13 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5464/25
Суддя І інстанції - Конишева О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.06.2025 року, зарахувавши до її загального трудового стажу періоди роботи з 02.05.1997 року по 01.11.1997 рік, з 13.02.2001 року по 13.08.2001 рік, з 01.02.2003 року по 18.12.2007 рік.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2025 № 072250008023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997 та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.02.2001 по 13.08.2001, період роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05.06.2025.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення від 13.06.2025 № 072250008023 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу. При цьому, скаржник вказує на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997, періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.02.2001 по 13.08.2001, а також періоду роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач звернувся до органів Пенсійного фонду 05.06.2025 із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058).
Розглянувши заяву позивача та додані документи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було винесене рішення від 13.06.2025 № 072250008023 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено: Вік заявника на момент звернення до органів Пенсійного фонду України становив 61 рік 09 місяців 16 днів. Відповідно до наданих додатків до заяви страховий стаж заявника становить 26 років 01 місяць 22 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997 рік, оскільки відсутнє посилання на наказ про припинення виплати допомоги та дописано наказ про призначенця допомоги по безробіттю та дату закінчення виплати допомоги; з 13.02.2001 по 13.08.2001 рік, оскільки виплата матеріальної допомоги по безробіттю не підлягає соціальному страхуванню згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; з 01.02.2003 по 18.12.2007 рік, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Далі Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2025 № 072250008023 позивачу не було зараховано до страхового стажу наступних періодів:
- період отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997 рік, оскільки відсутнє посилання на наказ про припинення виплати допомоги та дописано наказ про призначенця допомоги по безробіттю та дату закінчення виплати допомоги;
- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.02.2001 по 13.08.2001, оскільки виплата матеріальної допомоги по безробіттю не підлягає соціальному страхуванню згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- період роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007 рік, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.
Щодо правомірності незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується період одержання допомоги по безробіттю.
В свою чергу, записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 підтверджується отримання позивачем в період з 02.05.1997 по 02.11.1997 допомоги по безробіттю у Берегівському РЦЗ.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Зважаючи на викладене, колегія суддів робить висновок про протиправність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997.
Щодо правомірності незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.02.2001 по 13.08.2001, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , позивач в період з 13.02.2001 по 13.08.2001 отримувала матеріальну допомогу по безробіттю.
В свою чергу, Законом України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі -Закон № 2505-IV) частину 1 статті 24 Закону № 1058-IV доповнено абзацом такого змісту:
«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».
Зазначеним Законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону № 1058-IV, тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.
Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З огляду на наведене, оскільки позивач одержував матеріальну допомогу по безробіттю з 13.02.2001 по 13.08.2001, а Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004, колегія суддів зазначає про те, що застосуванню підлягає законодавство, що діяло раніше.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі Закон №1533-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду отримання допомоги по безробіттю) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога по частковому безробіттю;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Стаття 28 Закону № 1533-III в редакції від 01.01.2001 передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічні положення містить стаття 31 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції від 29.05.2001; далі - Закон № 803-XII) - безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 4 Закону № 803-XII держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Аналізуючи вищенаведені положення, колегія суддів робить висновок про протиправність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997.
Щодо правомірності незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , позивач у період з 01.02.2003 по 18.12.2007 на посаді продавця в ТОВ «Сосисочна».
В свою чергу, в силу положень статті 21 Закону №1058-IV, облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 статті 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Стаття 12-1 Закону № 2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Статтею 14-1 Закону № 2464-IV передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, колегія суддів приходить висновку, що відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007 не є підставою для позбавлення особи права на зарахування вказаного стажу до страхового, оскільки позивач не є відповідальною особою ані за наповнення такого реєстру, ані за контроль за своєчасністю та повнотою наповнення цього реєстру інформацією, відтак, вона не може нести негативні наслідки за відсутність інформації за період її роботи в цьому реєстрі.
За наведених обставин, колегія суддів робить висновок про протиправність незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.06.2025 № 072250008023, а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 02.05.1997 по 02.11.1997, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 13.02.2001 по 13.08.2001, період роботи з 01.02.2003 по 18.12.2007 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05.06.2025.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.А. Шальєва