної податкової служби України від 01.11.2019 № 7958/6/99-00-08-05-05 скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС») - без змін.
08.05.2019 позивач подав контролюючому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2019 року, у рядку 05 ПЗ «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування» якого проставлено прочерк.
01.10.2019 відповідач склав Акт № 957/26-15-12-08-21/38568415 «Про результати камеральної перевірки», яким встановлено факт неподання позивачем Звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року, граничний термін подання 10.05.2019.
На підставі Акта від 01.10.2019 № 957/26-15-12-08-21/38568415 відповідач прийняв ППР від 30.10.2019 № 019199408 (форма «ПС»), яким встановлено порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за платежем адміністративні штрафи та санкції.
Вважаючи вищезазначені ППР відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У силу приписів підпунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).
Таким чином, приписами чинного податкового законодавства встановлено обов'язок платника податків подавати суб'єктам владних повноважень відомості щодо отриманих ним податкових пільг.
Контролюючим органом у даній справі за результатами перевірки віднесено до пільг операцію з здійснення коригування фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Податкова пільга, в силу положень пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Пунктом 30.2 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
У відповідності до пункту 30.5, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Згідно з пунктом 30.6 статті 30 Податкового кодексу України суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 року №1233, він є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.
Положеннями пункту 2 Порядку №1233 встановлено, що суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.
Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Аналогічний порядок подання щоквартальної податкової звітності визначений підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
Разом з тим, вказані вище положення Порядку №1233 встановлюють загальні правила ведення відповідного обліку та коло суб'єктів, на яких покладається обов'язок подання звіту про суми податкових пільг.
При цьому, згідно пункту 8 Порядку №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об'єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Як вбачається зі змісту вказаної вище норми, Кабінет Міністрів України у постанові №1233 від 27.12.2010 встановив порядок обліку податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, лише за операціями, які є об'єктами оподаткування податком на додану вартість, які згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування ПДВ чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, а також тих, на які розповсюджується спеціальний режим оподаткування в галузі.
Крім того, пунктом 9 Порядку №1233 визначено, що суми податків та зборів не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб'єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою України за погодженням з Мінфіном.
На момент виникнення спірних правовідносин проведення вказаного вище розрахунку відбувалося відповідно до Порядку визначення суми податків та зборів не сплачених СПД до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2011 року №167 та погодженого з Міністерством фінансів України.
Порядок визначає механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування виключно для податку на додану вартість.
При цьому суд враховує, що щодо розрахунку суми пільг за іншими податками, у тому числі податку на прибуток, на той час законодавчо встановлений механізм відсутній.
З урахуванням наведених вище положень Порядку №1233, Порядку №167 та підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що подання платниками податків інформації, відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг, передбачено Податковим кодексом України, однак, порядку обліку суми пільг та подання звіту про суми податкових пільг по податках, відмінних від податку на додану вартість, чинним законодавством не передбачено.
При цьому, ДФС України кожний квартал затверджує довідники пільг.
Так, у Довіднику №91/2 інших податкових пільг станом на 01.01.2019 у розділі Інші пільги з податку на прибуток передбачена пільга з кодом 11020301, зміст якої полягає у тому, що Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.
Разом з тим, посилання податкового органу на Довідник №91/2, як на джерело права, суд вважає недоречним, оскільки такі довідники є внутрішніми документами ДПС України, які не затверджені в законодавчому порядку, тому не породжують для платників правових наслідків. Довідник не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, не є джерелом права в розумінні положень статті 7 КАС України, а є лише допоміжним, інформаційним документом складеним з метою надання допомоги платникам податку при складанні та поданні Звіту.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 2540/2960/18.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Положення даного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу.
Зазначену різницю суб'єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ Різниці до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 879.
Таким чином, зменшення фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розумінні Податкового кодексу України є не податковою пільгою, а є лише алгоритмом обрахування належного до сплати суб'єктом господарської діяльності податкового зобов'язання з урахуванням результатів його діяльності у попередні податкові періоди.
З огляду на докази наявні у матеріалах справи, суд не вбачає жодних відмінностей у розмірах ставок оподаткування податком на прибуток (знижки, зменшення тощо) або взагалі звільнення від оподаткування таким податком у спірних правовідносинах, що можна було б розцінювати як вид пільгового режиму оподаткування.
Зважаючи на наведене вище в сукупності, здійснення позивачем коригування фінансового результату до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років не є податковою пільгою, а тому у нього не виникло зобов'язання щодо подання до контролюючого органу звітів форми 1-ПП за 2018 рік і за І квартал 2019 року, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 21.08.2019 № 0695791208 (форма «ПС») та від 30.10.2019 № 019199408 (форма «ПС»).
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан