П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 766/9176/25
Перша інстанція: суддя Шестакова Я.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
13 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 б/н від 18.04.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною постановою накладено стягнення за фактом його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці на 06.03.2025 року, однак вказану повістку він не отримував, місце проживання не змінював. За таких обставин в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення.
Відповідно до відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повістку надіслано на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання. Згідно руху повістки видно, що працівник поштового відділення здійснив спробу вручення повістки, однак вона повернута з відповідною відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є підтвердженням належного повідомлення позивача. За цих обставин, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач зобов'язаний був з'явитися до РТЦК на призначену дату.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводу про неотримання жодної кореспонденції від відповідача, хоча постійно проживає за місцем реєстрації.
Також апелянт вказує, що відповідно до повістки він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних, в той час як у оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 не з'явився для проходження медичного огляду.
При цьому матеріали справи не містять копії повістки №2607965, тому суд першої інстанції не міг достеменно встановити підстави виклику позивача та чинність самої повістки. Так само матеріали справи не містять конверту у якому направлялась повістка, що унеможливлює дослідження часу та причин повернення кореспонденції. Згідно ж офіційного сайту Укрпошта поштове відправлення №0610232898910 на даний час не зареєстроване в системі.
Отже суд першої інстанції не міг встановити факт належного сповіщення позивача про необхідність прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як необхідної передумови притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до змісту протоколу №103 від 17.04.2025 року про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки 06.03.2025 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 17.04.2025 року, коли в супроводі співробітників поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону. мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
У графі пояснення зазначеного протоколу, ОСОБА_1 зазначив, що повістку не отримував (а.с.34).
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_5 створено повістку №2607965 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 06.03.2025 року о 09:00 для уточнення даних. Зазначено адресу, на яку направляється повістка. Наявні відомості накладання електронного підпису керівника районного ТЦК та СП, яким створено повістку (а.с.35).
Згідно опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610232898910, повістку ІНФОРМАЦІЯ_3 №2607965 направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36).
Відповідно до витягу з офіційного сайту Укрпошта поштове відправлення №0610232898910 повернуто відправнику 05.03.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
18.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову б/н по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень (а.с.13-14).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належним чином оповіщений повісткою про необхідність явки 06.03.2025 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд, а саме до 17.04.2025 року, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене 4.3 ст 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено протоколом від 17.04.2025 року.
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в скасуванні постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 б/н від 18.04.2025 року, суд виходив з належного повідомлення позивача про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних, що є підставою для накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В силу ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення положень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та визначає підвищену відповідальність у разі вчинення адміністративного правопорушення в особливий період.
Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до ч. якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ІНФОРМАЦІЯ_7 до відзиву на позовну заяву долучив до матеріалів справи копію повістки №2607965 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 06.03.2025 року о 09:00 для уточнення даних, що спростовує доводи апелянта про її відсутність та неможливість суду першої інстанції дослідити повістку.
Дослідивши повістку №2607965, колегія суддів встановила, що дану повістку підписано кваліфікованим електронним підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона містить QR-код для перевірки її чинності (а.с.35).
Також колегія суддів вбачає, що повістку направлено засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням №0610232898910 на адресу АДРЕСА_1 та повернута з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» (а.с. 35-37).
Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві та є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , відповідно до наданого паспорту громадянина України (а.с.5).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі-Порядок №560)
Абзацем 3 пункту 41 Порядку №560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належне повідомлення відповідачем ОСОБА_1 про виклик за повісткою на 06.03.2025 року та невжиття позивачем заходів щодо отримання поштової кореспонденції за своїм зареєстрованим місце проживання.
Доводи апелянта про відсутності належного доказу направлення йому повістки, оскільки відповідачем не надано до суду сам конверт, судова колегія вважає такими, що не спростовує висновків суду.
Матеріали справи містять опис вкладення до поштового відправлення №0610232898910, у якому зазначено ПІБ позивача, його адреса та номер повістки. Додатково відповідач надав витяг з офіційного сайту Укрпошта щодо поштового відправлення №0610232898910 з інформацією про рух кореспонденції (а.с.36-37). Надані документи узгоджені між собою та дозволяють однозначно встановити вміст кореспонденції, адресата, його адресу, час направлення та повернення кореспонденції до адресанта.
Отже, встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини вказають на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення (умисної протиправної бездіяльності), тому відсутні підстави для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 б/н від 18.04.2025 року.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно приписів ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 272 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В. Вербицька
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: К.В. Кравченко