Справа № 640/30276/20 Головуючий у 1-й інстанції: Білоус А.Ю.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
13 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кузьмишиної О.М., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С.О.,
представника позивача П'ятигорця Д.А.,
представника відповідача ТОВ «Кернел-Трейд» - адвоката Авраменка С.Г.,
ТОВ «Презента Преміум» - адвоката Литвиненка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Презента Преміум» про визнання договорів недійсними та стягнення сум,
У грудні 2020 року Головне управління ДПС у Київській області (далі - позивач/апелянт/ГУ ДПС у Київській області) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі - відповідач 1/ТОВ Кернел-Трейд»), товариства з обмеженою відповідальністю «Презента Преміум» (далі - відповідач 2/ТОВ «Презента Преміум») про:
- визнання недійсними договорів поставки № ЧРК20-14550 від 12 вересня 2019 року, № ЧРК20-14801 від 13 вересня 2019 року, № ЧРК20-1489 від 17 вересня 2019 року, № ЧРК20-15368 від 18 вересня 2019 року, № ЧРК20-15574 від 20 вересня 2019 року, № ЧРК20-15617 від 21 вересня 2019 року, № ЧРК20-15815 від 23 вересня 2019 року, № ЧРК20-16151 від 25 вересня 2019 року, № ЧРК20-16199 від 25 вересня 2019 року, № ЧРК20-16270 від 25 вересня 2019 року, № ЧРК20-16704 від 28 вересня 2019 року, № ЧРК20-16719 від 28 вересня 2019 року на загальну суму 19 775 692, 88 грн, укладені між ТОВ «Презента Преміум» та ТОВ «Кернел-Трейд»;
- застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнути з ТОВ «Презента Преміум» на користь ТОВ «Кернел Трейд» 19 775 692, 88 грн;
- застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «Кернел Трейд» на користь держави 19 775 692, 88 грн.
В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Київській області послалось на те, що між ТОВ «Презента Преміум» та ТОВ «Компанія Телфорд Лоджістік» укладено договір про надання послуг по перевезенню від 08 серпня 2019 року № 08-08, однак за цим договором ТОВ «Компанія Телфорд Лоджістік» не зареєстровано жодної податкової накладної у 2019 році, 01 лютого 2020 року були з звільнені всі працівники, у товариства відсутні потужності та транспортні засоби і ним була проведена «експрес-ліквідація» зі зміною назви на ТОВ «Телфорд Компані», місцезнаходження, власника та директора. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі № 757/6059/19-к накладено арешт на грошові кошти, зокрема ТОВ «Компанія Телфорд Лоджістік», в рамках кримінального провадження №42018000000000678 від 17 квітня 2018 року. Вказані обставини свідчать про те, що господарські операції фактично не відбувались, що позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, та про те, що договір про надання послуг по перевезенню від 08 серпня 2019 року № 08-08 укладено без мети його фактичного виконання, а для необґрунтованого формування податкового кредиту. Оскільки ТОВ «Презента Преміум» посилається на фіктивний договір про надання послуг по перевезенню від 08 серпня 2019 року № 08-08, як на підтвердження реальності господарських операцій по договорам поставки № ЧРК20-14550 від 12 вересня 2019 року, № ЧРК20-14801 від 13 вересня 2019 року, № ЧРК20-1489 від 17 вересня 2019 року, № ЧРК20-15368 від 18 вересня 2019 року, № ЧРК20-15574 від 20 вересня 2019 року, № ЧРК20-15617 від 21 вересня 2019 року, № ЧРК20-15815 від 23 вересня 2019 року, № ЧРК20-16151 від 25 вересня 2019 року, № ЧРК20-16199 від 25 вересня 2019 року, № ЧРК20-16270 від 25 вересня 2019 року, № ЧРК20-16704 від 28 вересня 2019 року, № ЧРК20-16719 від 28 вересня 2019 року на загальну суму 19 775 692, 88 грн, укладені з ТОВ «Кернел-Трейд» договори є фіктивними та такими, що не відповідають інтересам держави і суспільства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного суду від 19 травня 2025 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України закрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ГУ ДПС у Київській області. Ухвала мотивована тим, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а мають приватноправовий (господарський) характер, оскільки стосуються укладення, виконання та оспорення договорів поставки між двома рівноправними суб'єктами господарювання. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності за статтями 203, 215, 228 ЦК України не передбачений КАС України як спосіб захисту у публічно-правових відносинах і є притаманним саме приватноправовим спорам. При цьому ГУ ДПС у Київській області не є стороною оспорюваних договорів, не здійснювало у цих правовідносинах публічно-владних управлінських функцій та фактично втручається у сферу свободи договору і господарської діяльності відповідачів. З огляду на предмет спору, суб'єктний склад та характер спірних правовідносин суд зазначив, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до статті 20 ГПК України, а не адміністративного. У зв'язку з цим, керуючись усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду та положеннями пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд дійшов висновку про непідвідомчість справи адміністративним судам і закрив провадження, роз'яснивши позивачеві право на звернення до господарського суду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, а справу надіслати до суду першої інстанції. Зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про непідвідомчість спору адміністративним судам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Спір виник у сфері публічно-правових податкових відносин, оскільки ГУ ДПС звернулося до суду в межах реалізації наданих Податковим кодексом України владних повноважень, спрямованих на захист публічного інтересу та забезпечення дотримання податкового законодавства. Апелянт вказує, що контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, а право звернення до суду з вимогами про визнання правочинів недійсними прямо передбачене пунктом 20.1.30 статті 20 ПК України, зокрема у випадках, коли такі правочини суперечать інтересам держави та публічному порядку. Суд безпідставно звів спір виключно до приватноправового, не врахувавши податкову природу наслідків оспорюваних договорів та їх вплив на виконання платниками податків конституційного обов'язку зі сплати податків. Також у скарзі зазначено, що суд першої інстанції неправильно витлумачив правові позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема не врахував відступ Великої Палати від попередніх висновків щодо юрисдикції таких спорів, а відтак дійшов передчасного та помилкового висновку про необхідність розгляду справи за правилами господарського судочинства. У зв'язку з цим апелянт вважає, що ухвала про закриття провадження перешкоджає ефективному судовому захисту публічних інтересів та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
ТОВ «Презента Преміум», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечило явку свого представника в судове засідання.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь представник відповідача-2 в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що між ТОВ «Презента Преміум» (Постачальник) та ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) укладено договори поставки: від 12 вересня 2019 року № ЧРК20-14550, від 13 вересня 2019 року № ЧРК20-14801, від 17 вересня 2019 року № ЧРК20-14896, від 18 вересня 2019 року № ЧРК20-15368, від 20 вересня 2019 року № ЧРК20-15574, від 21 вересня 2019 року № ЧРК20-15617, від 23 вересня 2019 року № ЧРК20-15812, від 25 вересня 2019 року № ЧРК20-16151, від 25 вересня 2019 року № ЧРК20-16199, від 25 вересня 2019 року № ЧРК20-16270, від 28 вересня 2019 року № ЧРК20-16704, 28 вересня 2019 року № ЧРК20-16719, згідно з пунктами 1.1, 1.2 яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2019 року на умовах, зазначених у цих договорах.
Відповідно до пункту 2.1 цих договорів поставки, Постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAT: (місце поставки: СП ТОВ «Трансбалктермінал», розташований за адресою: Україна, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 58) або (місце поставки: ТОВ «Тіс-Зерно», розташований за адресою: Україна, Одеська область, Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 60) (надалі - «Портовий елеватор») за вибором Покупця, розвантажений з транспортного засобу постачальника згідно з «Інкотермс-2010». Конкретні умови поставки Товару (в тому числі місце поставки, термінал) визначаються Покупцем в односторонньому порядку та зазначаються, в тому числі, в письмовій інструкції, що надається Постачальнику та є для нього обов'язковою. У разі розбіжностей умов цього договору з «Інкотермс-2010», пріоритет має текст цього договору.
Згідно з пунктом 2.4 договорів при поставці товару Постачальник забезпечує: 1) надання Покупцю оригіналу рахунку; оригіналу видаткової накладної (виписується датою поставки товару); належним чином оформленої товарно-транспортної накладної; копії реєстру портового елеватору про прийом товару на особовий рахунок Покупця; копію свідоцтва платника ПДВ або копію витягу з реєстру платника ПДВ; 2) реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у відповідності до вимог податкового законодавства, в тому числі при складанні податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної обов'язково вказує не менше перших 4 цифр коду УКТ ЗЕД відповідно до пункту 1.2 договору.
За приписами пункту 4.1 договорів поставки оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника впродовж 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару та після отримання Покупцем від Постачальника документів на здійснення Постачальником дій, зазначених у пунктах 2.4 та 5.5 цього договору. У разі ненадання зазначених документів (та/або не здійснення дії) або неповного їх надання (та/або здійснення), Покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару. У разі відсутності реєстрації в ЄРПН податкової (-их) накладної (-их) та/або розрахунку (-ів) коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної та/або оформлення їх з порушенням чинного законодавства, Покупець має право затримати оплату товару до дати такої реєстрації та/або виправлення помилок. Така реєстрація та/або виправлення помилок повинна бути здійснена Постачальником у строк, не більше 365 календарних днів з дати поставки товару.
Вважаючи безпідставним документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Презента Преміум» з підстав відсутності реальних правових наслідків здійснених господарських операцій, та те, що вказані договори поставки суперечать інтересам держави і суспільства, ГУ ДПС у Київській області звернулось до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на звернення до суду здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом.
Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України (у редакції на час звернення до суду з даним позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (у редакції на час звернення до суду з даним позовом) передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
За загальним правилом, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України), з метою реалізації покладених на них повноважень у відповідних спірних публічно-правових правовідносинах.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18).
Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб'єкта цих правовідносин, який є обов'язковим для цього суб'єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб'єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб'єкта, який вступає з ним у правові відносини.
Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.
Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо одна сторона в межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.
Аналогічного змісту правову позицію неодноразово викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 та інших.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо скарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тобто норми КАС України регламентують порядок розгляду не просто публічно-правових спорів, а тих з них, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Розгляд спорів у межах господарської юрисдикції за зверненням контролюючого органу з позовами про визнання недійсними правочинів та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, призводить до того, що цей орган має довести порушення своїх прав та інтересів, проте оспорювані правочини в цьому випадку не зачіпають будь-яких прав та інтересів органів Державної податкової служби України, оскільки в цих правовідносинах такі органи реалізують виключно владні управлінські функції під час податкового контролю відповідно до ПК України.
Аналіз положень пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ, якою передбачено розгляд справ щодо визнання недійсними правочинів банкрута, дає підстави для висновку, що зазначена норма не нівелює та не витісняє дію статті 20 Податкового кодексу України. Остання містить чітке й спеціальне застереження щодо винятків із загальних правил підвідомчості спорів, зокрема у частині спорів про недійсність правочинів, які, за позицією контролюючих органів, укладені з метою приховування об'єктів оподаткування.
Саме недотримання податкових правил дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави, а позовні вимоги органів Державної податкової служби України мають обов'язково бути підкріплені нормами Податкового кодексу України. Отож відповідна категорія спорів виникає не із самих норм цивільного чи господарського права. Тобто відсутній юридичний факт, який би призводив до виникнення будь-яких цивільних прав та обов'язків між контролюючими органами та платниками податків. Втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, якщо спірний правочин створює об'єктивні перешкоди в здійсненні функцій органів Державної податкової служби України - заважає правильно встановити розмір податкового обов'язку, унеможливлює чи ускладнює стягнення податкового боргу тощо. Власне, задля належного забезпечення своїх управлінських функцій контролюючий орган через суд прагне усунути перешкоду у вигляді відповідного правочину і в такий спосіб забезпечити належну поведінку невладного суб'єкта - платника податків.
Враховуючи наведене, справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду саме адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.
За змістом заявленого позову, у даній справі спірним є питання здійснення ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Презента Преміум» діяльності з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди без правових на те підстав, тому правовідносини у цій справі виникли виключно у публічно-правовій площині. У зв'язку з цим податковий орган, звертаючись до суду з таким позовом, реалізовував свої владні повноваження у публічно-правових відносинах стосовно наведених вище суб'єктів господарювання. Фактично контролюючий орган реалізовує повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсними угод, що суперечать інтересам держави та суспільства, і застосування встановлених законом правових наслідків недійсності таких договорів в межах публічно-правових відносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів у єдності матеріального та процесуального вимірів. Сфера виникнення спору має загальнозначущий та загальносуспільний характер, зумовлена реалізацією публічного інтересу, тому що податковий орган як суб'єкт з особливим правовим статусом втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договорів, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування з метою забезпечення національної економічної безпеки шляхом реалізації функції мобілізації фінансових ресурсів. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер «владного розпорядження» для припинення дискримінації держави, що слугуватиме запобіжником проти завдання збитків державі.
Вказаний правовий висновок був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 травня 2025 року у справі № 420/12471/22, у якій відступлено від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23, щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, не врахував актуальну та обов'язкову для застосування правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вже існувала на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Зазначена позиція чітко визначає, що спори за позовами контролюючих органів про визнання недійсними правочинів, які спрямовані на ухилення від оподаткування та порушують публічний порядок у сфері оподаткування, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Неврахування судом першої інстанції цього правового висновку призвело до помилкового визначення предметної юрисдикції спору та безпідставного закриття провадження у справі.
За таких обставин, відповідно до статті 320 КАС України оскаржена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кузьмишина О.М.
Штульман І.В.
Повний текст виготовлено 14.01.2026.