14 січня 2026 року справа №200/3408/25
м. Дніпро
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Компанієць І.Д., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 200/3408/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по пенсій, -
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла вищезазначена апеляційна скарга.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Судом встановлено, що апелянтом оскаржується ухвала суду першої інстанції від 15.05.2025.
Копію оскаржуваної ухвали суду доставлено в особистий кабінет апелянта в підсистемі “Електронний суд» 15.05.2025 о 18:34 год.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, копія оскаржуваної ухвали вважається врученою позивачу 16.05.2025, останній день для усунення недоліків апеляційної скарги - 30.05.2025.
З апеляційною скаргою апелянт звернувся 01.01.2026, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого апелянт вказує, що станом на день винесення оскаржуваної ухвали він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та не мав можливості вчасно її оскаржити в апеляційному порядку. Будучі звільненим з військової служби з 17.12.2025, одразу ж звернувся з відповідною апеляційною скаргою.
Перевіривши зазначене клопотання суд вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені апелянтом не є поважними, а тому воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
За пунктом 3 частини першої статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Суд зауважує, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Строк звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні в подальшому був продовжений іншими Указами та діє до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Не заперечуючи того, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади та громадян. Однак введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з такими обставинами.
ОСОБА_1 посилається на те, що до станом на день винесення оскаржуваної ухвали він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та звільнений наказом від 17.12.2025.
Разом із тим, апелянт не наводить обґрунтувань та не конкретизує, як саме наявність цих обставин вплинула на можливість вчасно реалізувати право на звернення до суду з апеляційною скаргою в межах строку, передбаченого статтею 295 КАС України.
Суд погоджується, що проходження військової служби в лавах ЗСУ мали можливість ускладнити апелянту дотримання строку на апеляційне оскарження, проте за умови надання суду належних доказів такого ускладнення.
Суд заважує, що апелянт, крім констатації факту проходження ним військової служби до 17.12.2025, не надав доказів, що ці обставини носили постійний та безперервний характер та унеможливлювали звернення до апеляційного суду протягом семи місяців (з дня закінчення строку на апеляційне оскарження - 30.05.2025 до дня звернення до суду з апеляційною скаргою - 01.01.2026).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Таким чиним, суд приходить до висновку про недоведення ОСОБА_1 поважності причин пропуску ним 15-денного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, передбаченого статтею 295 КАС України.
За таких обставин, клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, оскільки обставини, якими воно обґрунтоване не є поважними.
Відповідно до ст.ст. 169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення її недоліків, шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, якщо такі є, та наданням належних доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 169, 295, 298, 321, 328 КАС України суд,-
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 200/3408/25.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 200/3408/25 - залишити без руху.
Встановити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Апелянту усунути недоліки у визначений судом строк, шляхом надання суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням належних доказів на їх підтвердження.
У випадку невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання 14 січня 2026 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Д. Компанієць