Провадження № 22-ц/803/248/26 Справа № 214/385/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 січня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 214/385/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов Михайло Миколайович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Поповим В. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовна заява мотивована тим, що з 23 липня 2011 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року було розірвано.
Від шлюбу у сторін у справі народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року з відповідача щомісяця стягують на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
Позивач працює, однак заробітна плата, яку вона отримує, у повному обсязі не забезпечує всі наявні потреби їхньої з відповідачем дитини, оскільки син займається у ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» з 2016 року і по теперішній час, вартість занять в якому постійно зростає та на даний час становить 1500 грн на місяць, навчається за фахом «Фортепіано» та «Гітара» в КЗСМО «Музична школа №13» КМР, вартість навчання в якому на даний час коштує по 300 грн на місяць за кожний фах окремо, приймає участь у різноманітних конкурсах та змаганнях, на що вона також несе витрати, з 01 вересня 2019 року і по теперішній час відвідує курси англійської мови у «My house language school» ФОП ОСОБА_4 , вартість яких складає на даний час 1 200 грн щомісяця та з 24 березня 2024 року навчається у школі програмування «Logika» ФОП ОСОБА_5 , вартість навчання в якій становить 1 473 грн щомісяця. Окрім того позивач зазначає, що син періодично хворіє, у зв'язку з чим вона також несе витрати на його лікування.
На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на утримання сина у розмірі 8 000 грн щомісяця до зміни матеріального чи сімейного стану.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані з тренуваннями у ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» та навчанням в КЗСМО «Музична школа №13» КМР, у розмірі 1 050 грн щомісяця, на період тренувань дитини у ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» та навчання в КЗСМО «Музична школа №13» КМР. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп в дохід держави.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції задовольнивши позовну заяву в повному обсязі стягнувши з відповідача на користь позивача 8 000 грн додаткових витрат на утримання їх з відповідачем спільного сина, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно обмежив розмір додаткових витрат лише частино від двох напрямків (карате та музична школа), і не врахував повного обсягу витрат, викликаних участю дитини в конкурсах, змаганнях, атестаціях, систематичним навчанням на курсах англійської мови, навчанням у школі програмування, витратами на лікування (зокрема сезонними захворюваннями, які в сукупності є постійними).
Суд безпідставно не визнав ці витрати такими, що викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України, не врахував досягнень дитини (грамоти, дипломи, сертифікати) і проігнорував систематичний характер цих витрат, що підтверджується наданими документами, які знаходяться у матеріалах справи.
Апелянт зазначає, що витрати на англійську мову та програмування були підтверджені тривалістю, регулярністю та фактичним відвідуванням закладів, що підтверджує стабільність обставин.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов М.М., просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат у розмірі 1 050 грн щомісяця та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з?ясування обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 31 серпня 2021 року позивачем, через півтора роки після подачі позовної заяви та після проведення першого слухання у справі подано ряд додаткових доказів: квитанції, платіжні доручення, довідки, розрахунки, виписки та дипломи, разом з тим позивачка жодним чином не обґрунтовувала неможливість їх подання у вказаний строк та не наводила жодних причин неподання цих доказів, котрі б не залежали від неї.
Позивачем, більш як через три роки після подачі позовної заяви та після проведення першого судового засідання, подано уточнену позовну заяву в редакції від 29 червня 2023 року та додаткові докази до неї. У вказаній позовній заяві, позивач збільшила позовні вимоги до 5 000 грн на місяць. При цьому позивачем був пропущений строк на збільшення позовних вимог, а отже уточнена позовна заява в редакції від 29 червня 2023 року мала була залишена без розгляду судом першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що у позовній заяві в первинній редакції позивачка зазначає, що вартість занять з карате складає 400 грн щомісяця, вартість занять в музикальній школі складає 150 грн щомісяця. В уточненій позовній заяві від 19 червня 2023 року (прийнятій судом першої інстанції із порушенням процесуального порядку) позивачка вказує, що вартість занять з карате складає 700 грн щомісяця, вартість занять в музикальній школі складає 250 грн щомісяця. Більше позовні вимоги, та їх склад, позивачкою не збільшувались, тому є незрозумілим з яких підстав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взяв суму 1 500 грн за заняття із карате щомісяця та вартість занять в музикальній школі у сумі 600 грн щомісяця.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов М.М., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
При цьому колегією суддів не береться до уваги заява позивачки ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки вказана заява не містить обґрунтування неможливості явки позивачки в судове засідання.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов М.М., не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі з 23 липня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року було розірвано. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
Згідно довідки від 27 травня 2024 року, виданої головою правління ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з 2016 року по теперішній час тренується у Криворізькій Федерації «Фунакоши шотокан карате-до», сума внесків за тренування в якій складає 1 500 грн щомісяця (з індивідуальними заняттями), участь у змаганнях (номінації, проїзд, проживання), атестація, участь у семінарах вноситься додатково. Сплачує внески, забезпечує необхідним екіпіруванням та супроводжує ОСОБА_8 на змагання мати. Всього за 2023 рік сума внесків з індивідуальними заняттями та змагання становлять 29 600 грн, а за 2024 рік - 16 300 грн.
Згідно довідки № 186 від 16 жовтня 2024 року, виданої за підписом директора КЗСМО «Музична школа №13» КМР Гопкало Т., ОСОБА_7 дійсно навчається в КЗСМО «Музична школа №13» КМР, 3 рік за 3-річним терміном навчання загального мистецького спрямування базового підрівня з фаху «Фортепіано» та з вересня 2024 року - за 2-річним терміном навчання елементарного підрівня за фахом «Гітара». ОСОБА_1 своєчасно сплачує плату за навчання, що становить 300 грн на місяць - фах «Фертепіано» та 300 грн на місяць - фах «Гітара».
Згідно довідки від 15 жовтня 2024 року, виданої за підписом ОСОБА_9 , ОСОБА_7 дійсно навчається у « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_4 на курсах англійської мови з 01 вересня 2019 року і по теперішній час. Плата за навчання складає 1 200 грн на місяць.
Згідно довідки від 14 жовтня 2024 року, виданої без печатки та за підписом особи без зазначення її прізвища, ім'я та по батькові, ОСОБА_7 навчається у школі програмування «Logika» ФОП ОСОБА_5 з 24 березня 2024 року і по теперішній час, вартість навчання в якій становить 1 473 грн, щомісяця.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, позивач посилалась на те, що вона несе додаткові витрати на дитину, а тому відповідач, як батько, повинен відшкодувати половину цих витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати, пов'язані з тренуваннями у ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» та навчанням в КЗСМО «Музична школа №13» КМР, вважаються додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки викликані певними досягненнями та здібностями дитини в цих напрямках.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Згідно ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватися відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.
Якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10 жовтян 2019 року у справі № 638/13860/16-ц; від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/1766/18; від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19; від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17; від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.
Положення ст. 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) та постанові від 14 січня 2019 року у справі № 751/4312/16-ц (провадження № 61-9737св18).
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 749/106/17 (6-1489цс17 від 13 вересня 2017 року) дійшла правового висновку, що згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у дитини сторін у справі є певні досягнення та здібності в напрямках спору та музики, розвитку яких батьки мають сприяти та враховуючи, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, тому відповідач, як батько спільної з позивачем дитини, зобов'язаний брати рівну з позивачем матеріальну участь у додаткових витратах на сина, що обумовлені відвідуванням ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» та КЗСМО «Музична школа №13» КМР, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню половина вартості щомісячних занять в зазначених установах, а саме 300 грн - за навчання в КЗСМО «Музична школа №13» КМР та 750 грн - за тренування в ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до».
Суд першої інстанції врахував положення ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» та, що понесені витрати щодо дитини стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається ст. 185 СК України.
Надані позивачкою докази щодо несення нею витрат, які обумовлені відвідуванням їх спільним сином ГО КФ «Фунакоши шотокан карате-до» та КЗСМО «Музична школа №13» КМР, відповідачем не спростовані.
При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати, пов'язані з відвідуванням дитиною сторін курсів англійської мови у «My house language school» ФОП ОСОБА_4 , вартість яких складає 1 200 грн щомісяця та навчання у школі програмування «Logika» ФОП ОСОБА_5 , вартість якого становить 1 473 грн щомісяця, не можуть бути віднесені до додаткових, оскільки позивач не надала суду доказів існування у дитини особливого хисту до вказаних напрямків розвитку та існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини в позашкільних приватних установах, при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, у зв'язку з чим такі витрати за своїм цільовим призначенням не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат.
Також суд обґрунтовано зазначив, що позивач не навела мотивів вибору освітніх закладів, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання обох батьків, а також погодження такого вибору між батьками дитини, наявності якого у даному випадку не встановлено, позаяк як убачається з матеріалів справи, вказані заклади для навчання сина сторін у справі були вибрані лише матір'ю, без погодження із батьком.
Крім того судом вірно зазначено, що згідно наявної у матеріалах справи довідки, спільна дитина сторін у справі навчається у Криворізькій спеціалізованій школі з поглибленим вивченням англійської мови.
Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені витрати, а саме витрати, пов'язані з відвідуванням дитиною сторін курсів англійської мови у «My house language school» ФОП ОСОБА_4 та витрати, пов'язані з навчанням у школі програмування «Logika» ФОП ОСОБА_5 , не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а є лише організацією дозвілля дитини за добровільним волевиявленням одного з батьків, тобто позивача у даному випадку, тому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд безпідставно не визнав ці витрати такими, що викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України, не врахував досягнень дитини (грамоти, дипломи, сертифікати) і проігнорував систематичний характер цих витрат, що підтверджується наданими документами, які знаходяться у матеріалах справи.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції посилання відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов М.М., в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки порушення норм процесуального права, на які вказує відповідач в своїй апеляційній скарзі, не призвели до неправильного вирішення спору по суті.
Доказів які б спростували правильні висновки суду щодо розміру додаткових витрат на дитину відповідачем не надано.
Отже доводи апеляційної скарги як позивача, так і відповідача в частині невірного визначення судом першої інстанції розміру додаткових витрат на дитину, не дають підстав для висновку про неправильне застосування в цій частині судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом цієї справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, в частині визначення розміру додаткових витрат на дитину суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Доводи ж апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом норм процесуального права не впливають на правильність висновків суду по суті спору, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру додаткових витрат на утримання дитини ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства.
Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо стягнення додаткових витрат на утримання сина з моменту подання позовної заяви, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти (додаткові витрати) на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, враховуючи, що позивач звернулась до суду 22 січня 2020 року, то додаткові витрати мають бути присуджені з дня його звернення до суду з позовом.
На підставі наведено вище колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Апеляційна скарга ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов М.М., - залишенню без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року доповненню із зазначенням, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити з січня 2020 року. В іншій частині рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Курдюмов Михайло Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року доповнити, зазначивши, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити з січня 2020 року.
В іншій частині рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: