13 січня 2026 року
м. Харків
справа № 639/8974/19
провадження № 22-ц/818/669/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді Тичкової О.Ю.,
суддів Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
боржник: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Хоміч Артема Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року в складі судді Баркової Н.В.,-
У липні 2025 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу про стягнення аліментів.
В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі судового наказу від 11.02.2020 виданого у дійсній цивільній справі було відкрито виконавче провадження та державним виконавцем було винесено низку постанов про арешт коштів та майна боржника, а саме: 25.03.2020 та 25.08.2020. Однак згідно відповіді Східного міжрегіонального управління юстиції, з ініціативи представника боржника - адвоката - було подано заяву про повернення виконавчого документа, у зв'язку з нібито відсутністю майнових вимог. На підставі цього державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, і сам документ разом з постановою, було нібито направлено поштою заявнику. При цьому незрозуміло, яким чином державним виконавцем було закрито виконавче провадження лише на підставі заяви представника боржника, без участі або волевиявлення стягувача. Заявник не отримувала постанову про закриття виконавчого провадження, а також не отримувала виконавчий документ. У зв'язку з викладеним заявник змушена звернутися до суду з проханням видати їй дублікат втраченого виконавчого документу.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року заяву задоволено.
Видано дублікат судового наказу №639/8974/19 від 14.01.2020 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Рішення обґрунтовано тим, що судовий наказ Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова від 14.01.2020 року №639/8974/19 є чинним, на даний час не виконаний і не перебуває на примусовому виконанні, строк його виконання встановлено до 12.06.2030 року. Матеріали справи містять докази ,що вказаний наказ втрачено. Втрата оригіналу судового наказу про стягнення аліментів порушує принцип обов'язковості виконання судового рішення, а також принцип дотримання найкращих інтересів дитини, у зв'язку з чим суд вважає, що в даному випадку наявні всі підстави для видачі дублікату судового наказу і задоволення відповідної заяви. Всі вказані обставини разом однозначно свідчать про відсутність оригіналу судового наказу як у стягувана так і у державного виконавця.
Не погодившись з рішенням ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на необґрунтованість рішення, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. А саме, матеріали справи не містять доказів втрати судового наказу. Крім цього судом не враховано, що боржник не був належним чином проінформований про ухвалення судового наказу та на теперішній час судовий наказ оскаржується боржником.
Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судове засідання суду апеляційної інстанції апелянт та його представник не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується даними зворотного повідомлення про виклик у судове засідання та даними довідки про доставку повістки до через підсистему Електронний суд ( а.с 238, 240 ).
Боржник про причини своєї неявки суду не повідомив. ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 просив розгляд справи відкласти у зв'язку із занятістю у розгляді іншої цивільної справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За змістом наданої представником апелянта судової повістки від 16.12.2025 року ОСОБА_4 викликаний у судове засідання призначене на 14: 30 год 13.01.2026 у цивільній справі № 645/6464/25. Проте, враховуючи, що дійсна справа перебуває в провадженні провадженні апеляційного суду з 29 вересня 2025 року, судову повістку про виклик у судове засідання у справі адвокат Хоміч А.А. отримав ще 01.10. 2025 року, в той час як судове засідання у цивільній справі № 645/6464/25 було призначене набагато пізніше адвокат мав можливість врахувати свою занятість у дійсній цивільній справі під час узгодження дати розгляду цивільної справи № 645/6464/25 , судова колегія вважає повідомлені адвокатом причини неявки неповажними та не вбачає підстав для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що що в провадженні Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №639/8974/19 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Судовим наказом Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова від 14.01.2020 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.12.2019 року та до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 192 грн 10 коп. (а.с.17-18).
Вказаний судовий наказ отримано особисто заявником ОСОБА_1 16.01.2020 року, а також отримано поштою Міськрайонним ВДВС по Харківському району та місту Люботину ГТУЮ у Харківській області і боржником ОСОБА_2 (а.с. 19-22).
13.04.2023 року адвокат Семенових Ольга Станіславівна звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою про надання для ознайомлення матеріалів справи, надавши повноваження представника боржника ОСОБА_2 (а.с.23-25).
Згідно з відповіддю Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №97280 від 17.10.2024 року на запит представника заявника повідомлено, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 61160070 з примусового виконання: назва документу: судовий наказ №639/8974/19 виданий 14.01.2020 документ видав: Жовтневий р-й суд про: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 починаючи з 19.12.2019 до повноліття. Так, 11.02.2020 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 25.03.2020, 19.08.2020 , 25.08.2020, державним виконавцем були винесені постанови про арешт коштів боржника. 25.03.2020 державним виконавцем відомості про боржника були внесені до Єдиного державного реєстру боржників. 25.08.2020 у державним виконавцем була винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. 05.03.2021 державним виконавцем була винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю.
05.03.2021 державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлена до виконання до Міністерства оборони України. 27.12.2022 року представником боржника, адвокатом Семенових Ольгою Станіславівною була написана заява про повернення виконавчого документа стягувану, у зв'язку з відсутністю майнових вимог до ОСОБА_2 . У зв'язку звищевикладеним, державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувану. Виконавчий документ разом із постановою направлений на адресу стягувана (а.с.58).
До вказаної відповіді додана копія постанови про відкриття виконавчого провадження і заяви адвоката Семенових О.С., як представника ОСОБА_1 , а також копії ордеру, свідоцтва про право на зняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката (а.с.59-61).
З листування у месенджері ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що письмовий договір між адвокатом Семенових О.С. та ОСОБА_1 не укладався (а.с.65-66).
Постановою головного державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.10.2023 року виконавчий документ - судовий наказ №639/8974/19, виданий 14.01.2020 року - повернуто стягувану на підставі п.1 ч.І ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.75).
Матеріали справи не містять доказів належного направлення вказаного виконавчого документу стягувачу.
На даний час представником заявника наданий витяг з АСВП, згідно якого відсутні дані про інше відкрите виконавче провадження за виконавчим документом, дублікат якого просить видати заявник (а.с.74).
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено в частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Статтею 1 Закону України « Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої, третьої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).
Тобто, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання (або поновлення цього строку судом).
При цьому, за дотримання вказаних умов, сама по собі видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових обов'язків, окрім тих, які передбачені рішенням суду, оскільки дублікат має відтворювати втрачений оригінал виконавчого документу. Натомість відсутність виконавчого документа, унеможливлює примусове виконання рішення суду.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі №1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі №750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі №753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі №433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі №607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №2-1380/088).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи заяву судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що судовий наказ Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова від 14.01.2020 року №639/8974/19 є чинним, доказів повернення заявнику виконавчого документу державним виконавцем не надано.
З досліджених матеріалів достеменно вбачається поважність звернення заявницею з заявою про видачу дубліката судового наказу, оскільки останній було втрачено.
Втрата оригіналу судового наказу про стягнення аліментів порушує принцип обов'язковості виконання судового рішення, а також принцип дотримання найкращих інтересів дитини.
Таким чином доводи скарги належним чином не підтверджені та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими на їх підставі обставинами.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Хоміч Артема Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Ю.М. Мальований