вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
14 січня 2026 року Справа № 480/2542/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2542/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у сумі 242 056,02 гривні не разом з виплатою боргу пенсії у вересні 2024 року, а з затримкою виконання грошового зобов'язання в грудні 2024 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних, від простроченої суми 242 056,02 гривен за весь період прострочення з вересня 2023 року до моменту виплати в грудні 2024 року, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що у грудні 2024 року на банківський рахунок позивача, відповідач перерахував 242 056,02 грн, як виплату загальної суми заборгованості з пенсії за період з 07.10.2009 до 12.09.2023 роки. 15.11.2024 року відповідач надіслав лист №1800-0202-8/47587 разом із повідомленням, що на суми пенсії за період 07.10.2009 до 12.09.2023 роки, які були виплачені із затримкою у вересні 2024 року, нараховано 242 056,02 грн компенсації, яка була виплачена позивачу у грудні 2024 року. Позивач направила відповідачу лист від 31.03.2025 року з вимогою нарахувати та сплатити інфляційні втрати та 3% річних на суму 8 754,79 гривень за період затримки виконання грошового зобов'язання з вересня 2023 року по грудень 2024 року, згідно зі ст. 625 ЦК України. Проте відповідачем було відмовлено у нарахуванні інфляційних виплат та 3% річних. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
На виконання вимог суду, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому у цій справі відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності до головного управління, оскільки правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, є публічними, а не цивільно-правовими. З огляду на вищевикладене, головне управління не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які в даному випадку виникли у зв'язку з виконанням судового рішення (а.с. 37-39).
Представником позивача було надано суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 52-53).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі №480/5361/21 було частково задоволено позовні вимоги позивача та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 на вказаний нею банківський рахунок.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі № 480/5361/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з проведенням компенсації втрати частини доходу та у вказаній частині ухвалити нове рішення, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року на вказаний нею банківський рахунок відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснити нарахування і виплату відповідної пенсії з проведенням компенсації втрати частини доходу. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі № 480/5361/21 залишено без змін.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 року по справі №480/1040/23 було задоволено позовні вимоги позивача та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 та виплату пенсії з 07.10.2009, з урахуванням стажу роботи та надбавки за понаднормовий стаж відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії та індексації, відповідно до статей 28, ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум.
В подальшому, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року по справі №480/1902/24 було задоволено позовні вимоги позивача та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 до 12.09.2023 (включно) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованої суми пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі №480/1040/23.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року по справі №480/1902/24, відповідачем було нараховано та виплачено (у грудні 2024 року) позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованої суми пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі №480/1040/23 за період з 07.10.2009 по 12.09.2023 у загальному розмірі 242 056,02 грн, що підтверджується довідкою про розмір компенсації втрати частини доходу, а також самостійно зазначено представником позивача у позовній заяві (а.с. 11-13).
В подальшому, на звернення представника позивача щодо нарахування та виплати інфляційних втрат та 3% річних на нараховану суму компенсації, відповідно до ст. 625 ЦК України, листом від 30.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило про відсутність підстав для нарахування та виплати "інфляційних втрат та 3% річних на суму компенсації", як зазначено у зверненні (а.с. 42).
Водночас. у даному листі зазначено, що нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованої суми пенсії проведено гр. ОСОБА_1 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 480/5361/21 та рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 480/1902/24.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду через свого представника з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 46 Закон № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Із вищезазначеного правового регулювання можна зробити висновок, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічну правову позицію сформовано Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі №460/6767/20.
При цьому суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформований у пункті 29 постанови від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, про те, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон № 1058-IV) врегульовано питання відповідальності держави в особі певних органів за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо пенсіонера, а саме виплати компенсації втрати частини доходів через невчасно виплачену пенсію.
Крім того, нормою ст. 46 Закон № 1058-IV установлено, що компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із окремим законом, яким у межах спірних правовідносин є Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (пункт 45 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).
Варто наголосити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 (спір стосувався невиконанням рішення суду про зобов'язання Міноборони України перерахувати та виплатити особі одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Такі висновки щодо застосування статті 625 ЦК України є актуальними та Велика Палата Верховного Суду від таких не відступала.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що спірні правовідносини у справі, а саме компенсація пенсіонерам втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відтак норми статті 625 ЦК України в такому випадку не застосовуються.
Така позиція суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, висловленому в постанові від 29.04.2025 у справі № 580/9536/23.
Постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 646/14523/15-ц, №703/2718/16-ц, №911/952/22, № 761/2987/18 та № 910/4590/19, на які посилається представник позивача у позовній заяві, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки ухвалені за наслідками розгляду цивільних та господарських справ у спорах, які виникли з приводу невиконання грошових зобов'язань, що випливають з договірних відносин, або з приводу відшкодування шкоди у грошовій формі.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
В свою чергу, оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає, що оскільки у задоволенні позову відмовлено, то, відповідно, у суду відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у сумі 242 056,02 гривні не разом з виплатою боргу пенсії у вересні 2024 року, а з затримкою виконання грошового зобов'язання в грудні 2024 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних, від простроченої суми 242 056,02 гривен за весь період прострочення з вересня 2023 року до моменту виплати в грудні 2024 року, відповідно до ст. 625 ЦК України - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек