про забезпечення позову
м. Вінниця
14 січня 2026 р. Справа № 120/352/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 із такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 21.10.2025 року № 80;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії по мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби за мобілізацією в особливий період.
Вказана заява мотивована тим, що відповідач фактично демонструє намір у будь-який спосіб призвати його на військову службу під час мобілізації, що призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав, оскільки процедура призову на військову службу є незворотною.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вважає за необхідне повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Отже, існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Тобто, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Із матеріалів позовної заяви судом встановлено, що фактично під час судового розгляду дослідженню підлягатиме наявність у позивача права на відстрочку від військової служби під час мобілізації.
Водночас станом на момент звернення із позовом та з цією заявою існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються активні заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, відтак йдеться про зміну його статусу з "військовозобов'язаного" на "військовослужбовця".
Так, згідно матеріалів заяви про забезпечення позову, позивачеві неодноразово вручено повістки про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК та з метою визначення призначення на особливий період.
Зміст таких повісток свідчить про намір відповідача розпочати мобілізаційний процес стосовно позивача з метою переведення військовозобов'язаного від простого обліку до статусу щодо можливого призову.
Окрім того поза увагою суду не може залишитися той факт, що не реалізувавши повістку № 6334163 від 06.01.2026 року, відповідач видав повістку № 6382173 від 12.01.2026 року.
Тобто замість завершення правових наслідків за повісткою № 6334163 від 06.01.2026 року та фактично перейшов до видачі нової повістки № 6382173 від 12.01.2026 року. Такий підхід може свідчити про формальний характер мобілізаційних заходів, спрямований на їх активне здійснення, без належної процесуальної послідовності та правової визначеності для особи, щодо якої вони вчиняються.
Суд бере до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, в разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача, адже надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, не є можливим.
Суд не вправі надавати оцінку правомірності рішення відповідача на етапі розгляду заяви про забезпечення позову, однак, у контексті наведеного, суд вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову можуть виникати неоднозначні ситуації щодо встановлення факту виключення позивача з військового обліку, що надає змогу вчиняти стосовно нього мобілізаційні дії.
Суд зауважує. що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Cуд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов до висновку про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти стосовно позивача мобілізаційні заходи з призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням співмірності таких заходів.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії по мобілізації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та направлення його для проходження військової служби за мобілізацією в особливий період, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Альчук Максим Петрович