П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25359/25
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Дата і місце ухвалення: 24.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В липні 2025 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, та з орендної плати з фізичних осіб в загальній сумі 12144,37 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не повне з'ясування судом обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 24.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що податкове зобов'язання, нараховане відповідачу до сплати згідно податкових повідомлень-рішень №1820757-2407-1553-UA68040470000054519 від 10.06.2024р., №1892439-2407-1553-UA68040170000054519 від 17.06.2024р. та №1995231-2407-1553-UA68040470000053519 від 28.06.2024р. не є узгодженим у спосіб, визначений ПК України, у зв'язку з надісланням вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги за не належною адресою ОСОБА_1 . Апелянт стверджує, що відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 12.05.2010р. по 27.01.2025р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і саме за вказаною адресою йому контролюючим органом надсилалися податкові повідомлення-рішення та податкова вимога. У відповідності до пункту 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення вважаються врученими ОСОБА_1 .
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інтегрованої картки платника податкова заборгованість фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 складає 12144,37 грн., в т.ч. зі сплати:
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (18010200), в сумі 8106,35 грн., нарахованого відповідачу податковим повідомленням-рішенням №1820757-2407-1553-UA68040470000053519 від 10.06.2024р.;
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), в сумі 3293,05 грн., нарахованого відповідачу податковим повідомленням-рішенням №1995231-2407-1553-UA68040470000053519 від 28.06.2024р.;
орендній платі з фізичних осіб (18010900) в сумі 744,97 грн. - нарахування пені ІКП на борг мин.р (ст.129 ПК України з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19).
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» №0017570-1303-2201 від 18.10.2024р., якою платника податків повідомлено, що станом на 17.10.2024р. його податкова заборгованість становить 14 595,82 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу надіслано Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Поштові відправлення повернулися відправнику без вручення їх адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, а також по орендній платі з фізичних осіб, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося з даним позовом до суду про стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимоги надсилалися контролюючим органом за адресою, яка не являється податковою адресою ОСОБА_1 , а тому визначені ними суми грошових зобов'язань не є узгодженими та, відповідно, не набули статусу податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу/
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. (п.57.3 ст.57 ПК України).
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факт узгодженості грошового зобов'язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання в добровільному порядку, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтею 42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вбачається з матеріалів справи, як податкові повідомлення-рішення, так і податкова вимога надсилалися Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області за адресою місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , однак поштові відправлення повернулися до контролюючого органу без вручення їх адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Позивач, з посиланням на положення статті 42 ПК України, стверджує, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачу і, як наслідок, визначені ними суми грошових зобов'язань є узгодженими.
Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 45 ПК України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру).
Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно наданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків (від 27.05.2025р. №2201-2025-0001152) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідні відомості щодо адреси відповідача містяться і довідці ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 04.08.2025р. №5188/15235, де також зазначено, що ОСОБА_1 за відповідною адресою зареєстрований з 01.06.2012р.
А відтак, починаючи з 01.06.2012р. зареєстрованою у встановленому порядку податковою адресою платника податків ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , а не адреса, за якою позивачем надсилалися податкові повідомлення-рішення та податкова вимога.
Колегія суддів враховує, що у позивача наявний доступ до відомостей Реєстру та останній мав бути обізнаний про вказану обставину. Однак, перед надісланням відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги контролюючий орган не перевірив актуальну інформацію про податкову адресу ОСОБА_1 .
Твердження апелянта про те, що відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 12.05.2010р. по 27.01.2025р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються допустимими доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що податковим органом, на якого КАС України покладає обов'язок доказування, не доведено направлення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги за належною адресою платника податків. Як наслідок, в колегії суддів відсутні підстави для висновку про набуття грошовими зобов'язаннями статусу податкового боргу в розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України (суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк).
Колегія суддів наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної Податковим кодексом України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 24.09.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук