Справа №760/192/26 1-кс/760/498/26
07 січня 2026 року м. Київ
слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22026101110000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Ширяївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, неодруженого, офіційно не працевлаштованого,
Слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області старший лейтенант юстиції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного ОСОБА_5 , враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Клопотання мотивоване тим, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 22026101110000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Як встановлено досудовим розслідуванням 22.02.2024 президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 год. 14.05.2024 строком на 90 діб.
Також, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 04.01.2026, у громадянина України ОСОБА_5 , якому достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.
Встановлено, що наприкінці 2025 року, перебуваючи за адресою свого фактичного місця проживання АДРЕСА_2 ОСОБА_5 займався пошуком підробітку в соціальних мережах та «Telegram-каналах», використовуючи власний мобільний телефон марки «Tecno Spark Go 1», модель «Tecno KL4» із встановленою сім-картою мобільного оператора KYIVSTAR з номером телефону НОМЕР_1 . В свою чергу аккаунт «Telegram» зареєстрований за вказаним номер мобільного телефону та має ім'я користувача « ОСОБА_7 ».
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 04.01.2026 на номер мобільного телефону ОСОБА_5 НОМЕР_1 у мобільному додатку для обміну повідомленнями «Telegram» надійшло смс-повідомлення від невстановленої в ході досудового розслідування особи під іменем « ОСОБА_8 » з пропозицією заробітку, на що ОСОБА_5 погодився.
В подальшому, в ході листування ОСОБА_5 з невстановленою в ході досудового розслідування особою під іменем « ОСОБА_8 » останнім було запропоновано підробіток у вигляді здійснення підпалу транспортних засобів, що відносяться до Збройних Сил України та інших військових формувань, за грошову винагороду. Почавши обговорення відповідної пропозиції даної особи в приватному чаті у застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», ОСОБА_5 погодився здійснити підпал відповідного транспортного засобу за грошову винагороду в розмірі 1 500 доларів США.
Згідно домовленості з вказаною невстановленою особою під іменем « ОСОБА_8 », ОСОБА_5 мав підшукати автотранспортний засіб, що за візуальними ознаками можна охарактеризувати, як автомобіль Збройних Сил України або інших збройних формувань, після чого зробити фотознімок чи відеозапис такого автомобіля та направити його у вищевказаному застосунку невстановленій в ході досудового розслідування під іменем « ОСОБА_8 ».
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 04.01.2026 на виконання вищевказаної домовленості, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільну небезпечність, достовірно будучи обізнаним, що його дії завдадуть шкоду обороноздатності України у вигляді перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, ОСОБА_5 підшукав на території м. Київ автомобіль, що належить військовослужбовцям ЗСУ. В подальшому, проходячи біля будинку за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28А побачив запаркований на вулиці автомобіль темного матового кольору марки «Mitsubishi L200» д.н.з. НОМЕР_2 , з характерними номерними знаками на чорному фоні.
Зрозумівши, що за візуальними ознаками вказаний автомобіль відповідає запитуваним невстановленою в ході досудового розслідування особою критеріям та є таким, що використовується військовослужбовцями в ході бойових завдань для захисту України, ОСОБА_5 здійснив фото та відео фіксацію вказаного автомобіля та у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 04.01.2026 надіслав відповідні фотознімки невстановленій в ході досудового розслідування особі під іменем « ОСОБА_8 » із застосуванням вищевказаного месенджеру.
Після отримання фото та відео знімків невстановлена в ході досудового розслідування особа повідомила, що вказаний автомобіль відповідає всім необхідним критеріям та може бути предметом підпалу за вище обіцяну грошову винагороду в розмірі 1 500 доларів США.
Надалі, в ході спілкування ОСОБА_5 погодився підпалити саме вказаний автомобіль в ніч 04.01.2026, коли буде менше очевидців такої події.
Так, протягом дня 04.01.2026 приблизно о 22 год. 00 хв. (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 викрав із магазину «Сільпо», за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1Б, чотири пляшки горючої рідини для розпалу мангалів для подальшого використання під час підпалу автомобіля. З метою уникнення кримінальної відповідальності та переслідування за вчинений злочин, ОСОБА_5 прийняв рішення бути вдома, доки стемніє.
Приблизно у період з 23 год. 00 хв. до 23 год. 50 хв. 04.01.2026, дочекавшись темряви, ОСОБА_5 взяв з собою розпалювачі та почав рух в напрямку виявленого раніше ним військового автомобіля марки «Mitsubishi L200» д.н.з. НОМЕР_2 , запаркованого біля будинку за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28А. Підійшовши до даного автомобіля та пересвідчившись в можливості безкарного вчинення злочину, ОСОБА_5 вилив розпалювачі на капот даного автотранспортного засобу, після чого підпалив його за допомогою запальнички та паперу. Надалі, ОСОБА_5 зафіксував факт підпалу на камеру свого мобільного телефону марки «Tecno Spark Go 1», модель «Tecno KL4» із встановленою сім-картою мобільного оператора KYIVSTAR з номером телефону НОМЕР_1 , переслав даний відеозапис невстановленій в ході досудового розслідування особі в месенджері «Telegram» під іменем « ОСОБА_8 », після чого видалив з листування та пам'яті свого пристрою такий відеозапис. Отримавши даний відеозапис невстановлена в ході досудового розслідування особа запевнила ОСОБА_5 в отриманні винагороди за вказаний злочин.
Так, упевнившись в тому, що злочин доведений ним до кінця та досягнуто мети у вигляді завдання шкоди основам національної безпеки України та громадської безпеки, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, покинув місце підпалу та прослідував до свого місця фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
05.01.2026 ОСОБА_5 затримана в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
06.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри повністю підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, а саме:
- рапортом про виявлене кримінальне правопорушення від 05.01.2026;
- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.01.2026;
- пояснення ОСОБА_9 від 04.01.2026;
- пояснення ОСОБА_10 від 04.01.2026;
- акт про застосування службового собаки від 04.01.2026;
- протокол огляду місця події від 04.01.2026;
- протокол огляду місця події від 05.01.2026;
- протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 04.01.2026;
- протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 04.01.2026;
- протокол обшуку від 05.01.2026;
- протокол затримання та особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 від 05.01.2026;
- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 05.01.2026;
- іншими зібраними матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Метою обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання ним як підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У звязку з цим, є необхідність у застосуванні запобіжного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави стосовно ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у цьому кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_4 , заперечив щодо задоволення клопотання слідчого. Просив застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під варту, зокрема домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, дійшов такого висновку.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
В цьому випадку, вимоги ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумовою, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України слідчий суддя, суд крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відповідальність за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинені діяння може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.
За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування у ході якого 06.01.2026, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та 07.01.2026 подано до слідчого судді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує таке.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Миколаївка Ширяївського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований.
Підозрюваний, на час вирішення даного питання, за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують їх з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.
Таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням
ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані докази у порядку
ст. 94 КПК України, з огляду на доведеність факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання заявника підлягає задоволенню, як обґрунтоване.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, враховуючи обставини в яких вчинялось кримінальне правопорушення (дія правового режиму воєнного стану, постійні збройні атаки російської федерації на транспортну інфраструктуру з боку ворога), характер вчинених правопорушень, важливість об'єктів посягання, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 183, 194, 197, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з моменту його фактичного затримання, а саме з 18 год. 12 хв. 05.01.2026 до 18 год. 12 хв. 05.03.2026 включно без визначення розміру застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити прокурору, захиснику та підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Повний текст ухвали складено 12 січня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1