Провадження № 22-ц/803/2908/26 Справа № 197/800/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 січня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 197/800/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рисін Олександр Олександрович, на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року, яка постановлена суддею Мазуренком В. В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 25 листопада 2025 року,
В провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного набутого майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року частково задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом про призначення судової оціночно - будівельної експертизи.
Призначено у справі судову оціночно - будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпровського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На розгляд та вирішення експерта поставити наступні питання: яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, попередньо покладено на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Роз'яснено учасникам процесу положення ст. 146 ЦПК України щодо наслідків ухилення від участі в експертизі. Зобов'язати сторони надати експерту доступ до обєкта дослідження, та необхідні документи.
Зазначено, що провести експертизу необхідно у строки, передбачені п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.
Провадження у справі №197/800/23 зупинено на час проведення експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рисін О.О., не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року та відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Губара А.Л. про призначення судової будівельно-технічної експертизи в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання представника відповідача, зазначив про те, що є підстави, передбачені ч.1. та ч. 5 ст. 103 ЦПК України, для часткового задоволення клопотання представника відповідача і призначення по справі оціночно-будівельної експертизи для визначення ринкової вартості житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , хоча при цьому в своїй ухвалі не навів жодних правових обґрунтувань необхідності призначення даної експертизи з огляду на фактичні обставини даної справи.
Задовольняючи клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд не дослідив його обґрунтованість і необхідність призначення даної судової експертизи з огляду на те, що відповідачем з моменту подачі зустрічного позову по даній справі до ухвалення судом спірної ухвали від 25 листопада 2025 року самим була визначена вартість об'єкту нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1 706 312 грн.
Апелянт зазначає, що відповідач неодноразово по даній справі зазначав, що він погоджується з вартістю даного житлового будинку в сумі 1 706 312 грн, а заявлене ним клопотання про призначення експертизи не має наміром реальне її проведення, а є затягування розгляду даної справи до розгляду по суті іншої справи № 197/1182/24, яка перебуває в провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області № 197/1182/24 та предметом якої є позовні вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ОВЕН» (далі - ФГ «ОВЕН»), третя особа ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18 листопада 2021 року № 3332 в сумі 4 213 868,59 грн.
Крім того, як видно з матеріалів даної справи, судом першої інстанції за клопотанням відповідача ухвалою від 26 листопада 2024 року вже була призначена судова будівельно-технічна експертиза і на момент подання того клопотання у відповідача не було питань щодо вартості даного житлового будинку і він не просив суд призначити також судову оціночно-будівельної експертизу.
Як видно з матеріалів справи, справа № 197/800/23 вже була зупинена на період з 26 листопада 2024 року по 24 липня 2025 року. Таким чином, всі дані обставини також свідчать про суперечливість поведінки відповідача.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. 24. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Саме такою суперечливою поведінкою ОСОБА_2 є різна його поведінка в справі № 197/800/23, де він всіма своїми діями, заявляючи зустрічний позов до ОСОБА_1 , зазначав вартість даного майна, і вже після подачі клопотання про призначення судової експертизи, подав заяву про зміну предмету позову, де також зазначив дану вартість цього майна в цій же сумі.
Відзив на апеляційну скаргу, у строки, передбачені ч. 3 ст. 359 ЦПК України, не подано.
Заслухавши суддю-доповідача представника ОСОБА_1 - адвоката Рисіна О.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного набутого майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя.
Предметом позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя є, зокрема, житловий будиноку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Губарем А.Л. було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в якій останній просив суд призначити у справі оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити судовому експерту Бихно М.В. та на вирішення судового експерта поставити наступне запитання: Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 обгрунтовуючи клопотання невідповідністю ринкової вартості спірного будинку, яку позивач зазначила у своєму позові з посиланням на Витяг зі звіту про незалежну оцінку майна, яка нібито становить 1 706 312 грн.
Задовольняючи клопотання відповідача про призначення експертизи, суд першої інстанції врахував предмет позову про поділ майна подружжя та виходив із наявності всіх умов, визначених ч. 1 ст. 103 ЦПК України.
Апеляційний суд погоджується із даними висновками, враховуючи наступне.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша стаття 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За правилами частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основними видами (підвидами) експертизи є інженерно-технічна, до якої входять оціночно-будівельна експертизи. До економічної експертизи відноситься експертиза фінансово-господарської діяльності і фінансово-кредитних операцій. Товарознавча експертиза стосується машин, обладнання, сировини та споживчих товарів і транспортно-товарознавча.
З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань, експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки.
У розділі ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень визначені основні завдання, орієнтовний перелік вирішуваних питань та порядок проведення економічної експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19).
Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що вона відповідає вищевказаним вимогам законодавства та обставинам справи, оскільки представником ОСОБА_2 адвокатом Губарем А.Л. наведено достатні підстави та обґрунтовані мотиви для висновку про необхідність призначення у справі № 197/800/23 судової експертизи з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна, яке є предметом поділу між сторонами.
Відповідно до змісту статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Аналогічне положення закріплене в частині другій статті 372 ЦК України.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Наведене дає підстави для висновку, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
З урахуванням наведеного, ринкова вартість спірного майна входить в предмет доказування у цій справі, а тому у випадку недосягнення між сторонами згоди щодо його вартості, кожен з них вправі доводити перед судом дійсну вартість цього майна доступними способами доказування, зокрема й шляхом призначення судової експертизи.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення клопотання представника ОСОБА_2 адвокатом Губарем А.Л. про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки без залучення спеціальних знань у зазначеній галузі неможливо буде встановити обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, дійсної вартості на час розгляду справи вказаного майна, яке є предметом поділу між сторонами.
Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судовому засіданні забезпечено можливість представникам сторін висловити свої думки та/або заперечення щодо призначення судової експертизи.
При цьому застосування норм права і оцінка здобутих у процесі розгляду справи доказів на предмет їх належності та допустимості є саме прерогативою суду і відбувається під час розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні чи часткового задоволення позову по суті спору, а не для відмови у реалізації учасником справи його процесуальних прав, в тому числі на проведення судової експертизи.
Досліджуючи сукупність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертом питань, доводів позовної заяви і відзиву на неї, а також принципу змагальності і рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівців, які мають спеціальні знання у певній галузі, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (стаття 110 ЦПК України).
Посилання апеляційної скарги на те, що зупинення провадження у справі в зв'язку із призначенням судової експертизи призведе до затягування її розгляду протягом розумного строку є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційних скарг сторін.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Постанова апеляційного суду, яка прийнята з наведеного процесуального питання, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі, тому відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рисін Олександр Олександрович, залишити без задоволення.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: