12 січня 2026 року
м. Київ
справа № 511/220/21
провадження № 61-4124св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Денис Володимирович, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року у складі судді Бобровської І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Сєвєрової Є. С., Таварткіладзе О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд зобов'язати відповідача, за власні кошти, усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,0626 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованого ним на вказаній земельній ділянці фундаменту під огорожу та звільнення самочинно зайнятої ним частини земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом:
- зміщення фактичної спірної межі між земельними ділянками, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зміщення фасадної фактичної спірної межі земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (ділянка 5а), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,16 м до 1,37 м;
- зміщення частково лівої фактичної межі земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (ділянка 5а), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,29 м;
- зміщення частково задньої фактичної межі земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (ділянка 5а), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,29 м до 0,34 м, згідно з детальним варіантом відновлення меж досліджуваних земельних ділянок, зазначених графічно у додатку № 4 «Схема з вказанням фактичних та затверджених меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та відстаней для можливості відновлення меж», відповідно до висновку експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578.
Позовну заяву обґрунтувала тим, що 08 травня 2018 року вона придбала у ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 51239110100:02:002:0161, площею 0,0626 га. Зазначала, що суміжний приватний власник земельної ділянки ОСОБА_2 здійснює перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою. Зокрема у 2020 року він самовільно, в межах опису її земельної ділянки, захопив частину належної їй земельної ділянки та побудував там фундамент під огорожу, чим порушив її права. Тому вважала, що є підстави для захисту її прав у судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,0626 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованого ним на вказаній земельній ділянці фундаменту під огорожу та звільнення самочинно зайнятої ним частини земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зміщення фактичної спірної межі між земельними ділянками, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з детальним варіантом відновлення меж земельних ділянок, зазначених у додатку № 4 «Схема з вказанням фактичних та затверджених меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та відстаней для можливості відновлення меж» до висновку експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судової земельно-технічної експертизи від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578, який є невід'ємною частиною рішення суду. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що власник будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 спорудив фундамент огорожі самовільно; фактичне порушення спільної межі між земельними ділянки, кадастрові номери 5123910100:02:002:0071, 5123910100:02:002:0161, відбулось у результаті зміщення ним суміжної межі (паркану) на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована на АДРЕСА_1 , а тому дійшов висновку про те, що відповідачем позивачці чиняться перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, які підлягають усуненню.
Щодо зміщення інших меж земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, які не межують з земельною ділянкою позивачки, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки вказане не стосується інтересів позивачки ОСОБА_1 та не порушує її прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Д. В., із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 113 Цивільного процесуального кодексу Країни (далі - ЦПК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили його клопотання про призначення у справі додаткової експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що висновки експертів в первісній експертизі були неповними, так як не давали можливості встановити в результаті чого відбулось накладення меж домоволодіння заявника із земельною ділянкою позивачки;
- дійшли хибних висновків про те, що заявник самочинно здійснив будівництво паркану, який розділяє земельні ділянки на яких розташоване його домоволодіння та домоволодіння позивачки, у зв'язку з чим відбулись накладення меж його домоволодіння на земельну ділянку позивача;
- проігнорували той факт, що домоволодіння належить заявнику з 1987 року та конфігурація і параметри його домоволодіння відображені в технічному паспорті від 13 березня 1987 року та до цього часу не змінювалися;
- порушили право власності заявника на його земельну ділянку;
- не звернули увагу на те, що формування меж земельної ділянки заявника відбулось у період з 1982 року до 1993 року, тобто задовго до виникнення у позивачки права власності на її земельну ділянку та її домоволодіння;
- не надалиналежну оцінку всім доводам і аргументам заявника, тощо.
У квітні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Д. В., подав до Верховного Суду заяву про поновлення йому строку на касаційне оскарження рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, яке обґрунтував тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду надійшов до його електронного кабінету 25 лютого 2025 року, що підтверджує відповідними доказами.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від позивачки не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 31 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Д. В., на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Д. В., залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, зокрема для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Д. В., з підстав визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Роздільнянського районного суду Одеської області матеріали справи № 511/220/21; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У травні 2025 року матеріали справи № 511/220/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , і розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, площею 0,0626 га, яка перебувала в користуванні продавця.
На земельній ділянці знаходиться один житловий будинок літ. «А», та господарчі споруди - літня кухня літ. «В», підвал літ. «Є», цистерна літ. «І».
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок від 17 серпня 2009 року на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташований, крім вказаних споруд, також сарай літ. «Д» та вбиральня літ. «Г».
Рішенням Роздільнянської міської ради Одеської області від 05 червня 2018 року № 1436-УІІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ), кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, за адресою: АДРЕСА_1 , та передано ОСОБА_1 безоплатно у власність вказану земельну ділянку площею 0,0626 га.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0626 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 червня 2018 року (номер запису 26874707).
Згідно з архівним витягом від 29 вересня 2009 року № 333, рішенням Роздільнянської міської ради від 11 листопада 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 590,00 кв. м на АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 .
Рішенням Роздільнянської міської ради Одеської області від 11 березня 2010 року № 1110-V було уточнено рішення Роздільнянської міської ради від 11 листопада 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок» відносно передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 в частині цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площі 0,0546 га. Погоджено виготовлену Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр ДЗК» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0546 га (землі житлової та громадської забудови) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
29 квітня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0546 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, та його право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 квітня 2014 року (номер запису 5517029).
Вищезазначені земельні ділянки межують між собою, а отже, позивачка та відповідач є суміжними землевласниками.
Актом від 23 грудня 2020 року обстеження комісії Роздільнянської міської ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 , у присутності сторін у справі з приводу проведення ОСОБА_2 будівництва на межі, встановлено, що межа між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 частково закріплена старим парканом, на іншій частині межі власником земельної ділянки № НОМЕР_1 розпочато будівництво нового паркану. Фактична ширина земельної ділянки на АДРЕСА_1 з фасадної сторони відповідає розміру за документами 13,16 м. Рекомендовано власникам спірних земельних ділянок перевірити та привести координати ділянок у відповідність до фактичного використання.
Згідно з договором купівлі-продажу від 21 червня 1999 року житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , останній придбав у власність житловий будинок літ. «А» з господарчими спорудами - Сарай літ. «Б», «В», паркан «№1», мощіння літ. «І», розташований на земельній ділянці площею 679,00 кв. м.
Висновком експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578, виготовленого експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за наслідком проведення у цій справі судової земельно-технічної експертизи, встановлено наступне:
1) фактична площа земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 0,0605 га (за документами 0,0626 га);
2) фактична площа земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 0,0589 га (за документами 0,0546 га);
3) фактичне розташування фундаменту огорожі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах опису меж земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, від літ. «Б» до літ. «В» не відповідає документам земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0161, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка ОСОБА_1
4) фактичне розташування фундаменту огорожі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах опису меж земельної ділянки кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, від літ. «Б» до літ. «В» не відповідає документам земельної ділянки кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_2 ;
5) накладання фактичних меж земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (у т. ч. фундаменту огороді) на АДРЕСА_2 на межі земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, на АДРЕСА_1 , складає 23,8 кв. м. Фактичне порушення спільної межі між земельними ділянки, кадастрові номери 5123910100:02:002:0071, 5123910100:02:002:0161 відбулось у результаті зміщення суміжної межі (паркану) на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що в розташована в АДРЕСА_1 .
6) для відновлення меж земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та зміни конфігурації земельних ділянок із збереженням площ земельних ділянок, пропонується виконати комплекс топографо - геодезичних робіт з відновлення меж відповідно до даних правовстановлюючих документів з залученням відповідних сертифікованих фахівців, у тому числі відновити межі вище зазначених земельних ділянок, шляхом заміщення фактичних меж на зазначені у висновку відстані:
- змістити фактичну спірну межу між земельними ділянками, кадастрові номери: 5123910100:02:002:0161, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- змістити фасадну фактичну межу земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (ділянка НОМЕР_3), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,16 м до 1,37 м;
- змістити частково ліву фактичну межу земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (ділянка НОМЕР_3), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,29 м;
- змістити частково задню фактичну межу земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (ділянка НОМЕР_3), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,29 м до 0,34 м;
- змістити частково фасадну фактичну межу земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161 (ділянка НОМЕР_2), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,16 м;
- змістити частково задню фактичну межу земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161 (ділянка НОМЕР_2), вглиб земельної ділянки на відстань від 0,28 м; згідно з детальним варіантом відновлення меж досліджуваних земельних ділянок, зазначених графічно у додатку № 4 «Схема з вказанням фактичних та затверджених меж земельних ділянок АДРЕСА_3 та відстаней для можливості відновлення меж».
У письмових роз'ясненнях до висновку експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578, наданих експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, зазначено, що в ході досліджень, проведених на етапі складання висновку, експертами було проведено дослідження топографо-геодезичних даних по просторовому місцю розташування земельних ділянок у тому числі земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, відповідно до даних, які містяться у Державному земельному кадастрі. Також, на польовому етапі досліджень було проведено топографо-геодезичне знімання та отримано дані щодо площі, конфігурації та просторового місце розташування фактичних меж досліджуваних земельних ділянок, у тому числі ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071. На основі отриманих цифрових моделей було побудовано суміщену схему спірних земельних ділянок (Додаток «В» до висновку). За результатами проведених поєднань встановлено, що фактична загальна площа земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, не відповідає площі за правовстановлюючими документами та даними, внесеними до Автоматизованої системи Державного земельного кадастру. Конфігурація та розміри зовнішніх меж земельної ділянки також не відповідають даним Державного земельного кадастру. Щодо відповідності меж ділянки за правовстановлюючими документами, документам первинного відведення та альтернативних варіантів усунення накладань, експерти роз'яснили, що надання висновків із цих питань можливе після проведення додаткових досліджень, зокрема із визначення причини виникнення накладання, якою зокрема може бути як помилка при розроблені документації із землеустрою на етапі топографо-геодезичних робіт, так і помилка при внесені даних про земельну ділянку до Автоматизованої системи Державного земельного кадастру, або фізичне перенесення огорож в якісь із проміжків часу. Але вказані питання не відносяться до предмету доказування у даній цивільній справі, сторонами таки вимоги не заявлялись.
Допитана в судовому засіданні як свідок позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 , у якого був конфлікт з сусідом з будинку НОМЕР_1 ОСОБА_2 через межі. ОСОБА_2 самовільно посунув межу між земельними ділянками НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 та побудував арку на земельні ділянці, яка зараз належить їй. Крім того, він самовільно розібрав сарай, який належав ОСОБА_3 та знаходився на межі земельних ділянок, поки вона оформлювала правовстановлюючі документи, та на території земельної ділянки № НОМЕР_2 , яку вона приватизувала, побудував ще вигрібну яму. Межа зараз не має прямої лінії, а має форму дуги випуклою стороною на її земельній ділянці. Вона просила ОСОБА_2 відновити межу та зробити її у виді прямої лінії, але той категорично відмовився. На місці розібраного ним сараю ОСОБА_2 без будь-яких дозволів та її згоди як суміжного землевласника побудував фундамент під паркан, який знаходиться на її земельній ділянці. Коли вона придбала будинок у ОСОБА_3 , той вже мав конфлікт з ОСОБА_2 , так як ОСОБА_2 побудував арку, яка впиралась в сарай ОСОБА_3 , а потім вже була частина забетонованого паркану, який ОСОБА_2 незаконно побудував. ОСОБА_3 не хотів цим займатись, продав їй будинок та сказав розбиратись з межею самій.
Допитаний в судовому зсіданні як свідок відповідач ОСОБА_2 надав покази, що дійсно наприкінці 2020 року зніс частину старого паркану, який зовсім покосився і його собака забігав на територію позивачки та вимурував невеликий мур, на який планував поставити металевий паркан. Межових знаків не порушував, територію сусідньої земельної ділянки не захоплював, перешкод ОСОБА_1 в користуванні її земельною ділянкою не створював, раніше конфліктів з колишніми сусідами з приводу меж не мав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (чоловік позивачки) суду пояснив, що поки вони з дружиною оформлювали документи на придбання будинку з господарчими спорудами, в тому числі й сараю, який за документами належав продавцю, ОСОБА_2 зламав сарай, збудував камінний фундамент і паркан замість сараю та ржавої сітки рабиці, яка проходила через всю ділянку по межі городу до сараю. Сарай стояв на межі і знаходився на території ОСОБА_3 . Під час отримання кадастрового номера земельної ділянки, без якого вони не могли оформити на себе будинок, до них приходили землевпорядники, переміряли ділянку та встановлювали межові знаки на всіх кутках ділянки, сарай був на їх території. А поки оформлювались документи на будинок, ОСОБА_2 з сином розвалили сарай і змінили межу. ОСОБА_2 не погодив їм межі земельної ділянки під час приватизації, побоявся ставити підпис .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав показання, що мав конфлікт з ОСОБА_2 . Його батько ОСОБА_3 придбав житловий будинок з сараєм, вхід в який був на території батькової ділянки, а сам сарай нібито стояв на території ОСОБА_2 . Тобто і сарай, і кусок городу забрав собі ОСОБА_2 . Він хотів побудувати собі житловий будинок на земельній ділянці батька та провів заміри ділянки і виявив, що землі по документах не вистачає. Вони з батьком посварились з ОСОБА_2 через це і батько вирішив будинок продати. Сарай за документами на будинок належав батькові ОСОБА_3 . Крім того, коли батько придбав житловий будинок, межа вже не була прямою, а був апендицит який-то, сарай стояв вже у ОСОБА_2 , а вікна виходили на батькову землю. Виноградна арка знаходилась на території ОСОБА_2 і була відгороджена від батька ще сіткою. Сітка була стара, без фундаменту, а далі йшов сарай і туалет. Якщо дивитись з боку городу по паркану, то сарай був на території батька, якщо дивитись з фасаду, то сарай був на території ОСОБА_2 . Нового паркану на межі земельних ділянок не було, коли продавали будинок, він був побудований нещодавно і саме відповідач змінив межі земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_7 (дружина відповідача), суду повідомила, що вони з відповідачем проживали сім'єю в недобудованому будинку з 1984 року, зацементували подвір'я, поставили арку під виноград. Більше її ніхто не чіпляв, з сусідами спору не було до ОСОБА_1 . Один з сусідів навіть прибудував сарай до їхнього гаражу. Межа між суміжними земельними ділянками проходила по металевому паркану до сараю, потім сарай, потім труби, на яких натягнута сітка. Надалі, вони з чоловіком хотіли поставити металевий паркан на рівні сараю, залили опалубку під паркан, оскільки сусіди до цього поставили сітку, яку весь час хитало. Вони знесли сарай у 2018 році, поставили сітку, щоб собака не бігав, 2 роки там була сітка, потім з чоловіком у 2020 році зробили опалубку. Сарай побудували сусіди впритул до їх гаражу, і він виявився на їх території більшою частиною. Коли будинок НОМЕР_1 придбав ОСОБА_3 , сарай вже був, але він був не оформлений. За документами у ОСОБА_3 сараю не було. Сарай у ОСОБА_3 був один, іншого не було. Вони вирішили знести сарай. ОСОБА_1 надала дозвіл їм знести той сарай і віддати їй як новому власнику будинку будматеріали. Пояснила, що з моменту виділення їм земельної ділянки за 40 років межа не змінювалась, скільки землі їм дали, стільки і використовують.
Свідок ОСОБА_8 (дочка відповідача) надала покази, що проживала в будинку батьків з народження, паркан батько побудував ще у 80-х роках, між гаражем та парканом ще була доріжка. До гаражу добудувала сарай жінка, у якої ОСОБА_3 придбав будинок, і виявилося, що більша частина сараю опинилась на їх території, а вхід у сарай на стороні позивачки. За сараєм в бік городу стояли металеві труби та натягнута сітка-рабиця. Ці труби з'явились не менше ніж 10 років тому. У дворі все своє життя вона пам'ятає металевий паркан з фундаментом, а там де закінчується двір, через город йшла сітка-рабиця. Між двором та городом стояв сарай. Металевий паркан у дворі стоїть вже 37 років, коли приймався будинок в експлуатацію у 1987 році, за документами цей паркан вже був. На тому місці, де раніше був сарай, батько побудував фундамент під паркан, та натягнув сітку, арка також стоїть дуже давно.
Свідок ОСОБА_9 зазначила, що паркан у дворі із сітки на металевих кутках на межі був весь час, як ОСОБА_2 побудував будинок, двір зацементований, далі двору вона не ходила, сараю не бачила.
Свідок ОСОБА_10 (рідна сестра відповідача) пояснила суду, що у дворі на межі земельних ділянок сторін стояли металеві стовпчики до гаражу, до якого був прибудований сарай сусідами з дозволу ОСОБА_2 . Сарай зваляли і виник спір за цю землю під сараєм. ОСОБА_2 користується весь час тією ділянкою, яку йому виділили з самого початку. Він побудував будинок, забетонував двір у 80-х роках. Межа йшла по паркану металевому - сітка в металевих рамках, приварена до металевих стовбців, до сараю. А коли сарай зваляли, відповідач поставив там металевий стовпчик, бордюр залив бутом та цементом, щоб собака не бігав до сусідів, і одразу ж вини конфлікт. Сарай зваляв відповідач з сином у присутності ОСОБА_1 . Будматеріал від сараю відповідач поклав ОСОБА_1 у двір. Зі слів брата ОСОБА_1 дозволила зваляти сарай. Колишній господар будинку ОСОБА_3 там не проживав, а заселив туди свого брата, а коли той помер, продав будинок, його син ОСОБА_6 також там не жив, а тільки після смерті дядьки порубав дерева на дрова. Пояснила, що прямих меж в них немає, всі городи йдуть на косяк. Арка у дворі стоїть з 1980 року і йшла до гаражу, ніхто її не доварював.
Водночас згідно з наявною у матеріалах справи копією висновку Приватного підприємства «Виробничо - комерційна компанія Альянс Плюс», виготовленого на виконання договору від 25 жовтня 2022 року про надання геодезичних та земплевпорядних послуг та запит ОСОБА_2 щодо відповідності фактичних меж земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, сформованій земельній ділянці в Державному земельному кадастрі та правовстановлюючим документам на земельну ділянку від 01 листопада 2022 року № 79, фактичні межі земельної ділянки відведені та сформовані у період з 1982 року до 1987 рік, земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 з 11 листопада 1993 року. Наявна технічна помилка при виконанні геодезичних та/або землевпорядних робіт у 2009 році, а саме: проігнорована конфігурація зовнішніх меж земельної ділянки. Пропозиція: привести у відповідність конфігурацію, площу та склад угідь земельної ділянки 5123910100:02:002:0071 в Державному земельному кадастрі до таких, що існують фактично (на місцевості), шляхом проведення інвентаризації та внесення змін у Державний земельний кадастр.
Правове обґрунтування
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Статтею 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, спорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Згідно зі статтею 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і впорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, враховуючи мотиви висновку експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578, правильно встановив, що власник будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 побудував спірний фундамент огорожі самовільно; фактичне порушення спільної межі між земельними ділянки, кадастрові номери 5123910100:02:002:0071, 5123910100:02:002:0161, відбулось у результаті зміщення відповідачем суміжної межі (паркану) на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки позивачки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована на АДРЕСА_1 , а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачці чиняться перешкоди відповідачем у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, які підлягають усуненню.
Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання заявника про призначення у справі додаткової експертизи, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення у справі судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Згідно зі статтею 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Відповідно до частин першої-третьої 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що висновком експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578, виготовленого експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за наслідком проведення у цій справі судової земельно-технічної експертизи,встановлено, що фактичне розташування фундаменту огорожі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах опису меж земельної ділянки кадастровий номер: 5123910100:02:002:0161, від літ. «Б» до «В» не відповідає документам земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0161, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивачка ОСОБА_1 . Фактичне розташування фундаменту огорожі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах опису меж земельної ділянки кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, від літ. «Б» до літ. «В», не відповідає документам земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Накладання фактичних меж земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0071 (у тому числі фундаменту огорожі) на АДРЕСА_2 на межі земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161 по АДРЕСА_1 , складає 23,8 кв. м. Фактичне порушення спільної межі між земельними ділянки, кадастрові номера 5123910100:02:002:0071, 5123910100:02:002:0161 відбулось в результаті зміщення суміжної межі (паркану) на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що в розташована на АДРЕСА_1 . Для відновлення меж земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та зміни конфігурації земельних ділянок із збереженням площ земельних ділянок, пропонується виконати комплекс топографо - геодезичних робіт з відновлення меж відповідно до даних правовстановлюючих документів з залученням відповідних сертифікованих фахівців, у тому числі відновити межі вище зазначених земельних ділянок, шляхом заміщення фактичних меж на зазначені у висновку відстані (т. 1 а. с. 166-181).
10 листопада 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Непочатов Р. В., подав до Роздільнянського районного суду Одеської області клопотання про доповнення висновку експерта від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578 (т. 2 а. с. 179-181).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 13 листопада 2023 року клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Непочатов Р. В., про доповнення висновку експерта у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено. Зобов'язано судових експертів Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз Котовського М. Л. та Ярован В. М., надати суду інформацію щодо можливості доповнити наданий ними висновок експерта від 06 березня 2023 року № 23-296/297, надавши письмові відповіді на поставлені представником відповідача запитання, в яких зазначити: 1) Чи відповідає фактична площа земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, внесеній Інформації в Державному земельному кадастрі?; 2) Чи відрізняється конфігурація земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, сформованій на етапі відведення земельної ділянки від конфігурації, на яку видано правовстановлюючі документи?; 3) Чи існують альтернативні варіанти усунення накладення земельних ділянок? (т. 2 а. с. 186-188).
30 листопада 2023 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшли роз'яснення щодо висновку експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578, у яких експертами роз'яснено, що в ході досліджень, проведених на етапі складання висновку, було проведено дослідження топографо-геодезичних даних по просторовому місцю розташування земельних ділянок у тому числі земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, відповідно до даних, які містяться у Державному земельному кадастрі. Також, на польовому етапі досліджень було проведено топографо-геодезичне знімання та отримано дані щодо площі, конфігурації та просторового місцерозташування фактичних меж досліджуваних земельних ділянок, у тому числі ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071. На основі отриманих цифрових моделей було побудовано суміщену схему спірних земельних ділянок (додаток «В» до висновку). За результатами проведених поєднань, як зазначено на схемі, встановлено що фактична загальна площа земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, не відповідає площі за правовстановлюючими документами та даними внесеними до Автоматизованої системи Державного земельного кадастру. Конфігурація та розміри зовнішніх меж земельної ділянки також не відповідають даним Державному земельному кадастру. Дослідження по другому питанню ухвали суду від 13 листопада 2023 року потребує додаткових досліджень, у тому числі із ознайомленням та дослідженням матеріалів первинного відведення, первинної та поточних інвентаризацій та інших наявних матеріалів, які характеризують межі земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, з плином часу. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, щодо питань 2, 3 ухвали суду від 13 листопада 2023 року стосовно відповідності меж ділянки документам первинного відведення та альтернативних варіантів усунення накладань, надання висновків із цих питань можливе після проведення додаткових досліджень у тому числі із визначення причини виникнення накладання, якою зокрема може бути як помилка при розроблені документації із землеустрою на етапі топографо-геодезичних робіт так і помилка при внесені даних про земельну ділянку до Автоматизованої системи Державного земельного кадастру, або фізичне перенесення огорож в якісь із проміжків часу (т. 2 а. с. 194-196).
19 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Непочатов Р. В., подав до Роздільнянського районного суду Одеської області клопотання про призначення експертизи, в якому просив суд: визначити причини пропуску строку поважними, поновити йому строк на подання клопотання про призначення судової земельно - технічної експертизи; призначити у цій справі судову земельно -технічну експертизу, проведення якої доручити судовому експерту Накул О. М.; на вирішення експерта поставити запитання: 1) Чи відрізняється конфігурація земельної ділянки, кадастровий номер 51239101100:02:002:0071, сформованій на етапі відведення земельної ділянки від конфігурації, на яку видано правовстановлюючі документи?; 2) Чи існують альтернативні варіанти усунення накладення земельних ділянок? (т. 2 а. с. 198-200).
Вказане клопотання мотивоване тим, що проведена у справі земельно - технічна експерта та письмові роз'яснення висновку експертизи експертами не надали відповіді на питання щодо обставин та причин виникнення накладення земельних ділянок, а тому відповіді на вказані питання підлягають додатковому дослідженню в межах нової судової земельно - технічної експертизи.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 грудня 2023 року поновлено представнику відповідача - адвокату Непочатову Р. В. строк на подання клопотання про призначення судової земельно - технічної експертизи. У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Непочатова Р. В. про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи відмовлено (т. 2 а. с. 204-207).
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зокрема дійшов висновку про те, що представником відповідача в клопотанні про призначення експертизи фактично ставляться питання, які виходять за межі позовних вимог та доказування, обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що є неприпустимим. Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у своєму висновку експерти вже відповіли на питання щодо наявності накладення меж суміжних земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки сторін та надали варіанти відновлення меж.
Надалі, 13 травня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Непочатов Р. В., подав до Одеського апеляційного суду, клопотання про призначення експертизи, в якому заявник просив призначити у справі додаткову судову земельно - технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертів поставити наступні запитання: 1) Чи відрізняється конфігурація земельної ділянки з кадастровим номером 51239101100:02:002:0071, сформованій на етапі відведення земельної ділянки від конфігурації, на яку видано правовстановлюючі документи?; 2) Чи існують альтернативні варіанти усунення накладення земельних ділянок? (т. 3 а. с. 14-16).
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що проведена у справі земельно-технічна експертиза не надала відповіді на питання щодо обставин та причин виникнення накладення земельних ділянок, а тому відповіді на вказані питання підлягають додатковому дослідженню в межах нової судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про призначення додаткової судової земельно-технічної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (т. 3 а. с. 39-41).
Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у своєму клопотанні представник відповідача не навів жодного правового доводу на обґрунтування необхідності проведення такої експертизи у справі. Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що представником відповідача у клопотанні про призначення експертизи ставляться питання, які виходять за межі позовних вимог та доказування, зокрема такі, які стосуються правильності виготовлення технічної документації на належну відповідачу на праві власності земельну ділянку
Отже, наведене свідчить про те, що вирішуючи заявлені у цій справі представником відповідача клопотання про призначення додаткової судової земельно-технічної експертизи, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог ЦПК України та навели належні обґрунтування мотивів ухвалення своїх судових рішень щодо у відмови у задоволенні клопотань сторони відповідача. Підстави для скасування таких процесуальних судових рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
Аргументи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 113 ЦПК України у подібних правовідносинах є безпідставними з огляду на те, що практика суду касаційної інстанції щодо питання застосування вказаної норми ЦПК України та підстав призначення додаткової експертизи у справі є сталою.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).
Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли хибних висновків про те, що заявник самочинно здійснив будівництво паркану, який розділяє земельні ділянки на яких розташоване його домоволодіння та домоволодіння позивачки, є безпідставними, оскільки вони спростовуються висновком експертів від 24 березня 2022 року № 21-2567/2578 у цій праві, у якому встановлено, що заявник ОСОБА_2 самовільно побудував фундамент огорожі, чим допустив фактичне порушення спільної межі між земельними ділянки, кадастрові номери 5123910100:02:002:0071, 5123910100:02:002:0161, внаслідок зміщення суміжної межі (паркану) на відстань від 0,37 м до 0,97 м у бік земельної ділянки, кадастровий номер 5123910100:02:002:0161, що розташована в АДРЕСА_1 , та належить позивачці(т. 1 а. с. 173).
Доводи касаційної скарги про те, що формування меж земельної ділянки заявника відбулось у період з 1982 року до 1993 року, тобто задовго до виникнення у позивачки права власності на її земельну ділянку та її домоволодіння, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони по свій суті не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки всім доводам і аргументам заявника, Верховний Суд також відхиляє, оскільки як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04). Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої інстанції та апеляційної інстанцій у цій справі щодо суті спору.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Прощенко Денис Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник