СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/212/26
ун. № 759/503/26
09 січня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,
08.01.2026 року до Святошинського районного суду м. Києва подане клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України - об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо зони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено обороноздатні), встановлюються законом.
Відповідно до «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
Відповідно до Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 з наступними змінами) до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.
Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13.04.1999 № 293) завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - колодна зброя), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.
Так встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та рік, у невстановлений досудовим розслідуванням місці, будучи обізнаним із законними умовами поводження з бойовими припасами, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлений проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнуючого характеру бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з бойовими припасами, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, придбав нарізну вогнепальну зброю - перероблений саморобним способом з 6,32мм пістолет «Браунінг» зразка 1906 року з номером на затворі НОМЕР_1 та 108 патронів, які є бойовими припасами.
Після цього, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перероблений саморобним способом з 6,32мм пістолет «Браунінг» зразка 1906 року з номером на затворі № НОМЕР_1 є вогнепальною зброєю та 108 патронів, які являються бойовими припасами, не маючи на те відповідного дозволу на придбання та зберігання зазначеної вогнепальної зброї та бойових припасів, почав зберігати їх за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
07.01.2026 року працівниками поліції під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено вогнепальну зброю - перероблений саморобним способом з 6,32мм пістолет «Браунінг» зразка 1906 року з номером на затворі № НОМЕР_1 , 108 патронів з яких 20 є пістолетними патронами калібру 6,35 мм та 88 є проміжними патронами 7,62 мм, які є бойовими припасами.
07.01.2026 о 15:20 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
08 січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Магдалинівка Дніпропетровської області, українець, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 під час якого було виявлено та вилучено: перероблений саморобним способом з 6,32мм пістолета «Браунінг» зразка 1906 року з номером на затворі № НОМЕР_1 ; 108 патронів з яких 20 є пістолетними патронами калібру 6,35 мм та 88 є проміжними патронами 7,62 мм; висновоком експерта №СЕ-19/105-26/219-БЛ від 07.01.2026.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетністьОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
У судовому засіданні під час розгляду клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу було встановлено, що ОСОБА_5 являється депутатом VIII скликання Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області, у зв'язку з чим 08.01.2026 року за дорученням керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України.
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання до ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин який інкримінують ОСОБА_5 є тяжкими за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані злочини для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Разом з цим, ОСОБА_5 , може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (учасники групи перевіряються на причетність до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень на території Київської та інших областей), не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінальних правопорушень, не встановлено всіх місць тимчасового проживання підозрюваних, місць здійснення їх протиправної діяльності, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочинів.
Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, обладнання (станків) за допомогою якого здійснюється виготовлення та переробка вогнепальної зброї або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може спілкуватися з особами, які можуть бути причетними до вказаних кримінальних правопорушень з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього та інших учасників групи, у зв'язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.
Зазначені вище обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ураховуючи те, що вказаний злочин вчинено ОСОБА_5 можливо з корисливих мотивів, метою яких було незаконне придбання та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, та відсутність офіційного джерела доходів ОСОБА_5 , слід прийти до висновку, що у випадку обрання запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним діяння, знаючи про чисельність вчинених ним інших злочинів, обставини яких на даний час встановлюються органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання або реєстрації та виїхати за межі Дніпропетровської області, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне: зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині), у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та стабільного доходу, а тому може продовжувати свою злочинну діяльність з метою отримання матеріальних благ.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Не можливе і застосування до підозрюваного ОСОБА_5 і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у матеріалах клопотання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти заявлено клопотання, просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав надані захисником пояснення.
Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтю 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
За змістом положень ст. ст. 193, 194 КПК України, слідчий суддя на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
З огляду на вказані положення закону, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 198 КК України, що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Отже, слідчий суддя не приймає до уваги посилання захисту на необґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри, як підставу для відмови в задоволенні клопотання слідчого, і приходить до висновку про наявність в кримінальному провадження обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Органом досудового розслідування шляхом внесення відповідного клопотання ініційовано питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Між тим, доводи клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
За таких обставин, хоча і враховуючи тяжкість злочину, характер та обставини висунутої ОСОБА_5 підозри, проте з огляду також на вищенаведені дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, а відтак відмовляє в його задоволенні.
Оцінивши в сукупності всі вищезгадані обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками, відповідатиме особі підозрюваного ОСОБА_5 та тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 182-184, 194 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 09.03.2026, включно, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчих слідчої групи СУ ГУНП в Київській області, прокурора і суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту в якому проживає ОСОБА_5 , без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому СУ ГУНП в Київській області свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді діє до 09.03.2026 року включно та підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської обласної прокуратури.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1