14 січня 2026 р. Справа № 480/6111/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 (ухвалене суддею Шаповал М.М.) в справі № 480/6111/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.06.2025 № 183950009369 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ; зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, періоди роботи з 01.08.1997 по 28.09.2018 у приватному акціонерному товаристві "Лебединський завод поршневих кілець" (21 рік 1 місяць 27 днів) посаді формувальника ливарного цеху акціонерного товариства "Лебединський завод поршневих кілець"; зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 20.01.1994 по 05.06.1996 на посаді повара III розряду санаторію "Токарі".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 04.04.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - Лебединське відділення Головного управління ПФУ в Сумській області для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви додано уточнюючі довідки, які підтверджують пільговий характер роботи.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії № 1839500009369 від 12.06.2025, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з тим, що довідка № 159 від 03.06.2025 не відповідає Додатку № 5 Порядку № 637, а саме: "Відсутній підсумок пільгового стажу роботи, характер виконуваної роботи, пункт найменування списків або їх номери, до якого включаються періоди роботи зі шкідливими і важкими умовами праці". До загального стажу відповідачем не враховано період роботи з 20.01.1994 о 05.06.1996 на посаді повара III розряду санаторію Токарі", оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР, що суперечить "Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України № 643 від 18.10.1993.
Дослідженням записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1988 позивача щодо спірних періодів роботи встановлено, що вона містить наступні записи:
№ 14 - 19.05.1997 наказом № 53 від 19.05.1997 відкритого акціонерного товариства "Лебединський завод поршневих кілець" позивачку прийнято на роботу у ливарний цех учнем формувальника;
№ 15 - 01.08.1997 наказом № 56 від 08.08.1997 ВАТ "Лебединський завод поршневих кілець" позивачці присвоєно 2 розряд формувальника ливарного цеху;
№ 16 - містить посилання на відповідність посади формувальника переліку професій, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 2 також вказано про підтвердження атестації робочого місця. Зазначений запис проведений відповідно до наказу № 21 від 01.03.2010;
№ 18 - містить посилання на відповідність посади формувальника переліку професій, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 2 також вказано про підтвердження атестації робочого місця. Зазначений запис проведений відповідно до наказу № 62 від 21.04.2015;
№ 20 - 28.09.2018 наказом ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець" № 23-к від 28.09.2018 позивачку звільнено із займаної посади, що підтверджується довідкою ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець № 159 від 03.06.2025.
Також, відповідно до наказу № 21 від 01.03.2010 ВАТ "Лебединський завод поршневих кілець" та наказу № 62 від 21.04.2015 ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець" професію формувальника машинного формування віднесено до переліку професій на пільгове пенсійне забезпечення списку № 2 і підтверджено атестацію робочих місць.
Переліком робочих місць, виробництв, професій та посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2 ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець" від 21.04.2015 підтверджено, що посада позивачки, а саме формувальника машинного формування ливарного цеху дільниці формовки відноситься до зазначеного переліку.
02.07.2010 відповідно до наказу № 95 від 02.07.2010, Відкрите акціонерне товариство "Лебединський завод поршневих кілець" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Лебединський завод поршневих кілець".
05.05.2016 відповідно до наказу № 70 від 05.05.2016, Публічне акціонерне товариство "Лебединський завод поршневих кілець" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Лебединський завод поршневих кілець".
Факти перейменування ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець" відображені у належній позивачу трудовій книжці записами № 17 від 02.07.2010, № 19 від 05.05.2016, та підтверджуються довідкою ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець" № 02-05/95 від 12.03.2025.
Позивачка не погодилася з вищезазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивачки є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.06.2025 № 183950009369 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, періоди роботи з 01.08.1997 по 28.09.2018 у приватному акціонерному товаристві "Лебединський завод поршневих кілець" (21 рік 1 місяць 27 днів) посаді формувальника ливарного цеху акціонерного товариства "Лебединський завод поршневих кілець"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 20.01.1994 по 05.06.1996 на посаді повара III розряду санаторію "Токарі".
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11.10.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому - Закон № 1058) доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", та, відповідно статей 114 та 115.
Отже, після набрання чинності Законом № 2148 пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 призначаються виключно згідно із статтею 114 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку № 2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (в подальшому - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, застосовуються якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003.
Згідно із п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці (в подальшому - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
Відповідно до п. 4.4, 4.5 Порядку № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (в подальшому - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, записи трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10.08.1988 мітять записи щодо спірних періодів роботи.
Крім того, позивачкою надано відповідачу довідки про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах і копії наказів:
- "Про результати атестації робочих інші пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством" № 62 від 21.04.2015 з додатком № 1 до наказу № 62 від 21.04.2015 із затвердженим Переліком робочих місць, виробництв, професій та посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2 ПАТ "Лебединський завод поршневих кілець";
- "Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством" № 21 від 01.03.2010 з додатком № 1 до наказу № 21 від 01.03.2010 із затвердженим Переліком робочих місць, виробництв, професій та посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 та № 2 по ВАТ "Лебединський завод поршневих кілець";
- "Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення робітників підприємства" № 54 від 01.06.1994;
- "Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення" № 66 від 01.03.2005 з додатком № 1 до наказу № 66 від 01.03.2005 Перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за віком згідно Списків № 1 та № 2, згідно ст. 13 п. 3;
- "Про підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення" № 76 від 03.01.2000.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновків, що робота позивачки у шкідливих умовах праці з 01.08.1997 по 28.09.2018 сумарно становить 21 рік 01 місяць 27 днів на посадах, передбачених Списком № 2.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивачки період роботи з 20.01.1994 по 05.06.1996, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1988, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР, що суперечить "Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України № 643 від 18.10.1993, суд зазначає наступне.
На час первинного заповнення трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10.08.1988 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України.
Відповідно до п. 1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 1.5. Інструкції № 58 визначено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Так, згідно із п. 2.11.Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12. Інструкції № 58).
Згідно із п. 4 Постанови № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 в справі № 687/975/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивачка жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Отже, аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що позивачка не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність пільгового стажу позивачки за спірний період.
Крім того, саме записи про спірний період роботи в трудовій книжці завірені підписом уповноваженої особи та печаткою установи.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.06.2025 № 183950009369 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, періоди роботи з 01.08.1997 по 28.09.2018 у приватному акціонерному товаристві "Лебединський завод поршневих кілець" (21 рік 1 місяць 27 днів) посаді формувальника ливарного цеху акціонерного товариства "Лебединський завод поршневих кілець"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 20.01.1994 по 05.06.1996 на посаді повара III розряду санаторію "Токарі".
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення в даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Таким чином, суд переглянувши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 в справі № 480/6111/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич