м. Вінниця
14 січня 2026 р. Справа № 120/16627/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 27.02.2024 адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсації за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсації за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсації за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.
- зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, компенсацію за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсацію за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
26.11.2025 до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі.
Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду в цій частині було видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до примусового виконання. Однак до відділу примусового виконання рішень надійшов лист боржника від 04.07.2024, в якому повідомлено, що рішення суду виконано частково, здійснено перерахунок та нараховано кошти в сумі 205686,53 грн, які будуть виплачені при наявності відповідного фінансування. Зазначає, що виконання рішення суду можливе за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів". Враховуючи, що боржник не є розпорядником коштів і як бюджетній установі йому не виділялися кошти на виконання рішення суду, то боржник не може виконати рішення суду в силу об'єктивних причин, які від нього не залежать.
Відтак заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення суду від 27.02.2024 у справі № 120/16627/23 та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду, компенсацію за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по 13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсацію за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, зокрема кошти у сумі 205686,53 грн.
Ухвалою суду від 10.12.2025 вказану заяву державного виконавця залишено без руху з встановленням заявнику строку протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків заяви.
На виконання зазначеної ухвали до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зміст якої дає підстави для висновку про можливість прийняття заяви до розгляду.
Ухвалою від 19.12.2025 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2026 з повідомленням сторін.
23.12.2025 на адресу суду від ТУ ДСА у Вінницькій області надійшла заява про розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення без його участі та додатково вказав, що не заперечує проти задоволення заяви.
26.12.2025 позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також просить заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.
14.01.2026 надійшла заява державного виконавця про розгляд заяви без її участі, яку просить задовольнити.
14.01.2026 у судове засідання учасники не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться у матеріалах справи.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно із положеннями частина 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення без участі заявника та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши зміст заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.
Відповідно до розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, розмір суддівської винагороди та інших виплат, що підлягає сплаті ОСОБА_1 згідно рішення суду від 04.07.2024 року в справі №120/16627/23, складає 205 686,53 грн., з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Крім того, Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області неодноразово відповідали листами на вимоги державного виконавця, в яких вказували, що дефіцит бюджетних асигнувань у територіального управління позбавляє виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2024 року №75434284. Зазначили, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація.
Визначаючись щодо заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Як уже зазначалось, відповідно до розрахунку Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, розмір суддівської винагороди та інших виплат, що підлягає сплаті ОСОБА_1 згідно рішення суду від 04.07.2024 року в справі №120/16627/23, складає 205 686,53 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Проте, вказані кошти не було виплачено у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів у відповідача (1).
Отже, суд, дослідивши надані заявником та наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що останні свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду по справі №120/16627/23 та підтверджують відсутність у відповідача (1) можливості виплатити нараховану, однак не виплачену суму у розмірі 205 686,53 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Частиною 1 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Положеннями частин 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов'язковість судових рішень).
Згідно із статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Разом з тим, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх висновках неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав і забезпечення їхньої примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції та, відповідно, завданню адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18, від 16 лютого 2023 року по справі №640/16326/20.
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Територіальними органами ДСА України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845(далі - Порядок № 845).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 цього Порядку.
Підпунктом 2 пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому п.п. 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми у разі наявності асигнувань за такою програмою, достатніх для виконання виконавчого документа.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів та працівників апаратів судів, здійснюється у порядку черговості відповідно до вимог чинного законодавства України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства виконання рішення суду неможливе через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, а здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, законодавством передбачений інший законний спосіб виконання подібних судових рішень, а саме - шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Враховуючи, що боржник не є головним розпорядником коштів і як бюджетній установі йому не виділялися кошти на виконання рішення суду, то боржник не може виконати рішення суду в силу об'єктивних причин, які від нього не залежать.
Отже, виконання рішення суду в даній справі, в частині нарахованої, однак не виплаченої суми у розмірі 205 686,53 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів, може здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" Державною казначейською службою України, у випадку, якщо така сума є безспірною.
Як уже встановлено судом, нарахована сума у розмірі 205 686,53 грн., з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів, що залишається невиплаченою є безспірною.
Крім того, відповідач у справі - Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області в листах до Управління забезпечення примусового виконання рішень самостійно вказує на неможливість виконання судового рішення.
З огляду на позицію учасників справи, виконання рішення суду у цій частині можливе за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, після встановлення судом відповідного способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року у справі №120/16627/23.
Судом констатовано, у межах розгляду даної заяви, відсутність заперечень відповідачів щодо виконання рішення шляхом списання суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. Також констатовано відсутність заперечень ОСОБА_1 щодо нарахування на виконання рішення суду суми, що підлягає виплаті.
Отже, встановивши наявність ускладнень виконання рішення суду від 27.02.2024 року у справі №120/16627/23, безспірність суми, що нарахована, однак не виплачена, з метою забезпечення реального виконання судового рішення і ефективного захисту прав позивача, суд дійшов переконання встановити наступний спосіб і порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року у справі №120/16627/23 шляхом безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по 13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсації за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, у розмірі 205 686,53 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення підлягає задоволенню шляхом встановлення вище наведеного способу і порядку виконання.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -
Заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 120/16627/23, шляхом безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за 12 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2022 по 13.08.2023, 8 календарних днів невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпуски за період роботи з 14.08.2023 по 24.10.2023, 7 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпуски, як судді, що має стаж роботи понад 10 років, за період роботи з 28.04.2023 по 24.10.2023 та вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, як судді, що вийшов у відставку за період з 29 вересня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, та компенсації за роботу у вихідні дні 4 лютого 2023 року, 18 березня 2023 року, 22 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 15 липня 2023 року, 29 липня 2023 року, 9 вересня 2023 року, 7 жовтня 2023 року, 21 жовтня 2023 року у подвійному розмірі, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, у розмірі 205 686,53 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна