П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5345/25
Категорія:113080000 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:30.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Ступакової І.Г.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запис про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку й здійснити звернення до Інгульського відділу Поліції 2 Миколаївського управління ГУНП в Миколаївській області про виключення з ІПНП інформації що ОСОБА_1 вчинене адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заяви позивач вказував, що відповідач не вручав ОСОБА_1 повістки, а від так відсутні підстави вважати, що позивач порушував правила військового обліку. Проте, в Єдиному державному реєстрі призовників, є запис про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, про що він дізнався випадково з повідомлення в додатку "Резерв+". Позивач наголошує, що відносно нього не складався протокол про адміністративне правопорушення, відсутня постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а відтак у відповідача відсутні будь-які правові підстави вносити запис про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом за місцем його проживання була направлена повістка №2824313, з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 березня 2025 року об 9:00. Місце свого проживання ОСОБА_1 зазначив самостійно, шляхом особистої явки до РТЦК. Надіслана позивачеві повістка повернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою "відсутність особи за вказаною адресою". Відповідно до п.41 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" №560 від 16 травня 2024 року (далі - Постанова №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ТЦК та СП у разу надіслання повістки засобами поштового зв'язку - день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
Також, відповідачем у відзиві зазначено, що позивач за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, після чого 24 березня 2025 року відповідачем було підготовлено та направлено повідомлення до Національної поліції про примусовий привід позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Після направлення повідомлення до органів поліції в застосунку "Резерв+" автоматично відображається повідомлення про порушення правил військового обліку способи, відносно якої направлено повідомлення до Національної поліції. Відповідач вважає, що діяв в межах своєї компетенції та на виконання вимог закону, а відтак вважає що дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірні.(а.с.45-47).
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що протокол відносно нього не складався та не було притягнення до адміністративної відповідальності, а тому, відомості до Єдиного державного реєстру призовників про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку внесені безпідставно.
Апелянтом зазначено, що відповідачем не доведено факт перебування позивача в розшуку, навпаки, відомості зазначені у додатку "Резерв+" доводять зворотне, оскільки містять вказівку, що дані уточнено вчасно.
Також, апелянт вказав, що за відсутності витягу про рух поштового відправлення, встановити дотримання порядку вручення повістки направленої поштовим відправлення, а саме дотримано процедури інформування одержувача про надходження рекомендованого листа, неможливо.
Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу вказується, що судом першої інстанції повністю з'ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні відповідають дійсним обставинам справи, при вирішенні спору норми матеріального та процесуального права застосовані правильно, а отже рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у даній справі є законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16 січня 2023 року перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , 29 листопада 2024 року пройшов ВЛК та був визнаний придатний до служби у лавах ЗСУ (а.с.145).
12 грудня 2024 року під час особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 повідомив про своє фактичне місце проживання ( АДРЕСА_1 ), його облікові дані були оновленні та записи занесенні в застосунку "Резерв+" (а.с145,146).
04 березня 2025 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачеві виписана повістка №2824313, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 14 березня 2025 року об 09:00 (а.с.17 ).
Повістку направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим ластом з описом вкладення та зі зворотнім повідомлення, за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.20).
Відправлення було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою Укрпошти "відсутність особи за вказаною адресою" (а.с.20).
24 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 сформовано звернення до органів Національної поліції №Е1756594 з проханням здійснити примусовий привід ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
25 березня 2025 року в застосунку "Резерв+" змінено статус військовозобов'язаного ОСОБА_1 та в застосунку з'явилася помітка про "порушення правил військового обліку" (ас.24).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 представнику позивача надав ґрунтовну відповідь на адвокатський запит, у якій роз'яснено підстави внесення до інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" стосовно позивача ОСОБА_1 та водночас роз'яснено, що усі інші матеріали стосовно ОСОБА_1 знаходяться у ВП №2 (м. Миколаєва ) ГУ НП у Миколаївській області.
Разом з тим, доказів звернення позивача чи його представника до ВП №2 ГУ НП в Миколаївської області з приводу видалення відомостей стосовно нього з інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" позивачем та /або його представниками до суду не надано.
Посилання позивача на те що він не отримував повістки, яка на його думку, йому не належним чином вручена, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки, відповідно до п.41 Постанови №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ТЦК та СП у разу надіслання повістки засобами поштового зв'язку - день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
В матеріалах справи містяться докази, що поштове відправлення з повісткою було відправлено на адресу фактичного проживання ОСОБА_1 , яку він самостійно зазначив при особистій явці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відправлення повернулося з відмуткою Укрпошти "відсутність особи за вказаною адресою", що з оглядом на положення п.41 Постанови №560 дає підстави вважати , що військовозобов'язаний належним чином оповіщений про виклик до районного (міського) ТЦК та СП.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною 5 ст. 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Верховний Суд зазначав, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
За визначенням ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 ст. 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною 1 ст. 286 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Предметом спору у даній справі є, зокрема, дії відповідача щодо внесення інформації до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку
Згідно обставин у справі, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У поданій позовній заяві позивач вказував на те, що у військово-обліковому документі "Резерв +" міститься припис про порушення ним правил військового обліку.
Слід зазначити, що відповідно до ч.5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Пунктом 15 Постанови №560 передбачено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного.
- організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі);
- звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В свою чергу, відповідно до положень ст. 235 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.ст. 222-244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів (ст. 255 КУпАП).
Відповідно до ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.
За положеннями ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно особливостей розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, визначених КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Статтею 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до ст. 8 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ст. 9 Закону).
За положеннями ст. 6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста згідно ст. 8 зазначеного вище Закону, належать: 1) відомості про виконання військового обов'язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.
Таким чином у разі виявлення факту вчинення призовником, військовозобов'язаним або резервістом порушення правил військового обліку, або порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст.ст. 210, 2101 КУпАП), уповноважена територіальним центром комплектування та соціальної підтримки особа складає протокол у справі про адміністративне правопорушення. При цьому протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту саме виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В свою чергу у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, порушник може бути доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ст. 259 КУпАП). Крім того, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, а також з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ про адміністративне правопорушення допускається адміністративне затримання особи (ст. 260 КУпАП).
Таким чином, дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, пов'язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення, що мало наслідком внесення до відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
На думку колегії суддів, встановлення обставин правомірності чи протиправності дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку вимагає, в першу чергу, надання оцінки висновкам відповідача про наявність ознак скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у недотриманні позивачем встановлених чинним законодавством правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, і, як наслідок, наявності підстав для вжиття відповідних заходів для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що адміністративним судам підсудні справи не лише з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, оскільки законодавством не визначено іншого порядку судового захисту прав та законних інтересів особи у цих публічних правовідносинах, то за загальним принципом, визначеним у ст.ст. 5, 19 КАС України, такі справи належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як вже вказувалось вище, заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на зазначені вище висновки Верховного Суду доводи апелянта щодо відсутності факту притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема, відсутності відповідної постанови, прийнятої за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, є, та не оскарження ним саме факту притягнення його до адміністративної відповідальності є, на думку колегії суддів, необґрунтованими.
В свою чергу справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Слід зазначити, що ст. 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.
Так, за положеннями даної статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених ч.1 та 3 цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про те, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Згідно ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 5 та 6 ст. 29 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених п.4-6 ч.1 цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п.4-6 ч.1 цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
За положеннями ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
За аналогією порушення правил предметної юрисдикції адміністративних судів, має наслідком передачу справи до відповідного адміністративного суду, до підсудності якого віднесено розгляд такої справи.
З огляду на предмет розгляду даної справи, яким є дії відповідача як суб'єкта владних повноважень у справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з цього приводу інформації, колегія суддів доходить висновку, що дана справа не підсудна Миколаївському окружному адміністративному суду.
Частиною 1 ст. 318 КАС України передбачено, що у разі прийняття рішення судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст.ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу, таке рішення суду підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Отже, колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням правил предметної юрисдикції (підсудності), визначеної ст. 20 КАС України, судова колегія приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 20, 308, 311, п.5 ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 318, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року - скасувати.
Справу №400/5345/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Інгульським районним судом м. Миколаєва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Ступакова І.Г.
Суддя: Шляхтицький О.І.