Справа № 646/2871/23 (1-кп/646/126/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/528/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Державна зрада
06 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Основ'янського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , -
Вказаною ухвалою судом задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 07.02.2026 року (включно).
Встановлено строк дії ухвали до 07.02.2026 року (включно).
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про наявність ризиків, передбачених п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків.
Крім того, судом першої інстанції враховано те, що судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, враховуючи встановлені ризики, які продовжують існувати.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченої -адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід на альтернативний запобіжний захід заставу у мінімальному розмірі визначеному нормами КПК України.
Вказує, що ризики відсутні, жодні фактичні дані їх існування не підтверджують.
ОСОБА_7 , раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалась, має на утриманні малолітнього сина, який має ряд вроджених захворювань і потребує стороннього догляду. Має постійне місце проживання у батьків, які готові внести за неї заставу.
Також обвинувачена має матір батька, сестру, які проживають разом, а отже має міцні соціальні зв'язки.
До повномасштабного вторгнення мала постійне місце роботи, сталий дохід, має добру репутацію, чемна та порядна людина, патріот своєї країни.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, надіслали на адресу апеляційного суду заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін, з урахуванням їх клопотань, в порядку письмового судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачений положеннями ст. 199 КПК України.
Мотиви прийнятого суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам КПК України.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом було належно досліджено дані про особу ОСОБА_7 , яка на даний час не має нерухомого майна, офіційного місця роботи та доходу також не має.
Враховано судом і вік обвинуваченої, сімейний стан, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченої, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя
Також районним судом при розгляді даного клопотання констатовано існування ризиків, передбачених п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що обвинувачена може переховуватись від суду.
Так, ОСОБА_7 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки під час її перебування на тимчасово окупованій території, коли вона обіймала посаду у органах Національної поліції України.
Тому, враховуючи вказані обставини та суворість покарання, яке може бути застосовано до обвинуваченої у випадку доведення її винуватості, ризик втечі для неї може бути менш небезпечним ніж покарання і процедура виконання покарання.
Крім того, суд констатував відсутність обставин, які б свідчили про зменшення вказаного ризику.
Відтак, висновок суду про доведеність існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою є недоцільним.
Також колегія суддів звертає увагу на наступне.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Що стосується доводів захисника про можливість визначення обвинуваченій застави, колегією суддів не встановлено відомостей, які б підтверджували те, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_7 , враховуючи тяжкість інкримінованого злочину проти основ національної безпеки.
Стосовно інтересів малолітньої дитини обвинуваченої, дитина не позбавлена опіки та турботи членів сім'ї, оскільки проживає разом з рідною бабусею, а тому ця обставина не є вирішальним фактором, який би мав перевагу над встановленими ризиками у справі.
За таких обставин, ухвала суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Основ'янського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді