14 січня 2026 р. Справа № 440/6786/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полтавське" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/6786/24
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Приватного підприємства "Полтавське"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавське" (далі - відповідач), в якому просило стягнути з Приватного підприємства "Полтавське" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції у розмірі 68226 грн. 09 коп.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Полтавське» на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 68226 грн. 09 коп. (шістдесят вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 09 копійок).
Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі №440/6786/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ПП «Полтавське» подавало за 13.03.2023р. до Центру зайнятості у Полтавській області звіт за формою №3-ПН, визначеною Міністерством економіки України «Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) «Робітник лісокультурних (лісогосподарських) робіт 8 осіб та 1 вакансію оператора котельні (Миргородської, Лубенської філій). Центр зайнятості у Полтавській області не направив до ПП «Полтавське» осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому такої потреби в них не було. Всі умови та необхідні заходи для створення робочих місць були належно створені.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Полтавське" зареєстроване як юридична особа 18.01.2022, ідентифікаційний код 44551192, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.43-44).
Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу нараховано суму адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 57 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників 3888887,34 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 68226,09 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць 1 особа; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 68226,09 грн.
Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024, що підтверджено квитанцією від 07.03.2024 (а.с. 5).
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений строк суму адміністративно-господарських санкцій не сплатив, у тому числі після отримання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 68226,09 грн.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливість для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).
Згідно із статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Про зайнятість населення" затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, до якого внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 р. № 553, в тому числі назву Порядку викладено в новій редакції, а саме: «Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування» (далі - Порядок № 70).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб'єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.
Предметом проведення перевірки є виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
Перевірки суб'єктів господарювання, що використовують найману працю на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" проводять Держпраці та її територіальні органи.
Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, надана територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою (пункт 9 Порядку № 70).
За змістом пункту 15 Порядку № 70, за результатами проведення планової або позапланової перевірки посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, складають акт за формою, затвердженою Мінекономіки.
Посадові особи Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, зазначають в акті перевірки інформацію про стан дотримання суб'єктом господарювання законодавства, а у разі його недотримання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.
Крім того, в акті перевірки зазначається розрахунок виконання/невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю за період, за який проводиться перевірка.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами Держпраці чи її територіального органу, які проводили перевірку, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа не погоджується з актом перевірки, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо проведення перевірки є невід'ємною частиною акта перевірки Держпраці чи її територіального органу.
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від підписання акта перевірки посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі в останній день перевірки, а другий - зберігається в органі, який проводив перевірку.
У разі неможливості особистого вручення акта перевірки або відмови в його одержанні посадова особа Держпраці чи її територіального органу вносить до такого акта відповідний запис, після чого примірник акта надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На підставі акта, складеного за результатами перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис про усунення виявлених порушень.
Припис видається та підписується посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, яка проводила перевірку, за формою та у порядку, що затверджені Мінекономіки.
Припис щодо усунення виявлених порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта перевірки подається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених строків усунення порушень вимог законодавства залишається у Держпраці, її територіальному органі.
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання припису щодо усунення порушень вимог законодавства такий припис надсилається рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в Держпраці чи її територіальному органі, проставляються відповідний вихідний номер і дата надсилання.
Приписи можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання чи уповноваженою ним особою в установленому законодавством порядку.
До затвердження Мінекономіки зазначених у цьому пункті форм акта та припису застосовуються форми акта та припису, затверджені Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев'ятою статті 19 Закону № 875-XII, є заходом проактивного контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2025 по справі № 280/3642/23 та від 27.06.2025 по справі № 400/3796/24, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування.
Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.
Заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.
З огляду на викладене, відсутність у даній справі акту перевірки Держпраці не є підставою для звільнення ПП «Полтавське» від відповідальності у випадку недотримання нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю.
Щодо правомірності застосування оскаржуваних санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, нараховано суму адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 57 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників 3888887,34 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 68226,09 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць 1 особа; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 68226,09 грн.
Позивачем застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, в сумі 68226,09 грн.
Розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю розміщено в електронному кабінеті відповідача 07.03.2024 (а.с. 5).
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення» № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (втратив чинність 07.07.2022).
Так, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання".
Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов'язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відтак, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.
При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
З матеріалів справи встановлено, що у листі Миргородської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 18.06.2024 №16/48/576-24 зазначено, що роботодавець ПП «Полтавське» звіт за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2023 році подавав, а саме по Миргородській філії - 6 посад (робітник на лісокультурних (лісогосподарських) роботах), по Великобагачанському відділу Миргородської філії - 1 посада (робітник на лісокультурних (лісогосподарських) роботах (а.с. 19). Також відповідачем надано до суду копію звіту по формі №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) із зазначенням вакансії «робітник на лісокультурних роботах», дата подання якого значиться 13.03.2023 року.
Листом Полтавського обласного центру зайнятості від 24.06.2024 № 16/05.03/1381-24 (а.с. 23) підтверджено, що Приватне підприємство «Полтавське» у 2023 році подало до служби зайнятості Полтавської області році наступні звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) :
- 09.03.2023 року на 1 вакансію робітника лісокультурних (лісогосподарських) роботах;
- 13.03.2023 року до (Миргородської філії) на 6 вакансій робітника на лісокультурних (лісогосподарських) роботах;
- 13.03.2023 року до (Лубенської філії) на 1 вакансію робітника на лісокультурних (лісогосподарських) роботах;
- 08.12.2023 року на 1 вакансію оператора котельні.
Водночас, такі звіти та додатки до них «Відомості про вакансію» (а.с. 24 - 41) не містять інформації про те, що вільне робоче місце призначене саме для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 5.2. розділу V «Порядок заповнення відомостей про вакансію(ї)» Порядку № 827-22 у підпункті 1.14 вказується загальна кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, що визначені пунктами 1-9 частини першої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», та за категоріями таких осіб. Із запропонованого переліку вибирається(ються) позиція(ї), що стосується(ються) відкритих вакансій, на які можуть бути працевлаштовані зазначені категорії осіб, ставиться відповідна позначка та вказується кількість таких вакансій. За потреби можуть надаватися коментарі. Якщо такі вакансії відсутні, ставиться відповідна позначка.
Пункт 2 містить інформацію щодо доступності робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю, інших маломобільних груп населення.
Інформація в пункті 2 заповнюється в разі, якщо в пункті 1.14 роботодавцем зазначено, що на вакансію(ї) може(уть) бути працевлаштовано(і) особу(и) з інвалідністю, або за бажанням роботодавця.
У підпункті 2.1 із запропонованого переліку вибирається(ються) позиція(ї) щодо здійснених роботодавцем заходів відповідно до встановлених вимог ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 листопада 2018 року № 327 (далі - ДБН В.2.2-40:2018), стосовно забезпечення доступності будівель і споруд роботодавця, де розташоване(і) робоче(і) місце(я), для особи(іб) з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та ставиться відповідна позначка та/або в рядку «інше» зазначається інформація щодо проведення інших заходів відповідно до вимог, установлених розділами 5, 6, 8, 9 та 11 ДБН В.2.2-40:2018. За потреби можуть надаватися коментарі.
У підпункті 2.2 із запропонованого переліку вибирається(ються) позиція(ї) щодо здійснених чи запланованих до здійснення роботодавцем заходів відповідно до вимог, установлених пунктом 7.3 розділу 7 ДБН В.2.2-40:2018, стосовно доступності і безпеки робочого(их) місця(ь) для маломобільних груп населення з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та ставиться відповідна позначка та/або в рядку «інше» зазначається інформація щодо проведення інших заходів відповідно до вимог, установлених пунктом 7.3 розділу 7 ДБН В.2.2-40:2018. У разі вибору позиції щодо умеблювання, обладнання і допоміжних пристроїв обов'язково зазначається уточнювальна інформація. У разі вибору позиції щодо проведення роботи стосовно доступності і безпеки робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначається уточнювальна інформація щодо заходів, що здійснюються, та щодо джерел фінансування. За потреби можуть надаватися коментарі.
Порядок заповнення пункту 2 відомостей про вакансію(ї) передбачає надання відповідної інформації за всіма підпунктами, зокрема 2.1 і 2.2.
Усі звіти відповідача за формою № 3-ПН за 2023 рік у додатку «Відомості про вакансію(ї)» не містять позначки у пункті 1.14. щодо категорії «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, натомість відповідачем в деяких проставлено відмітку про те, що такі вакансії відсутні, а в деяких пункт 1.14. не заповнено взагалі. Відповідно пункти 2.1., 2.2. звітів щодо доступності робочого місця для особи з інвалідністю, інших маломобільних груп населення не заповнені.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не створено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, не проінформовано належним чином про робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю органи Державної служби зайнятості, а відтак не вжито залежних від нього та передбачених законодавством заходів для забезпечення чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто не вжито заходів для недопущення правопорушення.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю, то в строк до 15.04.2024 мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, - 68226,09 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає слушними висновки суду першої інстанції, що оскільки відповідач у встановлений строк суму адміністративно-господарських санкцій не сплатив, у тому числі після отримання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 68226,09 грн, а тому позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтавське" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 440/6786/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій