14 січня 2026 року Чернігів Справа № 620/14868/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши звіт про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ОСОБА_1 у розмірі 100% грошового забезпечення, починаючи з червня 2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №620/14868/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025, позов задоволено повністю.
Зважаючи на те, що рішення суду відповідачем не виконується, позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю.
Ухвалою суду від 27.10.2025 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №620/14868/23, у двомісячний строк з дня набрання чинності цією ухвалою.
На виконання ухвали суду відповідачем подано звіт, у якому останній повідомив, що Військовою частиною НОМЕР_1 частково виконано вищевказане рішення. Як вбачається з розрахунку, сума яка підлягає виплаті для повного виконання рішення суду складає 206 230 грн 31 коп. Також зазначив, що грошове забезпечення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 виплачується у розмірі 100% з грудня 2023 року. Також зазначено, що з метою повного виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано заявку до вищого керівного органу для отримання фінансування. З огляду на вказане наголошує, що орієнтовні строки виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27грудня 2023 року по справі №620/14868/23 в повному обсязі залежать від наявності та надходження коштів до в/ч НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3
Від позивача надійшли заперечення на поданий звіт, в яких він зазначає, що відповідач не вказав коли саме ним було здійснено перерахунок, коли останній звернувся із відповідною заявою до керівництва для фінансування, не повідомив причини неможливості звернення зі вказаною заявою до керівництва до встановлення судового контролю, та, як зазначалося, не надав доказів такого звернення.
За таких умов відсутність підтверджень вжиття військовою частиною конкретних дій, спрямованих на забезпечення фінансування, свідчить про ймовірність затягування виконання рішення суду. Ненадання доказів ініціювання відповідної процедури створює ситуацію правової невизначеності щодо строків виконання судового рішення та не гарантує його реального й своєчасного виконання.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для його прийняття, з огляду на таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до статті 382-2 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Рішенням суду по справі №620/14868/23, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ОСОБА_1 , у розмірі 100% грошового забезпечення, починаючи з 13.06.2023.
Станом на дату подання звіту відповідач не заперечує, що всупереч рішенню суду, заборгованість залишається не виплаченою. Позаяк наголошує, що грошове забезпечення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 виплачується у розмірі 100% з грудня 2023 року, а заборгованість за період з липня по грудень в розмірі 206 230 грн 31 коп коп. буде виплачена в залежності від надходження коштів до в/ч НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на момент подання звіту відповідна заявка сформована та направлена до ім'я начальника фінансово-економічного управління Командування ПС ЗС України за №111/фес.
Так, у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Також, суд не приймає до уваги заперечення позивача та зазначає, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Суд враховує, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини.
Накладення штрафу є мірою покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскільки відповідач частково виконав рішення суду, а саме розрахував доплату (стаття 39 Закону № 796-ХІІ) за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 виходячи з 2 мінімальних заробітних плат, суд вважає за можливе прийняти поданий ним звіт та, з огляду на неповне виконання рішення, встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду по справі №620/14868/23.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по справі №620/5163/23 - 60 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 14.01.2026.
Суддя Л.О. Житняк