Справа № 144/1897/25
Провадження № 1-кп/144/32/26
14.01.2026 с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в с-щі Теплик клопотання начальника Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020110000129 від 10.11.2025 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Переходи, Чортківського району, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта базова середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 12.03.2025 Теплицьким районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
13 січня 2026 року до суду надійшло клопотання начальника Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в межах кримінального провадження № 12025020110000129 від 10.11.2025.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 10.11.2025 близько 05 години 30 хвилин, будучи раніше судимим - згідно вироку Теплицького районного суду Вінницької області від 12.03.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, маючи кримінально-протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прийшовши до приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою ключів, які він взяв у своєї співмешканки ОСОБА_6 , без її відома, проник на другий поверх будівлі, та в подальшому відчинив вхідні двері в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке використовує ФОП ОСОБА_7 , таким чином, незаконно проник у приміщення кімнати АДРЕСА_3 . Перебуваючи всередині приміщення, ОСОБА_4 , реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаючи де саме зберігаються грошові кошти, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» від 20.10.2025 року № 793/2025, затвердженого Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні кафе, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити, підійшов до прилавку та з шухляди викрав грошові кошти в сумі 6700 грн, які належать ФОП ОСОБА_7 , після чого місце злочину залишив та викраденим розпорядився на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив ФОП ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 6700 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ухвали слідчого судді Теплицького районного суду Вінницької області від 27.11.2025 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 23.01.2026 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків та потерпілої, протоколами огляду місця події, висновком експерта та іншими матеріалами у своїй сукупності.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, усвідомивши невідворотність покарання останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може уникнути та переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Без продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілу з метою їх спонукання шляхом погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні для створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний умисний корисливий злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України згідно вироку Теплицького районного суду Вінницької області від 12.03.2025 (справа № 144/111/25), на даний час не має офіційного та стабільного джерела доходів, а тому без продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній може вчинити нові кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене вище необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ним незаконного впливу на свідків та потерпілу, вчинення інших кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів та одночасно визначити розмір застави, вважає, що немає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 заявив суду, що не потребує захисника, самостійно буде здійснювати захист свої прав. Просив суд змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки йому стало відомо, що в його матері інсульт, обрання більш м'якого заходу дасть йому змогу здійснювати догляд за матір'ю.
Також обвинувачений ОСОБА_4 не має наміру впливати на потерпілу та свідків. З 28 листопада 2024 року він проживав по АДРЕСА_2 в будинку батьків своєї дівчини. Офіційно він не працює, проте ходить заробляти до людей, виконувати будівельні роботи, косити траву. З матір'ю він спілкувався рік назад, про її хворобу дізнався зі слів дівчини. Документів про стан здоров'я матері він надати суду не може. Мати проживає з сестрою, батьком, який випиває, а він, перебуваючи під домашнім арештом, зможе здійснювати догляд за нею. Під час випробувального терміну він належним чином виконував свої обов'язки в органах пробації, здійснював відвідування згідно встановленого графіку, проводив бесіди з психологом, і надалі буде цього дотримуватись. Просить застосувати щодо нього домашній арешт.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, приходить до наступного висновку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконного впливу на потерпілу, та свідків вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України знайшла підтвердження в ході розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Зазначені вище обставини свідчать про неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та може призвести до затягування строку судового розгляду, що буде суперечити загальним засадам кримінального провадження, а саме ст. 28 КПК України, оскільки:
особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання;
особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього в суд на першу вимогу;
застава, оскільки у ОСОБА_4 відсутнє постійне офіційне місце роботи та необхідні кошти;
домашній арешт, так як вказаний запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам, оскільки у ОСОБА_4 відсутні стійкі соціальні зв'язки, він є неодруженим, не може вказати місце свого постійного проживання, а тому він може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, при цьому усвідомлюючи загрозу застосування реальної міри покарання, може здійснити спроби переховуватися від суду та може незаконно впливати на свідків та потерпілу.
Стан здоров'я та вік підозрюваного ОСОБА_4 , дозволяють утримувати його під вартою.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та за сукупності наведених обставин, вважаю, за доцільне продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.
У ході судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок продовження строку тримання під вартою (ст. 199 КПК України).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі ст. 183 КПК України визначено розмір застави, достатній для виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 грн.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання начальника Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с. Переходи Чортківського району Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, строк тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 14 березня 2026 року включно, з попередньо визначеним розміром застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Теплицького районного суду Вінницької області.
У разі внесення застави, на підозрюваного покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований (проживає) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі установи виконання покарань.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_4 та скерувати начальнику державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя