13 січня 2026 рокусправа № 380/14738/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльность, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п'ятдесят п'ять) повних календарних місяці служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п'ятдесят п'ять) повних календарних місяці служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою від 22.07.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України від 24.04.2025 №409-ОС був виключений зі списків особового складу загону. Позивач зазначає, що при звільненні з військової служби відповідач протиправно не виплатив одноразової грошової допомоги при звільненні в повному обсязі, а саме недоплачено суму допомоги ще за 55 повних календарних місяців служби.
Позивач повідомляє, що спірна допомога була виплачена йому лише за період його військової служби по мобілізації, без урахування попереднього періоду проходження військової служби, на якій він перебував у 2012-2017 роках та при звільненні з якої не набув права на отримання одноразової грошової допомоги. Окрім цього, звертає увагу, що така допомога нарахована позивачу лише за 37 календарних місяців служби по мобілізації, а не за 38, що суперечить дійсній вислузі позивача, адже період служби з 24.02.2022 по 25.04.2025 включно становить 3 роки 2 місяці 2 дні або 38 місяців 2 дні.
Відповідач 14.08.2025 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача. Зазначає, що згідно з наказом начальника загону від 24.04.2025 №209-ОС передбачена виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% за повних 37 місяців, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення у розмірі 41042,47 грн.
Звертає увагу, що одноразова грошова допомога при звільненні мобілізованим виплачується в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Водночас, позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період з 24.02.2022 та звільнений з 25.04.2025, тобто в лютому 2022 року та квітні 2025 року позивач не відслужив повний календарний місяць. Таким чином, одноразова грошова допомога розрахована за кожний повний календарний місяць служби, починаючи з березня 2022 року по березень 2025 року, що складає 37 календарних місяців служби.
Що стосується не виплати одноразової грошової допомоги за час проходження позивачем військової служби у 2012-2017 роках за 4 роки 6 місяців, представник відповідача зазначає, що під час звільнення позивача з військової служби та розрахунку станом на день звільнення у відповідача були відсутні будь-які відомості щодо проходження служби позивачем в інших частинах та як наслідок відсутні будь-які дані, які б підтверджували або спростовували виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Будь якого звернення у вигляду рапорту або заяви від позивача як під час проходження служби так і після звільнення з останньої щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням проходження служби з 2012 по 2017 роки, або за 4 роки 6 місяців з наданням підтверджуючих документів не надходило. Стверджує, що відповідачу нічого не залишалось крім розрахувати військовослужбовця за наявними у розпорядженні військової частини даними щодо проходження служби.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.01.2013 ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 30.11.2012 по 20.06.2013 у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); у період з 21.06.2013 по 05.08.2013, а також з 15.12.2014 по 13.06.2017 у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ).
Згідно з архівним витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.06.2017 №110-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу загону.
Календарна вислуга років на пенсію станом на 13.06.2017 становить 4 роки 6 місяців 13 днів. Пільгова 2 роки 3 місяці 6 днів. Загальна 6 років 9 місяців 19 днів.
В подальшому, 24.02.2022 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
У період з 24.02.2022 по 25.11.2023 позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_5 ), звідки був переведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України, де проходив службу по 25.04.2025 включно.
Згідно із витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України від 24.04.2025 №409-ОС головного сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (остання штатна займана посада - інспектор прикордонної служби 1 категорії - оператор (БпПС) першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування), звільненого з військової служби у відставку наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 24 березня 2025 року №288-0C за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 25 квітня 2025 року.
Вислуга років станом на 25 квітня 2025 року становить: календарна: 07 років 08 місяців 14 днів. Пільгова: 03 роки 07 місяців 10 днів. Всього: 11 років 03 місяці 24 дні.
Вказаним вище наказом від 24.04.2025 №409-ОС також встановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 37 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Останнім днем проходження військової служби вважати 25 квітня 2025 року.
З розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , наданого відповідачем видно, що останнім нараховано позивачу таку допомогу в сумі 41042,47 грн, обчисливши її, виходячи з 4% місячного грошового забезпечення 27731,40 грн, за 37 місяців.
Не погоджуючись з розміром одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 за № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-ХІІІ (в редакції, чинній на момент первинного звільнення позивача з військової служби) під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Згідно з положеннями статті 40 Закону № 2232-ХІІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
У свою чергу, права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 за № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).
Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.11.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII) передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров'я.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абзац четвертий пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII).
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Своєю чергою, у силу абзацу сьомого цього пункту військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (надалі - Порядок № 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Пунктами 1, 4, 5 глави 9 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (надалі - Інструкція №558), (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби 25.04.2025) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, визначеної пунктами 1, 2 цієї глави, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена грошова допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців відповідно до законодавства України (пункт 10 глави 9 Розділу V Інструкції №558).
З наявних у матеріалах справи наказів слідує, що позивач з 16.12.2014 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , та був звільнений з військової служби 13.06.2017 у зв'язку із закінченням строку контракту.
При звільненні з військової служби 13.06.2017 вислуга років позивача склала : календарна - 04 роки 06 місяців 13 днів, пільгова 02 роки 03 місяці 06 днів, загальна 06 років 09 місяців 19 днів. Одноразова грошова допомога відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ ОСОБА_1 не нарахована та не виплачувалась.
24.02.2022 позивач призваний на військову службу як старшого сержанта запасу.
На дату призову на військову службу за мобілізацією календарна вислуга років ОСОБА_1 складала 04 роки 06 місяців 13 днів, про що зазначено у наказі начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24.02.2022 №51-ос.
25.04.2025 позивач звільнений з військової служби за пп. «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
При звільненні з військової служби позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" за 37 повних календарних місяці служби.
Суд зазначає, що умовою для врахування попереднього періоду проходження військової служби Закон №2011-ХІІ та Інструкція №558 визначають не набуття військовослужбовцем права на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що для відповідні на спірне питання необхідно визначити, чи набув позивач право на отримання одноразової грошової допомоги під час звільнення з військової служби у 13.06.2017.
З аналізу досліджених документів суд дійшов висновку про те, що на дату звільнення (13.06.2017) з військової служби ОСОБА_1 не мав 10 років календарної вислуги, а тому не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
З аналізу статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
Винятком з цього правила є виплата повторно звільненій з військової служби особі одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду попередньої служби у разі, якщо така особа не набула права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.
Відтак, під час обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач повинен був врахувати календарні роки служби за попереднім місцем (з 16.12.2014 по 13.06.2017).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 24.04.2025 №409-ОС календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 07 років 08 місяців 14 днів, що відповідає 92 календарних місяці.
Проте, згідно розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу нарахована одноразова грошова допомога за 37 календарних місяці.
Відтак, відповідач протиправно не провів нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 55 календарних місяці = (92 календарних місяці згідно вислуги років станом на дату звільнення - 37 календарних місяці за які було проведено нарахування одноразової грошової допомоги).
З урахуванням наведеного суд вважає, що вимоги позивача слід задовольнити шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) додатково нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п'ятдесят п'ять) повних календарних місяці служби.
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, то суд зазначає наступне.
Згідно з п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За змістом п.3 цього Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Відповідно до п.4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З врахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку що належна до виплати позивачу сума одноразової грошової допомоги відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ “Про судовий збір», розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_8 ) щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п'ятдесят п'ять) повних календарних місяці служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_8 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) додатково нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 55 (п'ятдесят п'ять) повних календарних місяці служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна