Рівненський апеляційний суд
14 січня 2026 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що він був безпідставно зупинений працівниками поліції, адже матеріали справи не містять відомостей про його причетність до вчинення будь-якого адміністративного правопорушення, яке б слугувало правовою підставою для зупинки керованого ним транспортного засобу.
Також наголошує, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки у нього не було жодних ознак сп'яніння, а вказані у протоколі та направленні ознаки наркотичного сп'яніння встановлені поліцейським без будь-якого фактичного огляду водія.
При цьому, ОСОБА_1 покликається на негативні результати лабораторного дослідження його біологічного середовища на вміст наркотичних речовин, яке було здійснено в межах двох годин після складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що вина у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні не
Справа №569/20878/25 Суддя в суді І інстанції - Костюк О.В.
Провадження № 33/4815/177/26 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.
Правопорушник та його захисник у судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №457311 від 18.09.2025 року вбачається, що 18.09.2025р. о 09 год. 20 хв., в м. Рівне, по вул. Дачна, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», р.н. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду в медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту - Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Згідно з ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2-4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Таким чином, здійснення працівником поліції відеофіксації огляду на стан сп'яніння не звільняє його від обов'язку належного оформлення адміністративних матеріалів, які лежать в основі доведення обставин протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє останнього від доведення правомірності свого рішення (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року справа №524/5741/16-а).
На переконання апеляційного суду у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що здійснюючи зупинку транспортного засобу «Fiat Doblo», р.н. НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_1 , працівники поліції керувалися п. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», адже у них була інформація, що водій цього автомобіля перебуває у стані сп'яніння.
При цьому, матеріали справи не містять жодних документальних відомостей на підтвердження цієї правової підстави, якою керувався поліцейський під час зупинки автомобіля ОСОБА_1 , а також відомостей про порушення ним ПДР України, що слугувало причиною його зупинки.
Отже, працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» при зупинці транспортного засобу «Fiat Doblo», р.н. НОМЕР_2 , а тому таку зупинку слід вважати незаконною.
Разом з цим, з відеофіксації події не вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов'язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд і які зазначені у складеному відносно нього протоколі.
Натомість, у діях поліцейського вбачається упереджене ставлення до особи ОСОБА_1 , адже ним встановлені ознаки наркотичного сп'яніння без будь-якого фактичного огляду водія про що свідчить акт від 18 вересня 2025 року в якому зазначено, що огляд не проводився (а.с. 5).
Фактично процедура освідування водія на стан наркотичного сп'яніння була ініційована поліцейським у зв'язку з тим, що він вже складав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відображено у відеозаписі події.
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що працівники поліції не можуть свавільно переслідувати та зупиняти кожну особу, щодо якої в інформаційних базах даних зазначені відомості про попереднє її притягнення до адміністративної чи іншої відповідальності.
Крім цього, наявне у матеріалах справи письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу не містить відомостей, що останній відмовився від такого огляду (а.с. 6). Навпаки, у направлені вказано, що огляд не проводився.
За результатами розгляду справи апеляційним судом, не було встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від освідування з метою уникнення від відповідальності, на підтвердження чого ним було надано негативні результати лабораторного дослідження його біологічного середовища на вміст наркотичних речовин, яке було здійснено в межах двох годин від часу зупинки його працівниками поліції (а.с. 16).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини - притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.