Постанова від 13.01.2026 по справі 141/1058/25

Справа № 141/1058/25

Провадження №3/141/14/26

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук Сергій Васильович, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667770 від 24.12.2025, складеного інспектором з РПП СПД № 1 ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенантом поліції Грабовським В.В., 05.12.2025 приблизно о 23 год 30 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , знаходячись у будинку, та, зі слів дружини, перебуваючи у п'яному вигляді, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався в сторону останньої нецензурною лайкою та намагався вчинити бійку.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства.

В судовому засіданні 13.01.2026 ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав та суду пояснив, що він не вчиняв відносно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру та зауважив, що дружина не впускала його в будинок, а тому саме він викикав правцівників поліції. Також ОСОБА_1 суду пояснив, що 05.12.2025 він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, про що відповідні докази на підтвердження такого факту у матеріалах справи відсутні. За вказаних обставин, ОСОБА_1 просив не притягувати його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи № 141/1058/25, доходить наступних висновків.

Частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Натомість, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.

Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі по тексту - Закон 2229-VIII) визначено наступне:

- домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3 ч. 1 Закону 2229-VIII);

- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 ч.1 Закону 2229-VIII);

- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 ч.1 Закону 2229-VIII).

Також суд зазначає, що конфлікт (лат. Conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Саме тому насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

З аналізу наведених вище норм убачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру завдало шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.

Отже, обов'язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.

Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667770 від 24.12.2025, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.12.2025, письмові пояснення ОСОБА_3 (син) та ОСОБА_2 (дружина) від 06.12.2025, а також письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.12.2025, а також рапорт інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції В. Грабовського, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Тобто, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Суд зауважує, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667770 від 24.12.2025 убачається, що 05.12.2025 приблизно о 23 год 30 хв в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , знаходячись у будинку, та, зі слів дружини, перебуваючи у п'яному вигляді, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався в сторону останньої нецензурною лайкою та намагався вчинити бійку. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства.

Разом з тим, чинна редакція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (яка діє з 22 травня 2024 року) передбачає, що внаслідок вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру потерпілому обов'язково має бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю.

Суд зазначає, що до внесення змін у вказану статтю згідно Закону України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-ІХ від 22 травня 2024 року, вказана норма передбачала, що шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілому «могла бути» чи «була завдана», тобто містила декілька альтернативних варіантів.

Натомість, протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, що є одним із доказів у справі № 141/1058/25, не містить даних про те, що внаслідок вказаних у ньому дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 була завдана шкода її фізичному або психічному здоров'ю, а також у чому полягала завдана шкода, що є об'єктивними ознаками складу адміністративного правопорушення.

Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667770 від 24.12.2025 не відображена об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, що є обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності та визначена диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Поряд з цим, в порушення вимог ст. 251 КУпАП матеріли справи не містять показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису з місця події, а також відсутні пояснення можливих свідків (очевидців події).

Також судом не встановлено, які конкретно образи висловлювались ОСОБА_1 і чи призвели та/або могли призвести вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи - ОСОБА_2 або могли завдати таку шкоду.

Отже, судом установлено, що матеріали справи № 141/1058/25 не містять об'єктивних даних про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство, а обопільна сварка, яка сталася 05.12.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілій особі не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.

Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суду не надано та матеріали справи № 141/1058/25 не містять.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи.

При цьому, суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).

Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували факт домашнього насильства (тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої) суд доходить висновку, що матеріалами справи № 141/1058/25 не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження в справі № 141/1058/25 слід закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251, 252, 254, 256, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 141/1058/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях об'єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.В. Климчук

Попередній документ
133285357
Наступний документ
133285359
Інформація про рішення:
№ рішення: 133285358
№ справи: 141/1058/25
Дата рішення: 13.01.2026
Дата публікації: 15.01.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Оратівський районний суд Вінницької області
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (13.01.2026)
Дата надходження: 29.12.2025
Предмет позову: Вчинення домашнього насильства
Розклад засідань:
13.01.2026 10:15 Оратівський районний суд Вінницької області
Учасники справи:
головуючий суддя:
КЛИМЧУК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
суддя-доповідач:
КЛИМЧУК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Пригалінський Сергій Васильович